Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в неділю 7-у після Пасхи в храмі Воскресіння Словущого на Успенському Вражку

Слово Святішого Патріарха Кирила в неділю 7-у після Пасхи в храмі Воскресіння Словущого на Успенському Вражку
Версія для друку
27 травня 2012 р. 16:45

27 травня 2012 року, в неділю 7-у після Пасхи, святих отців I Вселенського Собору, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в храмі Воскресіння Словущого на Успенському Вражку в Москві.

Після закінчення Літургії Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Вельмишановний отче Миколаю!

По-перше, я хотів би сердечно подякувати Вам, отче Миколаю, за Ваші добрі слова і за цей безцінний дар, який Ви мені піднесли. Я поміщу цю ікону у своїй келії, буду молитися перед нею і, звичайно, згадувати Вас і цей святий храм і парафіян його.

Чудово, що ця святиня збереглася. Дійсно, є матеріальні знаки невидимої Божественної присутності в нашій історії, яка з'єднує часи, розірвані злою людською волею. Ця ікона є таким знаком — і духовним, і видимим матеріально. І дай Боже, щоб через такі святині у свідомості нашого народу відтворювався спадкоємний зв'язок — насамперед духовний, а також і культурний, який визначає обличчя народу, який визначає духовну, а часто й матеріальну силу суспільства й держави.

Сьогодні особливий день — ми святкуємо пам'ять святих отців I Вселенського Собору. Тих самих отців, які протистояли жорстокій і страшній єресі — єресі  аріанства. Це була спроба лжеіменного розуму зруйнувати богоодкровенну істину. Арій навчав про те, що Господь Ісус Христос не є втіленим Сином Божим, що Він не Бог, що Він не є єдиносущним Отцю. Одне тільки слово могло змінити весь хід духовної історії людства. Арій наполягав на тому, що Ісус Христос подібний сутності Отця, а отці Вселенського Собору говорили, що Він єдиної сутності з Богом-Отцем. Якщо б, борони Боже, аріїве псевдовчення перемогло, то сьогодні не було б християнської віри, не було б Церкви, отже не було б і колиски спасіння для роду людського.

Невипадково саме сьогодні за Літургією читається уривок з 17-го розділу Євангелія від Іоанна. У цьому уривку містяться слова, які мають абсолютно особливий сенс. Одного разу хтось із світських людей, можливо, журналіст, запитав мене: «А чи можете Ви однією фразою виразити всю сутність християнства?» І я тоді згадав 17-й розділ Євангелія від Іоанна і сказав: «Є така фраза». Ми чули її сьогодні: «Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Ін. 17:3). Тут усе — альфа і омега, початок і кінець. Немає життя вічного без знання Бога і посланого Ним Ісуса Христа, Сина Божого і Сина Людського.

Знання належить людському розуму, а розум, як і людська природа, обмежений. Тому саме по собі пізнання є завжди ризикованим — воно значною мірою залежить від особистих якостей людини. Пізнання залежить від нашої культури, від нашого виховання, від нашої освіти, від нашого способу життя, від того, наскільки ми віддані традиції або наскільки ми з традицією не пов'язані. Освіта ніколи не має абсолютного значення, вона завжди є відносною. Знання завжди є відносним, тому що обмежене через обмеженість людської природи.

«Щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого». Історія показує, що знання Бога нерідко дуже сильно розділяє людей. З самого початку християнства люди по-різному розуміли, що є Бог і хто є Ісус Христос. Арій начебто підбив підсумок багатьох суперечок, сперечань, розділень, він нібито увібрав у себе все це інакомислення і виплеснув його в момент I Вселенського Собору, бажаючи переконати отців у правоті своєї справи, — і зазнав нищівної поразки.

Чого навчає нас ця історія і як же розуміти слова «Щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого», якщо знання відносні, якщо що голова, то й розум, якщо обмежена природа людини сама зумовлює множинність розумінь того, що є Бог? У тому ж 17-у розділі Євангелія від Іоанна міститься пронизливе, наповнене величезною силою і драматизмом звернення Господа до Його Отця: «Молю Тебе, Отче, збережи їх воєдино, тих, яких Ти Мені дав, щоб вони були єдині, як і Ми» (див. Ін. 17:11).

І друга фраза з того ж уривка Євангелія від Іоанна, що ми чули сьогодні, допомагає зрозуміти, в якому сенсі знання Бога може не розділяти, а об'єднувати людей. «Молю Тебе, Отче…» Це означає, що знання Бога може об'єднувати людей тільки тоді, коли на них виливається відповідь на цю Первосвященицьку молитву Спасителя, коли вони отримують особливий благодатний дар, коли вони вірять не тільки розумом, але і всім своїм єством, будучи облагодатнені силою Святого Духа.

Саме тому отці Вселенського Собору і сказали: «угодно Духу Святому і нам». Не наші людські знання, не варіативність нашого сприйняття того, що є Бог і Ким був Ісус Христос, а благодать Божа долає всілякі людські різнодумства і з багатьох створює одне — Церкву Господа і Бога, Його Тіло, Церкву, яку Він здобув Кров'ю Своєю. Саме тому Церква існує протягом 2000 років, незважаючи на те, що у кожної людини свій розум, свій досвід, свій погляд на життя. Незважаючи на цю Богом закладену різницю, яка є не що інше як результат нашої свободи, ми зберігаємо єдність у єдиному Тілі Христовому.

Світ, що нас оточує, не живе цим життям. «Молю Тебе про тих, яких Ти Мені дав; не про весь світ молю Тебе, а тільки про цих молю, щоб вони були єдині, як Ми єдині». А у світі присутня ця множинність поглядів, підходів. Вона виражається багато в чому: у побутових установках — і від цього нерідко страждають наші сім'ї; у світоглядних установках; у політичних поглядах; у культурному розмаїтті. Нерідко вся ця множинність призводить не до гармонії, а до боротьби, до протиріч. Як яскраво все це проявляється в передвиборні часи, коли люди, що дотримуються різних політичних поглядів, стикаються одне з одним! Дай Боже, щоб тільки словесно — але ж історія знає приклади, коли люди йдуть одне на одного війною через різницю переконань. Це і є стихія світу. І невипадково, що людям, які належать цій стихії, багато чого в житті Церкви здається незрозумілим, а то й неправильним: «Як же так? Чому Церква на боці одних, а не інших? Чому вона не в наших рядах? Як сміють у Церкві давати цілувати хрест моїм політичним противникам? Як вони допускають до Святої Чаші тих, хто мені настільки ненависний, хто мій ворог, з ким я готовий боротися не тільки словом, але, якщо потрібно, і силою?»

Саме тому Церква — легка мішень для будь-яких нападок. Люди, що оцінюють внутрішнє життя Церкви з точки зору тієї самої стихії світу, в якій вони перебувають, не можуть зрозуміти головного: що наше різнодумство, яке існує за межами храму, силою благодаті Божої, у відповідь на Первосвященицьку молитву Господа й Спасителя нашого напередодні Його хресних страждань, долається силою благодаті Божої.

Це не означає, що внутрішнє життя Церкви є спокійним. Через свою гріховність та обмеженість ми привносимо або намагаємося привнести в нього свої власні слабкості. Так було в історії, так буває і в нинішні дні. Але сила Божа, дарована Церкві у відповідь на цю палку молитву Сина Його, з багатьох робить одне, як вчить нас апостол Павел.

І тому, живучи цією єдністю у Святому Дусі, тільки Церква і ніяка інша спільність людей здатна передати світові свій внутрішній досвід єдності за наявності людського різнодумства. І дай Боже, щоб ніколи стихії світу цього не зруйнували нашої внутрішньої єдності, тому що це стало б зрадою Самого Спасителя, Який, обливаючись кривавим потом, просив, щоб ми були єдині, як і Він єдиний з Отцем Своїм Небесним.

Усьому цьому вчить нас сьогоднішній день, коли святкується пам'ять святих отців I Вселенського Собору, і ті дивовижні тексти Святого Письма, які ми почули. І нам залишається тільки зберігати все це у своїй свідомості, у своєму серці, і берегти як зіницю ока, щоб не стати злочинцями перед Богом, ту єдність, яку Він заповідав нам через Сина Свого напередодні Його хресних страждань. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Інші статті

Патріарша проповідь у Неділю Торжества Православ'я після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у п'ятницю першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у четвер першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Стрітенському ставропігійному монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Донському монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у вівторок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Богоявленському кафедральному соборі в Єлохові

Патріарша проповідь у понеділок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь перед чином прощення у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського після Літургії в Даниловому ставропігійному монастирі м. Москви

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в Неделю о Страшном Суде после Литургии в Храме Христа Спасителя