17 вересня 2013 року в Москві відбулася урочиста церемонія освячення храмового комплексу Вірменської Апостольської Церкви на Трифонівській вулиці.
Урочистості, які очолив Верховний Патріарх і Католікос всіх вірмен Гарегін II, відвідав Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил.
Біля головних воріт храмового комплексу Святішого Патріарха Кирила зустрічав єпископ Єзрас (Нерсисян), голова Ново-Нахічеванської та Російської єпархії Вірменської Апостольської Церкви.
Серед почесних гостей були Президент Республіки Вірменія Серж Саргсян, ієрархи Вірменської Апостольської Церкви, державні діячі Вірменії, Росії та інших країн, представники християнських конфесій, мусульманської, іудейської та буддійської громад.
У кафедральному соборі до учасників урочистостей та численних гостей звернувся Католикос Гарегін II. Потім присутніх привітав Святіший Патріарх Кирил:
«Католикосе-Патріарху всіх вірмен Гарегін II! Ваше Превосходительство, пане Серж Саргсян, Президенте Вірменії! Ваше Високопреосвященство, архієпископе Єзрас! Дорогі отці, брати й сестри! Пані та панове!
З особливим почуттям я хотів би привітати сьогодні вірменську громаду Росії у зв'язку з цією видатною історичною подією. Ми знаємо, що вірменська громада постраждала нарівні з іншими християнськими громадами Росії в роки лихоліття, а храми, які з любов'ю споруджувалися вірменським народом на території Росії, часто зазнавали руйнувань. Така доля спіткала і вірменські храми в Москві, і коли, значно пізніше, у вірмен з'явилася можливість збиратися для молитви, їм було надано невелике приміщення каплиці у вірменській частині Ваганьковського цвинтаря. Але ми знаємо, наскільки розмір цієї каплиці і її зовнішній вигляд не відповідали реальним потребам вірменської громади. І я хотів би висловити вдячність Вам, Ваша Святосте, і владиці Єзрасу, за ті зусилля, яких було докладено для того, щоб у місті Москві був побудований храм, що відповідає за своїми розмірами й благоліпністю величезній вірменській громаді, яка проживає на території Російської Федерації і, зокрема, в місті Москві.
Ми споруджуємо храми не для того, щоб просто створити певні пам'ятки, що нагадують про нашу епоху або про тих, хто бере участь у їх будівництві. Будівництво храмів звернене в майбутнє. Храм будується для того, щоб люди могли збиратися для молитви, а будь-яка молитва пов'язана з переоцінкою самого себе. Не може бути молитви без справжнього покаяння, не може бути молитви без глибокого внутрішнього аналізу особистості того, хто молиться. Саме така молитва і угодна Богові — молитва, яка супроводжується великою внутрішньою роботою над самим собою. А якби не було так, то, мабуть, практично нічого не залишилося б від християнської цивілізації.
Саме тому, що молитва наближає нас до Бога через внутрішній духовний подвиг, вона дає нам можливість, спираючись на Божественну відповідь на нашу молитву, спираючись на силу Божу, змінювати на краще самих себе і світ, що нас оточує. Сьогодні перед усіма нами, віруючими людьми, стоять дуже великі завдання й грізні виклики. Ми входимо, вірніше, вже увійшли в епоху не войовничого, але дуже сильного заперечення людьми Бога. І відбувається це не тому, що якісь чергові філософи вигадали чергову філософію, заперечуючи Божественне буття, а тому що вся цивілізація працює на те, щоб Бог перестав бути головною цінністю людини і наш погляд було відведено в інший бік. Нам пропонують інші цілі й цінності — багатство, гроші, насолоду, владу. І що перед усім цим Бог? Яке місце він займає в житті тих людей, які своєю внутрішньою, інтелектуальною, ідейною, духовною домінантою мають дещо інше?
Сьогодні ми всі разом покликані довести світові й самим собі, що ідея Бога жива. І довести це можна тільки тим, що відбувається в нашій душі. Для цього ми й будуємо храми, — щоб перед лицем Божим, очищаючи себе від своїх гріхів, ми ставали кращими, сильнішими, щоб слова наші були переконливішими, тому що в такому разі вони будуть підкріплюватися нашими добрими справами.
Ті, хто проголошує XXI століття постхристиянською епохою, глибоко помиляються. І в цьому сенсі Росія і Вірменія дають дуже яскравий приклад того, що релігійний вимір не зникає з народного життя, але, навпаки, зміцнюється; і факт будівництва вірменського храму в Москві про це яскраво свідчить. Я від усього серця хотів би побажати вірменській громаді, що побудувала такий прекрасний храм, духовно зростати, зміцнюватися у вірі, являти приклад християнського життя і ближнім, і дальнім.
Наші Церкви — Руська Православна Церква та Вірменська Апостольська Церква — перебувають у добрій, братерській співпраці та взаємодії протягом століть. Цей християнський фундамент є тією спільною платформою, на якій виростає духовне життя вірмен і росіян, і немає більш потужної об'єднуючої основи, ніж спільні цінності. Глибоко переконаний, що подальший розвиток відносин між Руською Православною Церквою та Вірменською Апостольською Церквою, спільна робота, здійснення спільних проектів сприятимуть духовному зростанню наших народів, отже і зміцненню зв'язків між нашими народами — тих зв'язків, які міцніші за будь-які політичні й економічні взаємини. Тому що ми знаємо часи, коли не було ні того, ні іншого, а народи наші жили в злагоді, у повазі один до одного, і усвідомлювали один в одному своїх братів і сестер. Дай Боже, щоб зміцнення духовного життя росіян і вірменів сприяло, у тому числі, і зміцненню братерських відносин між нашими народами та нашими країнами. Я хотів би сердечно привітати Вас, Ваша Святосте, і всіх присутніх з цією чудовою подією».
Потім Предстоятелі Руської та Вірменської Церков і Президент Республіки Вірменія Серж Саргсян пройшли до головної адміністративної будівлі комплексу, де оглянули виставку «Історія вірмен у Росії».
У Тронному залі комплексу відбулося спілкування Предстоятелів і глави вірменської держави.
На закінчення Патріарх Кирил, Католикос Гарегін і С. Саргсян вийшли у двір храмового комплексу, де відкрили пам'ятник, що символізує братерські відносини Руської Православної та Вірменської Апостольської Церков.
Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі