Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті преподобного Амвросія Оптинського у Введенському соборі Оптиної пустині

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті преподобного Амвросія Оптинського у Введенському соборі Оптиної пустині
Версія для друку
23 жовтня 2013 р. 18:39

23 жовтня 2013 року, в день пам'яті преподобного Амвросія Оптинського, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив чин великого освячення Введенського собору Оптиної пустині і Божественну літургію в новоосвяченому храмі. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Всечесний отче Венедикте! Дорогі отці, брати й сестри!

Я хотів би всіх вас сердечно привітати зі святом, з днем пам'яті святого преподобного старця Амвросія Оптинського. Цьогоріч виповнюється 25 років з дня його прославлення, і в цей ювілейний рік з особливим почуттям я відвідую Оптинську пустинь. Дивлячись на ці історичні, із забуття й праху відроджені храми й монастирські будівлі, думкою спрямовуюся до тих років, коли Оптина сяяла своєю духовною славою, коли вона була світочем для багатьох хитких душ, особливо в середовищі російської інтелігенції.

Саме з Оптиною пов'язані імена Федора Михайловича Достоєвського та Льва Миколайовича Толстого, який, відпавши від Церкви, забажав напередодні смерті прибути сюди для того, щоб принести покаяння. Але воля Божа була іншою... Ми знаємо також, що з цим місцем пов'язані імена інших видатних мислителів, які створювали інтелектуальний і духовний фон життя нашого народу в XIX столітті. То були непрості часи, і численні зваби, які тоді спокушали людей, подальшою історією були зжиті, подолані, — адже численні спокуси і призвели до трагедії революції, до громадянської війни, до мільйонів людських жертв.

У той час, про який ми говоримо, дуже багато хто слово «свобода» пов'язував з найкращим, думаючи, що політичними засобами можна досягти справжньої свободи людини. Але вони помилялися. Проголошуючи свободу, рівність і братерство, ті, хто це робив, були готові знищувати людей, руйнувати країну, відмовлятися від історії, відмовлятися від Бога — тільки для того щоб ці слова були реалізовані в житті. Але ми знаємо, що замість рівності отримали нерівність, замість свободи — рабство, замість братерства — відчуження...

Проголошення слів не означає того, що вони неодмінно наповняться справжнім змістом. Проголошення слів абсолютно не означає того, що сенс цих слів буде реалізовано. Ось цього не знав наш народ. Він спокушався словами, він вірив, що люди, які проголошують рівність, братерство й свободу, зроблять усе для того, щоб життя дійсно стала таким, щоб затребуване нашим народом братерство, почуття соборності реалізовувалося, у тому числі в галузі суспільного життя. Народ прагнув до того, щоб слово «свобода», здійснившись, дарувало людям можливість повністю розкривати свій потенціал і досягати в житті того, що вони могли б і хотіли досягти, спираючись на допомогу Божу і на свої власні сили. А слово «братерство» було таким близьким нашому народові, вихованому в Православ'ї! Однак мрії про ці цінності обернулися втратою будь-якої уваги і будь-якої обережності. Пропаганда цих слів була прийнята за чисту монету, і те, що сталося потім, добре всім відомо, — ні рівності, ні братерства, ні свободи.

Оптина пустинь була світочем духовного життя. Сюди наші мислителі приходили для того, щоб стикнутися з реальним духовним досвідом оптинських ченців, щоб у світлі цього досвіду оцінити свої погляди й переконання. Одна справа — думка, інша справа — життя. Думка без діла не має цінності. Тільки тоді, коли думка добра реалізується в реальному житті людей, ця думка має цінність. І наші великі мислителі це добре розуміли й спрямовувалися сюди, щоб з розмов з тими, хто на своєму особистому досвіді зрозумів, що означають ті цінності, які перебували в думках наших співвітчизників у той час, відповісти собі на головне питання: а що потрібно зробити, щоб найвищі ідеали могли бути здійснені в реальному житті людей?

Після тих чудових років розквіту Оптиної в нашій країні настав хаос — громадянський конфлікт, взаємне винищення, страждання й скорботи. І як чудово, що Оптина в той час, в який благословив їй Господь, знову відродилася! Це накладає величезну відповідальність на всіх, хто тут живе й трудиться. З Оптиною були пов'язані найвеличніші духовні сторінки життя нашого народу в столітті XIX і на початку століття XX. І тому багато людей спрямовувалися сюди тільки тому, що монастир цей називається Оптиною пустинню, знаючи його велику історію. Яка ж відповідальність на всіх тих, хто сьогодні тут живе, хто сьогодні тут спасається, хто сьогодні тут насичує свій розум і своє серце Божественними словами!

У досвіді Оптинських старців не було нічого неймовірного, несподіваного, екстраординарного. У досвіді Оптинських старців не було ніякого емоційного надриву, ніякої духовної істерики. Усе було спокійно, мирно, усе зростало в серцях їхніх природно, у тому числі природно зростала їхня близькість до Бога.

У сьогоднішньому апостольському читанні, яке належить читати щоразу, коли ми згадуємо пам'ять преподобних отців (Гал. 5:22-6:2), апостол Павел вчить нас того, що є дар Духа. Любов, радість, мир, довготерпіння, благість, милосердя, віра, тихість, стриманість — такі прості та ясні слова. І апостол говорить, що на тих, хто здобував ці чесноти, немає закону. А що означає, що над кимось немає закону? Це означає, що над ним немає суду. І як ці слова апостола перетинаються зі словами іншими, що ці люди на суд не прийдуть, але прийдуть від смерті до життя (див. Ін. 5:24). Ніякого суду над тими, хто здобув ці духовні чесноти, не буде: помирає людина і переходить від смерті до вічного життя.

Якщо ми з вами захочемо виховувати в собі любов, радість, мир, довготерпіння, благість, милосердя, віру, лагідність, стриманість, якщо ми поставимо перед собою завдання: «От сьогодні я виховую в собі любов, завтра — радість, післязавтра — милосердя» і т.д., то нічого не вийде. Неможливо окремо виховати в собі ці дари Святого Духа — можна тільки цілісністю свого життя. І виникає питання: можливо, в духовному житті є щось одне, що здатне виховати в нас усі ці чесноти одночасно? І відповідь на це питання така: є! Є така чеснота.

Святий Єфрем Сирін каже: «Господи, якщо ми постійно перебуваємо перед очима Твоїми, то від нас виганяється всякий гріх». Ось це перебування перед лицем Божим, постійне пам'ятання про Бога, як говорить Златоуст, є найбільшою чеснотою.

Напевно, люди і йдуть зі світського, мирського життя в монастир, щоб, усвідомлюючи те чи не усвідомлюючи, мати цю можливість постійно пам'ятати про Бога, щоб стояти перед Його очима. В миру цього досягти важко — величезна кількість спокус, проблем, конфліктів, професійних завдань відволікають свідомість. Нерідко люди про Бога згадують у кращому разі раз на тиждень, коли приходять в недільний день на службу. А іноді і раз на тиждень не згадують, а тільки коли якесь лихо відвідає, або якісь скрутні обставини виникнуть. Така людина відкрита усім спокусам світу, тому що в Бога начебто вірить, а Бог в її житті не присутній. Ми виганяємо з себе всяку спокусу гріха і спроможні здобути всі апостольські чесноти лише тоді, коли постійно пам'ятаємо про Бога.

Святий Ігнатій Брянчанінов, розмірковуючи про те, що означає пам'ятання про Бога, каже, що воно починається з регулярного, постійного і вдумливого читання Святого Письма і святих отців, коли людина щодня занурює себе в цю благодатну стихію Божественного одкровення, коли вона чує голос Божий. Це вже дуже багато! Від слухання голосу Божого можна незримо перейти й до бачення Бога серцем своїм, як це було в житті святих Оптинських старців, які, безперечно, були цими сердечними боговидцями. Звичайно, дуже важливо також, за вченням святого Ігнатія Брянчанінова, читати святих отців. Я б додав до цього ще й важливість відправлення постійної молитви.

Мені вчора отець намісник розповів про те, що багато хто з братії тут більше 1000 разів на день відправляє Ісусову молитву. Я порадів цьому. Що означає ця постійна молитва? Це і є розворот розуму й серця до Бога, це і є постійне пам'ятання про Бога.

Якщо ми про Бога пам'ятаємо, то наше серце перебуває в любові, у радості, у злагоді. Ми здатні на довготерпіння й на благість, ми стаємо лагідними, адже як можна пишатися перед лицем Божим? Ми стаємо людьми глибокої віри, тому що молитва і перебування перед лицем Божим пов'язують нас з Ним тісним, глибинним зв'язком.

Монастирі, власне кажучи, і повинні мати своїм головним завданням допомогу кожному, хто приходить сюди, в тому, щоб знайти це пам'ятання про Бога, стояння перед Богом. Мабуть, цей самий досвід життя Оптинських старців і вражав свідомість інтелектуалів XIX століття. Глибоко переконаний, що з іще більшою силою реальний духовний досвід людей, що постійно перебувають у спілкуванні з Богом, здатний і сьогодні вразити свідомість наших сучасників, які часто бездумно, за інерцією або за рухом пристрастей відкидають Бога, сповідуючи тим самим абсолютне небажання мати з Ним спілкування. Але, стикаючись з реальним релігійним досвідом, і вони здатні побачити цю захоплюючу духовну перспективу життя людини у спілкуванні з Богом.

Я хотів би побажати всім вам, мої дорогі брати, насельники Свято-Введенської Оптиної пустині, підніматися від сили до сили, через читання Святого Письма й святих отців, через молитви, через творіння Ісусової молитви, через звершення богослужінь, через келійне правило, через несення послухів, через відсікання своєї волі, віддаючись в руки Божі, постійно бути поруч із Господом, постійно пам'ятати про Нього. І тоді всі чесноти — незримо, таємничо, порухом Божественної руки — будуть вселятися в наші серця і в наші уми, перетворюючи наше життя.

Вірю, що духовний досвід Оптиної пустині затребуваний сьогодні у Вітчизні нашій не менше, ніж у столітті XIX. І дай Боже, щоб прилучення людей до духовного досвіду Оптиної допомогло їм уникнути тих страшних помилок, оман і спокус, які призвели до краху країни нашої і до гонінь на віру. Сподіваюся, що пройдений нашим народом досвід і духовне жертовне служіння чернецтва допоможуть уникнути в майбутньому всяких спокус і скорбот. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Матеріали за темою

У Неділю Торжества Православ'я Блаженніший митрополит Київський Онуфрій очолив богослужіння в Києво-Печерській лаврі та зустрівся з послами іноземних держав в Україні

В Олександро-Невській лаврі відбулося відспівування єпископа Царськосєльського Маркела

Патріарше служіння в суботу першої седмиці Великого посту в Троїце-Одигітрієвському монастирі Зосимова пустинь

Патріарша проповідь в суботу першої седмиці Великого посту після Літургії в Зосимовій пустині [Патріарх : Проповіді]

23-25 листопада Святіший Патріарх Кирил відвідав Калінінградську єпархію

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в храмі святої мучениці Лідії в Калінінграді [Патріарх : Проповіді]

Патріарший візит до Калінінградської єпархії. Відвідування храму святих рівноапостольних Кирила і Мефодія в Калінінграді

Патріарший візит до Калінінградської єпархії. Освячення храму святої мучениці Лідії в Калінінграді

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю Торжества Православ'я після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні Неділі Торжества Православ'я після всеношної в храмі благовірного князя Ігоря Чернігівського в Передєлкіні

Патріарша проповідь в суботу першої седмиці Великого посту після Літургії в Зосимовій пустині

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні суботи першої седмиці Великого посту після богослужіння в Даниловому ставропігійному монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в п'ятницю першої седмиці Великого посту після Літургії в Троїце-Сергієвій лаврі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після великого повечір'я в четвер першої седмиці Великого посту в Стрітенському ставропігійному монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в четвер першої седмиці Великого посту після ранкового богослужіння в Заіконоспаському ставропігійному монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після великого повечір'я в середу першої седмиці Великого посту в Новоспаському монастирі м. Москви

Слово Святішого Патріарха Кирила в середу першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя м. Москви

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після великого повечір'я у вівторок першої седмиці Великого посту в Богоявленському кафедральному соборі м. Москви