Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті св. Олександра Невського після Літургії в Олександро-Невському соборі м. Єгор'євська

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті св. Олександра Невського після Літургії в Олександро-Невському соборі м. Єгор'євська
Версія для друку
6 грудня 2012 р. 16:53

6 грудня 2012 року, у день пам'яті святого благовірного великого князя Олександра Невського, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Олександро-Невському соборі м. Єгор'євська Московської області. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Ваше Високопреосвященство, владико митрополите Ювеналію! Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Шановний Андрію Юрійовичу Воробйов, виконуючий обов'язки губернатора Московської області! Матушки ігумені, дорогі отці, брати й сестри!

Я всіх вас сердечно вітаю з чудовим святом, яке сьогодні урочисто відзначається в багатьох храмах Руської Православної Церкви, — це пам'ять святого благовірного великого князя Олександра Невського, великого Божого угодника, будівельника, охоронця Святої Русі.

Сьогодні в апостольському (Гал. 5:22-6:2) і Євангельському читаннях (Мф. 11:27-30) були слова, які безпосередньо стосуються його життя й подвигу. Апостол Павел, звертаючись до Галатів, говорить: «Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закон Христовий». А в Євангелії від Матфея інші слова: «Господь говорить Своїм учням: «Ярмо Моє любе і тягар Мій легкий». І там, і там йдеться про тягар, про відповідальність.

Святий благовірний князь Олександр Невський став святим не тому, що він був мудрим правителем, талановитим полководцем, мужнім воїном чи блискучим дипломатом. Він став святим саме тому, що, будучи князем, главою народу й держави, сенс своєї влади бачив у служінні.

Перебування на вищих посадах, які пов'язані з широкими владними повноваженнями, від реалізації яких залежить доля народу, не можна називати роботою. Це не робота, це служіння. Робота від служіння відрізняється тим, що людина, яка працює, має право й можливість займатися ще багатьма іншими справами. А людина, що служить, не має такого права — усе, що вона робить, усе, про що вона думає, усе, до чого вона спрямовує волю, має бути пов'язане з благом народу, над яким її поставлено.

Святий благовірний князь Олександр Невський був саме таким правителем, і Господь сприяв його успіху. Маючи палку віру, тверду надію на допомогу Божу, він не побоявся, будучи 20-ти кількох років від народження, очолити дружину, яка мала зупинити шведські війська, що увійшли в гирло річки Неви і загрожували всій Новгородській землі. Він не побоявся зустріти грізного ворога, який багаторазово перевершував його за силою, на льоду Чудського озера, — лівонських лицарів, закутих у броню. І на Неві, і на Чудському озері він переміг, хоча було мало надій і ніхто не вірив, що цей зовсім молодий чоловік, який був недосвідченим, не мав полководницької майстерності, не мав надійного війська, зуміє перемогти. Але, вирушаючи на битву, святий благовірний князь Олександр, виходячи з Софійського собору Новгорода, сказав слова, що увійшли в історію: «Не в силі Бог, а в правді». Захищаючи правду свого народу, він переміг; і не тільки керував військами, але й сам, узявши в руки меч, ішов попереду війська свого, брав участь у єдиноборствах і здолав грізного предводителя шведського воїнства — не тільки в переносному значенні, як полководець, а й у прямому — у відкритому бою.

Потім святий благовірний великий князь повинен був вирішити найголовніше завдання — не допустити нового вторгнення монгольських завойовників на Руську землю, особливо на північ Русі, яка місцями залишалася вільною від окупації. Олександр, безперечно, розумів усю стратегічну важливість цих територій, куди кинувся народ з центральної, південної, південно-західної та західної Русі — з тих місць, які ми зараз називаємо Білоруссю, Україною, півднем Росії. Люди спрямовувалися на північ, знаючи, що там безпека. У цих місцях дозрівала міць нашого народу і нашої держави, і потрібно було всіма силами запобігти передчасному нашестю ворога. І Олександр смиренно йде в Орду, схиляється перед ханом, приймає його волю і, повертаючись, продовжує йому служити, викликаючи нарікання й звинувачення з боку свого народу. Багато хто називав його зрадником, багато хто вважав, що настав час дати битву. Але Олександр, знаючи військовий та економічний стан Північної Русі, розумів, що цього робити не можна: потрібен був час для накопичення матеріальних коштів, для створення війська, для виховання людей, які були деморалізовані поразками, падінням Києва та інших великих руських міст.

