Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в неділю м'ясопусну, про Страшний Суд, у храмі Успіння Пресвятої Богородиці в Косіно

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в неділю м'ясопусну, про Страшний Суд, у храмі Успіння Пресвятої Богородиці в Косіно
Версія для друку
10 березня 2013 р. 17:26

10 березня 2013 року, в неділю пущальну, про Страшний Суд, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в столичному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в Косіно.

Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Ваші Преосвященства, вельмишановні владики! Ваше Преподобіє, отче Димитрію, настоятелю цього святого храму! Дорогі отці, брати й сестри!

Усіх вас щиро вітаю з недільним днем. День сьогодні особливий — це неділя, яка мовою церковного календаря іменується неділею пущальною. Нас відділяє від Великого посту один тиждень — сьогодні заговіння на м'ясну їжу, попереду дні масниці, а потім і Великий піст.

Існують три підготовчих тижні до Великого посту, і кожен із цих тижнів, кожен із цих недільних днів має служити віруючій людині, підготовлюючи його душу до вступу на поприще Великого посту. Сьогоднішнє недільне читання послужило причиною, чому ця неділя пущальна іменується неділею про Страшний Суд, — в Євангелії від Матфея ми чули розповідь Господа про той суд, через який пройде кожна людина після смерті.

Страшний Суд нерідко утримує людей від помилок, від гріха. Пам'ятання про суд допомагає людині з увагою ставитися до всього, що вона говорить, що вона робить і навіть до того, про що вона мислить. Але дуже багато людей, навіть будучи православними віруючими, говорять, думаючи про вічність, приблизно так: «Хто ж знає, що там буде? Ну, звідки це відомо?»

Про загробне життя в слові Божому сказано досить багато. І сьогоднішнє Євангеліє як раз і відкриває нам таємницю того, що чекає людину, — кожен буде судимий Богом.

Як говорить святий Феофан Затворник, розмірковуючи над Євангелієм сьогоднішнього дня, Господь пропонує нам це оповідання про Страшний суд, для того щоб запам'яталося воно в нашій свідомості, щоб підготувати нас до тієї події, через яку пройде кожна людина. Дійсно, Євангельське читання покликане сконцентрувати нашу свідомість на тому, що за порогом смерті. Людина влаштована так, що її увага звертається на те, що тут, на те, що поряд з ним, — на рідних, на близьких, на будинок, на машину, на роботу, на успіхи чи неуспіхи, на досягнення матеріального благополуччя, на подолання труднощів, у тому числі політичних, економічних, — на чому тільки не сконцентровано нашу увагу, але найменше на тому, що буде після нашої смерті. І от, нібито не бажаючи думати про це, навіть люди віруючі кажуть, що невідомо, що там буде. А насправді про загробне життя у Святому Письмі сказано дуже багато або, принаймні, достатньо, щоб ми зрозуміли свою відповідальність у цьому житті за життя вічне.

Існують також інші міркування, які часто присутні, також у середовищі православних людей: «Ну що поробиш, ніхто не без гріха, всі ми грішимо. Якщо кожного грішника карати, що ж вийде? Адже Господь милостивий! Сподіваємося на Його милість — от і грішимо».

Для того щоб зрозуміти, що така логіка є хибною, небезпечною, згубною, потрібно от про що подумати. Господь Бог не пожалів Сина Свого Єдинородного, щоб покарання за гріх людського роду прийняв Він. Отже, тема покарання, пов'язана з темою справедливості, — це не жарт. Це те, що закладено в Божий задум про світ, про людину, про вічність. Якщо Син Божий зійшов на Голгофу для того, щоб понести покарання, чому ми так легковажно вважаємо, що нас покарання там, за гробом, мине? Бог не пожалів найбільш близького до Нього ангела — Денницю, покаравши його за гріх боговідступництва. Чому ж Господь не каратиме нас за наші гріхи?

А що таке покарання? Покарання найтіснішим чином пов'язане зі справедливістю. Уявіть собі, що було б, якби в нашому земному світі не було б покарання. Злочинці розгулювали б на свободі, сильний завжди здобував би перемогу над слабким, могутній — над тим, у кого немає могутності. Де б можна було знайти правду, який можна було б знайти притулок? Та нічого такого знайти було б неможливо — панувала б сила, бо не було б справедливості.

Взагалі тема справедливості, що тісно пов'язана з етичною природою людини, є викликом для безбожної свідомості. Що таке справедливість? Звідки з'явилося це поняття? У тваринному світі його немає — там перемагає сильний, там працюють інстинкти. Адже цей тваринний світ існує! Що це за дивне поняття справедливості? Але ж як гостро ми переживаємо порушення справедливості — чи то в сімейних відносинах, у трудових колективах, у суспільстві, у державі, у світі! Заради досягнення справедливості люди брали в руки зброю, і ми знаємо, як часто саме зі зброєю в руках люди віддавали своє життя за торжество справедливості.

Що це таке? Звідки це поняття? Це що, теж результат еволюції людиноподібних? Але якщо це результат простої еволюції, так можна сказати — так і що особливого? Але ж у всьому світі закони приймаються саме з урахуванням цього загального поняття справедливості, яке практично не описано раціонально. А якщо і описується, то дуже по-різному, але відчувається всіма однаково.

