Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії в новоосвяченому храмі-пам'ятнику Воскресіння Христового в Катині

Слово Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії в новоосвяченому храмі-пам'ятнику Воскресіння Христового в Катині
Версія для друку
15 липня 2012 р. 21:35
15 липня 2012 року, в неділю 6-ту після П'ятидесятниці, свято Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив чин великого освячення храму-пам'ятника на честь Воскресіння Христового поряд із меморіальним комплексом «Катинь» під Смоленськом.

У новоосвяченому храмі Предстоятель Руської Православної Церкви звершив Божественну літургію, після закінчення якої звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваше Преосвященство, дорогий владико Пантелеімоне, дорогі отці, браття й сестри, шановний Олексію Володимировичу, губернатору Смоленської області, дорогі наші польські гості!

Я хотів би всіх сердечно привітати з великим святом — з освяченням храму Воскресіння Христового в Катині. Катинь — це одна з наших російських Голгоф. Є такі страшні місця, де зі злої людської волі знищувалися російські люди і люди інших національностей. Ми знаємо Соловки, ми знаємо Бутовський полігон під Москвою і ми знаємо Катинський ліс тут під Смоленськом.

Будучи ще митрополитом Смоленським, я приділяв увагу вивченню трагедії, що сталася в Катині, і виявив наступне: більше восьми тисяч розстрільних справ, слідчих справ, які провадилися відповідними органами в Смоленську, закінчувалися вказівками про те, що підслідний розстріляний у Катині. Я поцікавився у наших істориків — а чому в ряді випадків у розстрільних слідчих справах не вказувалося місце розстрілу, а просто було сказано: «Вирок приведений у виконання». Мені відповіли, що таким чином не хотіли зайвий раз говорити про колосальні жертви, які були принесені в одному конкретному місці. На думку дослідників цих архівів, більше 16 тисяч наших співвітчизників було тут вбито.

Серед них — видатний ієрарх архієпископ Серафим (Остроумов), Смоленський і Дорогобузький, — людина дивовижного життя, яку, можливо, було б причислено до лику святих і без мученицької кончини. Але в грудні 1937 року він був розстріляний у Катині, як розстріляний був тут і сонм духовенства.

Катинь відома також тим, що більше чотирьох тисяч польських офіцерів, які опинилися в результаті військових дій на території Радянського Союзу, були тут розстріляні. І серед них — чудова людина, православний протопресвітер Симон, який був військовим священиком (бо тоді в польській армії, як і сьогодні, служили не тільки католики, але й православні). Він був разом зі своїми православними духовними чадами. Його вислали до Москви, допитували там і, посилаючись на те, що він православний, запропонували зрадити своїх духовних чад. Ця людина могла з легкістю погодитися на пропозицію і залишитися живою. Але він сказав, що як священик і християнин він зобов'язаний повернутися до своїх духовних чад, і був розстріляний тут разом із польськими офіцерами.

Коли виникла думка про необхідність увічнити пам'ять про ці тисячи безвинних людей, розстріляних в Катині, багато хто пропонував поставити тут пам'ятник. Було підготовлено ескізи, і зі мною, як із смоленським архіпастирем, ці ескізи узгоджувалися, і ніколи не піднімалася в мене рука поставити підпис про те, що я згоден. Жоден з них не відображав справжньої трагедії цього місця. І тоді я попросив, щоб було просто споруджено в пам'ять про православних людей, закатованих тут, простий російський восьмикінечний хрест, зберігаючи надію на те, що в якийсь момент вдасться побудувати храм-пам'ятник усім жертвам Катині.

Не скажу, що це було дуже просто. У якомусь сенсі, згадуючи своє служіння в Смоленську, можу сказати, що це було найважче питання, яке під різними приводами не вирішувалося. І навіть коли ми заклали камінь у фундамент храму, знайшлися люди, які стали опротестовувати сам факт будівництва тут, на цій землі, храму Божого. Для того щоб все-таки реалізувати цей проект ми дещо змінили місце закладки храму, і виявилося, що все це було провіденціальне, тому що сьогодні кожен, хто наближається до Катині, не потребує покажчику, що саме тут місце масової загибелі людей. Величний храм, що стоїть при вході на полігон Катинський, є великим пам'ятником всім, хто загинув тут.

Цей храм присвячено Воскресінню Христовому невипадково, тому що, за висловом одного православного російського ієрарха, кладовище — це не місце збереження трупів, але це місце очікування Воскресіння. І храм споруджено саме на честь Воскресіння Христового. Він виражає нашу віру в перемогу Бога над дияволом, в перемогу добра над злом, у загальне воскресіння мертвих. Але, крім того, це є і якесь іносказання. Воскресіння — це символ перемоги правди над брехнею. І, як не намагалися приховувати або перекручувати правду про цю російську Голгофу, яка прийняла в свої надра як росіян, так і поляків, правда перемогла, і сьогодні в цьому величному благоліпному храмі, в якому немає тіні скорботи, але тільки радість, ми разом із страстотерпцями, які спочили тут, прославляємо Христа Воскреслого в надії на загальне воскресіння.

Катинь є братською могилою для росіян і поляків, місцем спільної скорботи, місцем спільних глибоких переживань. Ніщо не ріднить людей так, як загальне страждання, якщо воно усвідомлюється як загальне. Я впевнений, що настав час усвідомити, що Катинь — це страшний символ нашої спільної трагедії, і, усвідомивши це, протягнути одне одному руки як братам і сестрам своїм, які пройшли через скорботу і трагедію Катині. Я вірю, що, можливо, з цього місця почнеться і нова епоха в розвитку відносин між Росією і Польщею через усвідомлення спільної трагедії і загальної єдиної жертви.

Я хотів би сердечно подякувати Преосвященному владиці Феофілакту, який почав і значною мірою завершив будівництво цього храму, спираючись на допомогу чудових благодійників, які усвідомлювали важливість будівництва тут меморіального храму.

Я дякую Вам, владика Пантелеімон, за Ваші труди. При Вас, з Вашого архіпастирського благословення, завершилося це будівництво. І в пам'ять про цю подію я хотів би піднести Вам цю святу панагію, яка виконана в біло-червоних кольорах, у кольорах, які Православна Церква використовує на день Святої Пасхи. Для нас сьогодні, в день недільний — мала Пасха. Ми торжествуємо Христа Воскреслого, а разом з Ним і Його перемогу над злом.

Я хотів би в пам'ять про перебування тут передати для цього храму цей чудовий образ святої праведної Матрони Московської. Вона теж була страждальницею і мученицею в ті ж самі роки, в які проливалася кров у Катині. Вона була безвісною людиною, від народження сліпою. У той страшний час, коли люди боялися прийти до храму, до неї приходили таємно, іноді вночі, щоб попросити її про молитви, про духовну підтримку. І ця сліпа жінка мала таку силу духу, таку благодать Божу, що допомагала всім, хто до неї приходив.

Сьогодні, коли її мощі почивають в Покровському монастирі в Москві, ми вражені тим, як тисячі людей щодня стікаються до її гробниці, приходять, тому що вона відгукується на молитви, вона допомагає. Нехай її образ знаходиться тут і нехай ті, хто сумує, хто згадує про минуле або переживає сьогодні якісь життєві негаразди і трагедії, пам'ятають, що ця свята угодниця Божа має велику силу клопотати за нас перед лицем Божим.

А всім вам, мої дорогі, хто брав участь у цій урочистій службі, я хотів би передати зображення святих Катинських страстотерпців. Частину їх імен ми знаємо, але більшу частину не знаємо. Відомо, що багато хто був загублений тут тільки тому, що не відмовлявся від православної віри, як не відмовився від свого служіння польський протопресвітер Симон. Не знаючи всі їхні імена і, напевно, не маючи можливості коли-небудь дізнатися, ми прославляємо їх в єдиному сонмі Катинських страстотерпців, ікону яких разом зі своїм Патріаршим благословенням я хотів би передати всім учасникам сьогоднішнього богослужіння.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Матеріали за темою

Голова Патріаршої комісії з питань фізичної культури і спорту освятив закладний камінь в основу храму благовірного князя Димитрія Донського, що будується, в Північному Бутові м. Москви

Відбулася робоча зустріч голови Фінансово-господарського управління з головою Ханти-Мансійської митрополії

У Москві збудують храм ветеранських організацій учасників бойових дій

На філіппінському острові Панглао закладено храм на честь ікони Божої Матері «Скоропослушниця»

Патриаршее соболезнование в связи с кончиной настоятеля храма Рождества Христова в Измайлове г. Москвы протоиерея Леонида Ролдугина [Патріарх : Послання]

Представники Руської Церкви взяли участь у конференції з міжконфесійної злагоди у Бішкеку

У 103-тю річницю Російського виходу в Туреччині відбулися пам'ятні заходи

Глава Казахстанського митрополичого округу очолив святкування на честь Собору новомучеників Чимкентських у Чимкенті

Представник Руської Церкви взяв участь у престольному святі Патріаршого собору благовірного князя Олександра Невського в Софії

Представники Руської духовної місії привітали Предстоятеля Єрусалимської Православної Церкви з річницею інтронізації

У столиці Татарстану відбувся концерт, присвячений 300-річчю Казанської духовної семінарії

Вітання Святішого Патріарха Кирила Блаженнішому Патріархові Єрусалимському Феофілу з річницею інтронізації [Патріарх : Привітання та звернення]

Інші статті

Патриаршая проповедь в день памяти святителя Филарета Московского

Патріарше слово після подячного молебню в Олександро-Невському скиті поблизу Передєлкіна

Патріарша проповідь у Неділю 24-у по П'ятидесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в Неделю 23-ю по Пятидесятнице после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь после Литургии в храме иконы Божией Матери «Всех скорбящих Радость» на Большой Ордынке в Москве

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в праздник Казанской иконы Божией Матери после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Патріарша проповідь у Неділю 21-у по П'ятидесятниці після Літургії у Воскресенському храмі на Смоленському кладовищі Санкт-Петербурга

Патріарша проповідь у Неділю 20-у по П'ятидесятниці після Літургії в Покровському Хотьковому ставропігійному монастирі

Патріарше слово у день пам'яті святителів Московських після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патриаршая проповедь после Литургии в Троицком храме в подмосковной Коломне