Коли новгородці повстали проти збирачів данини, посланих ханом, Олександр, усвідомлюючи, що це може стати приводом до нового нищівного для Русі нашестя, нібито піднявся проти свого народу і покарав тих, хто вбив збирачів данини. Важко уявити, що було тоді в душі Олександра. Яким холодом, яким нерозумінням війнуло на нього з боку новгородців! Напевно, скоса дивилися, звинувачуючи його в зраді. Але святий благовірний великий князь знав, що робив, — він рятував свій народ і свою країну і, убезпечивши західні кордони Русі, прагнув так само надійно убезпечити країну нашу і зі сходу.

Але, напевно, цього було б недостатньо, щоб прославляти великого князя Олександра у храмах Божих як святого. А ми саме так його прославляємо, тому що все його життя було без залишку віддане Богу і людям. Таке самовіддане служіння народу не може не мати під собою світоглядних основ, воно не може керуватися прагматичними міркуваннями. Адже людині завжди захочеться мати свій особистий простір, наповнити цей простір багатством, розкішшю, комфортом, благоденством... Святий благовірний князь не мав ніякого особистого простору. Усе його життя було присвячене Богу і людям — людям, тому що в основу всього Олександр покладав свою віру в Бога. «Не в силі Бог, а в правді» — які приголомшливі слова, який колосальний духовний заряд у цих словах! У них — весь Олександр.

Він помер зовсім молодою людиною, сорока кількох років. Він змушений був знову їхати в Орду і знову вести непрості переговори з ханом, а, повертаючись додому, раптово помер. Багато істориків вважають, що його було отруєно. У цьому немає нічого неймовірного, тому що хани, не маючи видимого приводу воювати з Олександром, звичайно, прозрівали його стратегію, і є всі підстави вважати, що він помер не своєю смертю. І як миттєво весь народ об'єднався в шануванні святого князя! Ніяких розбіжностей, ніякої підозрілості — гаряча любов людей. Які чудові слова сказав його духовний отець і наставник митрополит Кирил, як він прославив святого князя, який відійшов до Господа! Це були слова, позбавлені будь-яких лестощів, — вони йшли від серця. І народ підхопив ці слова митрополита — вони увійшли у свідомість, у плоть і кров нашого народу.

Тому серед руських святих Олександр Невський посідає особливе місце як покровитель країни, як покровитель законної влади, як великий приклад жертовного служіння народові — приклад і для світської, і для духовної влади. Саме тому ми молимося святому благовірному князю, щоб він не переставав клопотати перед Богом про улюблену свою Вітчизну, про нащадків тих, кому він вірою і правдою служив. І ми віримо, що молитвами таких святих, як благовірний князь Олександр, і зберігається під Покровом Богоматері, незважаючи на всі історичні перипетії, конфлікти, війни, трагедії, наша Вітчизна.

Сьогодні ми особливо молимося святому благовірному князю, щоб він напоумив нашу владу, дарував їй не тільки розумові сили й здібності до керівництва, але й сильну, міцну віру, моральну основу прийняття рішень — як державних, так і особистих. Ми молимося йому також про Церкву нашу, про єпископат наш, щоб у його чудовому лиці ті, кому довірено духовне піклування про народ, також бачили живий і притягальний приклад. Його молитвами нехай збереже Господь землю Руську. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Інші статті

Виступ Святішого Патріарха Кирила на позачерговому соборному з'їзді Всесвітнього руського народного собору

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня військ національної гвардії Росії

Патріарше вітання настоятельці Покровського Хотькового монастиря ігумені Олімпіаді (Барановій) з 40-річчям чернечого постригу

Патріарше вітання наміснику Ніколо-Угреського ставропігійного монастиря ігумену Мефодію (Зінковському) з 25-річчям чернечого постригу

Патріарше вітання єпископу Сергієво-Посадському Кирилу з 25-річчям чернечого постригу

Співчуття Предстоятеля Єрусалимської Православної Церкви у зв'язку з терористичним актом у «Крокус Сіті Холі»

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня працівника культури Росії

Співчуття Блаженнішого Архієпископа Охридського і Македонського Стефана у зв'язку з терористичним актом у «Крокус Сіті Холі»

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Алексію (Турікову), єпископу Раменському

Звернення Святішого Патріарха Кирила з нагоди 25-ї річниці початку агресії НАТО проти Югославії