А чи може бути справедливість без покарання? Ні, не може, тому що той, хто порушує справедливість, повинен бути судимий і покараний. На цьому грунтується стабільність людського суспільства. Але якщо так, то що ж говорити про вічність? Хіба там може бути несправедливість? Хіба людина, що живе несправедливо, неправедно на землі, може продовжувати і в безсмерті жити з цим тягарем, будучи при цьому впевненою у своїй правоті? Тоді це вже не життя вічне, це дещо зовсім інше, це продовження мук.

Саме суд Божий і ставить останню крапку в історичному процесі. Адже багато чого ми не знаємо, багато чого є прихованим, багато чого відбувається в таємниці. І не тільки приховане в якихось архівах, які не відкриваються, — заховане усередині людської історії, тому що дуже часто історичні події пояснюються зовсім не тими причинами, які реально до них призвели. Є багато таємниць, які покривають людське зло, і з цими таємницями люди йдуть до іншого світу.

І що ж? Де ж тоді Божественна справедливість, якщо не здійснився над беззаконниками суд Божий у цьому світі? Адже тоді залишається тільки суд після смерті. Тому суд Божий виникає з самого Божого задуму про людину. Господь вклав у моральну природу людей поняття про справедливість, і суд у вічності покликаний абсолютною мірою проявити Божественну справедливість.

Кожен із нас стане перед Богом. Жодному не вдасться піти від цього суду, і кожен отримає за ділами своїми. Те, що ми лицемірно ховали в цьому житті, ми не зможемо приховати там, перед лицем Божим. Усі ми будемо відкриті перед Богом, і кожен дасть відповідь за свої гріхи.

Сьогоднішнє читання з Євангелія від Матфея налаштовує нас на ще одну дуже важливу думку: а як же людина може виправдатися? Адже всі ми здійснюємо гріховні вчинки — у думках, у справах. Сьогоднішнє Євангеліє допомагає нам зрозуміти, що може нас спасти, що може покрити наші недоліки, чим ми можемо спокутувати нашу вину. Чи нагодував ти голодного? Чи напоїв спраглого? Чи прийняв мандрівника? Чи одягнув нагого? Чи відвідав хворого або того, хто у в'язниці?

Який короткий перелік! Здавалося б, Господь, Який приніс у світ заповіді, мав би ці заповіді і вкласти у вуста Божественного Судді: «Чи виконав таку-заповідь, або іншу заповідь, або третю?» Господь не говорить більше про заповіді — він говорить про конкретні справи. І зрозуміло, що цей список можна продовжити, адже йдеться не тільки про хворих, нагих, голодних, спраглих, ув'язнених — йдеться про допомогу іншій людині.

А чому ця допомога іншій людині спокутує наші гріхи? Та тому що в цій допомозі, у цій здатності творити добрі справи виявляється найбільша заповідь і найбільша цінність. Людина без любові в серці не може цього робити.

Багато хто може сказати: «А я не відчуваю любові. Ну, до найрідніших — до батька, до матері, до брата, до сестри, до чоловіка, до дружини, до дітей, та й то...» Як же здобути цю любов, щоб нести добро людям? Ніяким штучним напруженням волі, ніяким гарячим бажанням полюбити людину, ніякою рішучістю почати любити з понеділка чи з нового року — нічого не вийде.

Любов приходить у серце поступово саме через добрі справи. Коли ми робимо добрі справи людям, вони перестають бути для нас байдужими, перестають бути для нас далекими, — вони стають близькими нам. І чим більше ми робимо цих добрих справ, тим сильніша любов у нашому серці, бо немає іншого способу та іншої можливості зростати в любові, як тільки творити ті справи, які спасуть нас на Страшному Суді Божому.

Господь дійсно дав нам це оповідання, щоб, як сказав святитель Феофан, приготувати нас до суду. Усе наше життя і є ця підготовка. Потрібно готуватися з малого дитинства — потрібно вчитися доброті й любові. Потрібно готуватися і в зрілому віці. Потрібно готуватися в літньому віці і в глибокій старості. Тому що ніхто не знає, в який момент закінчиться наше життя і з яким багажем ми постанемо перед лицем Божим.

Ось чому розповідь про Страшний Суд і пропонується нам напередодні Великого посту — щоб час посту ми провели в роздумах про самих себе, про своє життя, про свій внутрішній світ, про свою віру і постаралися змінитися на краще. А зміна на краще — це і є покаяння.

Нехай Господь дарує нам сили здійснити великопісне покаянне поприще, щоб змінити свій розум, свою волю і свої почуття, відкривши їх назустріч Божому слову. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у Хрещенський святвечір після Літургії в Олександро-Невському скиті

Патриаршая проповедь в день памяти преподобного Серафима Саровского после Литургии в Александро-Невском скиту

Патриаршая проповедь в Неделю по Рождестве Христовом после Литургии в Александро-Невском скиту

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после великой вечерни в праздник Рождества Христова

Патриаршая проповедь в Рождественский сочельник после Литургии в Храме Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила перед молебнем на новоліття

Патріарша проповідь у Неділю 27-у по П'ятидесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день пам'яті благовірного князя Олександра Невського після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в праздник Введения во храм Пресвятой Богородицы после Литургии в Храме Христа Спасителя в Москве

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 23-ю по П'ятдесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя