Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті преподобних Сергія і Германа Валаамських в Спасо-Преображенському соборі Валаамського монастиря

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті преподобних Сергія і Германа Валаамських в Спасо-Преображенському соборі Валаамського монастиря
Версія для друку
11 липня 2012 р. 16:35

11 липня 2012 року, у день пам'яті преподобних Сергія і Германа, Валаамських чудотворців, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил очолив служіння Божественної літургії у верхньому храмі Спасо-Преображенського собору Валаамського ставропігійного чоловічого монастиря.

Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із проповіддю.

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Преосвященніший владико наміснику та ігумене цієї святої обителі! Дорогі отці, брати й сестри!

Я всіх вас сердечно вітаю з великим святом — днем пам'яті святих преподобних Сергія і Германа Валаамських, засновників цієї чудової обителі на півночі Русі. Дякую Вам, владико, за прекрасний дар — ікону святих преподобних мужів, дивлячись на яку, я буду молитовно згадувати цю святу обитель і всіх тих, хто несе тут своє служіння.

Преподобні Сергій і Герман явили нам зразок дивного чернечого житія. Вони прибули на цей архіпелаг на самоті, вони повинні були долати труднощі клімату, особливо у важкі зимові місяці, вони повинні були шукати їжу, і все це було пов'язано з однією дуже істотною обставиною — поруч не було нікого. Ніхто не міг прийти на допомогу, коли боліла голова, ніхто не міг прийти з ліками, коли хтось із них застудився, ніхто не міг прийти на допомогу, навіть якщо б вони смертельно занедужали, ніхто не міг нагодувати їх гарячою їжею в холодні зимові вечори. Буквально все, від початку до кінця, вони повинні були робити самі, і зробили це — без машин, без механізмів, без телефонів, без сучасних інструментів, своїми власними руками.

Ми дуже часто посилаємося на брак часу, через який у нас не вистачає ні сил, ні можливості до храму піти, у паломницьку подорож поїхати, добру справу зробити. От зараз ми збираємо речі, продовольство для тих, хто постраждав на півдні. Велика кількість людей йде до магазинів, купує щось; іноді й уживане приносять, але в дуже хорошому стані. Очі горять у людей! А запитай перехожого: «А ти чому не пішов і не допоміг?» Якщо він зрозуміє, про що йдеться, він скаже: «Так ніколи мені». Нам часто ніколи робити те, що є найголовнішим. А хіба преподобним Сергію і Герману було «коли»? Усе потрібно було робити самим, та не просто щоб догоджати плоті, а щоб вижити, фізично вижити в цьому суворому краю. І у них залишався час на найголовніше, заради чого вони прирекли себе, як ми б зараз сказали, на екстремальний спосіб життя — у них залишався час для молитви, для богомислення, для здобуття Духа Святого.

Проблема богомислення, проблема богошукання — це гостра проблема сучасності. Багато людей не можуть знайти Бога, незважаючи на велику кількість інформації. Сьогодні богословську освіту можна отримати, не виходячи з кімнати, — тільки натискай на кнопки і відкривай відповідні сайти. Там написано про все — і про віровчення, і про історію Православної Церкви, і про кожного святого. І багато людей дійсно відкривають ці сторінки, читають, а іноді навіть дозволяють собі щось писати у тому ж самому Інтернеті, коментувати — буквально як богослови. А коли уважніше придивишся до їх писань, виявляється, що в них немає найголовнішого — віри. Знання є. Важко, правда, сказати, наскільки глибокими є ці знання в пам'яті людини, але в пам'яті комп'ютера вони є, і коли буде потрібно, людина може швидко відкрити відповідну сторінку і відновити у своїй пам'яті втрачене. А от віри немає і готовності піти допомогти постраждалим немає. Готовність попліткувати — є, лаятися в Інтернеті — є, засуджувати ближніх, особливо якщо це священнослужителі, — є таке бажання і така потреба; а от повірити люди не можуть, навіть називаючи себе віруючими.

Чому ж так відбувається? Перебуваючи тут, на цьому острові, згадуючи подвиг святих Сергія і Германа, починаєш щось розуміти — те, що відбувається сьогодні з великою кількістю наших сучасників. Дивовижне апостольське читання ми з вами чули сьогодні на Літургії з 1-го послання до Коринфян (1 Кор. 2:9 — 3:8), де апостол говорить: «Ніхто з людей не може зрозуміти, що є в людині, як тільки духом людським, який живе в ній; так само й Божого ніхто не може зрозуміти, як тільки Духом Божим». І як ці слова перекликаються з іншим місцем з апостольських писань, де святий Павел говорить: «Не може ніхто сказати "Ісус — то є Господь" інакше як тільки Духом Святим» (1 Кор. 12:3). Ніякі мегабайти пам'яті, ніяка техніка, ніякі бібліотеки, ніякі мудреці, ніяка там найвища освіта нездатні людині дати силу віри, щоб назвати Ісуса Господом.

Як чудово вчить нас сьогодні апостол Павел, «щоб зрозуміти людину, потрібно мати дух людський». Тобто ми можемо самі в собі розібратися, спираючись на те, що називають духом, — на свій розум, на свою пам'ять, на свою волю, на свої почуття. Нам не завжди вдається це зробити, ми не завжди і в собі розібратися можемо, але своїх сил достатньо, щоб у собі розібратися і себе зрозуміти. А от Бога зрозуміти ніяким людським духом, ніякою силою розуму, ніякою силою волі, ніякою силою почуттів, ніякою освітою, ніякою технікою неможливо, і тому ті, хто намагається зрозуміти Бога й віру, хто зарозуміло підходить до цього завдання, спираючись на свій людський дух, той заздалегідь — заздалегідь! — прирікає себе на розчарування і невдачі.

«Не може ніхто сказати "Ісус — то є Господь" інакше як тільки Духом Святим». Чому? Господь каже, що будь-який гріх можна простити, крім хули на Духа Святого (Мф. 12:31), — тому що коли людина хулить Бога, вона відмовляється від того, щоб Дух Божий був присутній у її житті. І не через жорстокосердя Божественне така людина не може бути прощеною, а через її реальний стан, — адже якщо немає частки Божественного Духа, то людині не видертися з ями, вона ніколи не відчує Божого присутності, вона приречена.

Саме перебуваючи в цій обителі, згадуючи подвиг прпп. Сергія і Германа, починаєш розуміти, що здобуття Духа Божого, Який відкриває людині можливість богопізнання — не тільки інтелектуальної переконаності в бутті Бога, але сердечного богопізнання, коли Бог входить у душу людини, торкається неї, коли людський дух з'єднується з Духом Божественним, — супроводжується колосальними змінами у внутрішньому житті людини. Людина, що знаходить Духа Святого, стає богатирем, духовно сильним, здатним до прозріння; вона бачить те, чого не бачать інші.

Чому ми говоримо: той чоловік — прозорливий старець? Чому ж він прозорливий? У нього чотири університетських освіти? Чи комп'ютер з новітнім процесором у келії? Або він так уважно стежить за новинами, що може зробити якісь далекосяжні передбачення? Ні те, ні інше, ні третє! Прозорливість є дією Святого Духа, це і є сила Божа, яка торкається людської немочі. Силою Божественного Духа такі люди здатні прозрівати внутрішній світ іншої людини, і багато з вас, хто приходив до таких просвітлених духівників на сповідь, знають це. Ще нічого про гріхи не сказали, — а духовно досвідчений, просвітлений Духом чоловік відчуває, що вам потрібно сказати і від чого вас потрібно застерегти. Саме такі люди і прозрівають майбутнє, і вони незрівнянно вищі за тих, хто сильний лише духом людським.

Ну, навіщо було сидіти на холодних островах двом ченцям? Навіщо піддавати себе таким небезпекам? Можливо, хтось їх змушував? Можливо, їх відправили на заслання? Ні, самі приїхали, і їхати звідси не хотіли, і жили в цих печерах, тому що жили з Богом, і Дух Божественний запліднював їх людське життя, і з висоти свого духовного стану вся ця зовнішня незручність, вся ця відсутність людського комфорту й благополуччя була вже зовсім непомітною, бо старці жили рівноангельським житієм.

Як важливо, щоб наші сучасники зрозуміли, що ніхто не може сказати Ісус — Господь інакше, як тільки Духом Святим; що те, що є Божим, пізнається тільки Божественним Духом і для того щоб увійти в цю стихію спілкування з Богом, потрібно причаститися Духа. Справа непроста. Наші зовнішні життєві обставини так розосереджують нашу увагу, так відводять нас вбік, так навантажують нас надлишковою інформацією, надлишковою тривогою, хвилюваннями, переживаннями, що дійсно важко, навіть будучи релігійною людиною, справлятися з цими стресами сучасного життя. Ось і залишаються у нас місця, куди потрібно приїжджати, щоб торкнутися Божественного Духа. Такими місцями є наші обителі, наші національні святині, як та, що покоїться тут — чесні останки святих преподобних отців Сергія і Германа. Тому наш народ — незалежно від звання і положення — спрямовується до цих місць, хоча б на день, на два, щоб доторкнутися до Духа Божого, а через це відчути близькість Господа і пережити велику радість від цього дотику, знайти силу, яка так потрібна нам у повсякденному житті.

Молитвами святих преподобних Сергія і Германа нехай збереже Господь віру православну в житті нашого народу. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Матеріали за темою

Підписано угоду про співпрацю між Валаамським монастирем та Московським архітектурним інститутом

На прес-конференції у Москві обговорили перші результати проєкту «Пароплав часу "Валаамський монастир"»

Патриаршая проповедь после Литургии в день памяти преподобных Сергия и Германа в Валаамском монастыре [Патріарх : Проповіді]

Патріарше вітання єпископу Троїцькому Панкратію з 30-річчям трудів на посаді намісника Валаамського монастиря [Патріарх : Привітання та звернення]

Ответы Святейшего Патриарха Кирилла на вопросы на встрече с участниками Всемирного фестиваля молодежи [Патріарх : Привітання та звернення]

Выступление Святейшего Патриарха Кирилла на Всемирном фестивале молодежи [Патріарх : Привітання та звернення]

Патріарше служіння у Троїцькому храмі підмосковного Реутова. Хіротонія архімандрита Єрмогена (Корчукова) на єпископа Туранського

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Єрмогену (Корчукову), єпископу Туранському, вікарію Кизилської єпархії [Патріарх : Привітання та звернення]

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у Неділю Торжества Православ'я після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у п'ятницю першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у четвер першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Стрітенському ставропігійному монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Донському монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у вівторок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Богоявленському кафедральному соборі в Єлохові

Патріарша проповідь у понеділок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь перед чином прощення у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського після Літургії в Даниловому ставропігійному монастирі м. Москви

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в Неделю о Страшном Суде после Литургии в Храме Христа Спасителя