Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святого благовірного князя Олександра Невського у Троїцькому Олександро-Невському ставропігійному монастирі в Акатово

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святого благовірного князя Олександра Невського у Троїцькому Олександро-Невському ставропігійному монастирі в Акатово
Версія для друку
6 грудня 2013 р. 23:34

6 грудня 2013 року, в день пам'яті святого благовірного князя Олександра Невського, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію у Свято-Троїцькому Олександро-Невському ставропігійному монастирі в селі Акатово Клинського району Московської області. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Шановна матушко Антоніє! Дорогі отці, браття й сестри!

Сьогодні дійсно особливий день. Можливо, за молитвами тих черниць, яких колись вигнали з цього місця, а останню настоятельку стратили — наскільки я пам'ятаю, її звали Олімпіада, — можливо, за їхніми молитвами, а може, за молитвами нинішніх насельниць Господь дав можливість розквітнути цьому місцю. Хіба тоді, коли розганяли черниць першої обителі, вони могли собі уявити, що колись тут знову буде монастирське життя і слава Божа перебуватиме на цьому місці? Усе відбувається з волі Божої — і скорботи, і страждання, тому що наші скорботи, наші страждання і навіть наша смерть — все це ніщо перед лицем Божим. Це все тимчасові людські немочі, бо перед лицем Божим — вічність, яка охоплює світи нам невідомі, яка охоплює все, де і є повнота життя. А тому наші життєві труднощі, які іноді забирають стільки сил, вимагають великої напруги, супроводжуються внутрішніми переживаннями — усе це лише миттєвості перед лицем Божим. Але навіть і до цих труднощів Господь сходить. Ми просимо Його допомогти нам в наших труднощах — побутових або пов'язаних з нашим здоров'ям, з нашою роботою, з нашими сімейними відносинами, — і Бог навіть до цих наших людських немощів і слабкостей сходить, щоб наповнити нас силою. Яка ж любов Божа, яка ж Його всемогутність, що, охоплюючи весь всесвіт видимий і невидимий, що пізнається людським розумом і не пізнається, Він має відношення до кожної людини, до кожної душі і чує ті сигнали лиха, які посилає Йому наша душа через молитву!

Іноді ці сигнали такі слабкі, що заглушаються багатьма обставинами нашого життя. Кожен знає, що навіть у храмі ми не можемо надовго залишатися в молитовному напруженні, тому що не вистачає сил, а розум іде вбік, далеко за межі храму. Перед думкою виникають образи з нашого життя, наша пам'ять відновлює проблеми, які перед нами стоять, і ми нерідко йдемо думкою далеко від Бога. Але в якусь мить Господь дає нам сили зосередитися, сконцентруватися, і коли ми просимо Його, Він чує і цей слабкий сигнал. Тому немає нічого дивного, що на цьому місці процвіла Церква, наповнена силою благодаті Святого Духа, — тому що молилися сестри і, можливо, багато інших людей, і так воно й сталося.

Я хотів би висловити особливу подяку отцю Петру, який поклав багато сил для того, щоб тут було створено спочатку Патріарше подвір'я, щоб зібралися сестри, щоб почалася робота з відтворення монастирського життя. Думаю, що сьогодні свято і для отця Петра з братією, і для матушки Антонії з сестрами.

Ну, а день сьогодні особливий: виповнюється 750 років від дня блаженної кончини святого благовірного князя Олександра Невського, якому присвячений головний храм нашого Свято-Троїцького Олександро-Невського жіночого ставропігійного монастиря в Акатові, в Клинському районі. Чудова ювілейна дата — шкодувати тільки доводиться, що в масштабах країни і держави вона не святкується. А чому так відбувається? А тому що загублено історичну пам'ять. Багато чого не пам'ятаємо, не знаємо, хоча, звичайно, більшість людей знають Олександра Невського і, більш того, шанують його подвиг — великий ратний подвиг, великий дипломатичний подвиг, але найголовніше, подвиг його життя, тому що і військові, і дипломатичні завдання йому потрібно було вирішувати через самоприниження. Треба було йти до хана отримувати ярлик, отримувати підтримку, для того щоб зупинити агресію із Заходу. Треба було заручатися підтримкою новгородців, які спочатку критично ставилися до князя Олександра, для того щоб мати можливість протистояти силі, яка йшла із Заходу. І у всьому — смирення й самоприниження. Для того щоб зупинити ще страшнішу, ніж з Заходу, агресію зі Сходу, потрібно було довести хану, що він йому не ворог. І коли хан посилає до Новгорода митарів і новгородці їх вбивають, Олександр розуміє, що країна Руська на межі загибелі, тому що немає сил зупинити нове нашестя Орди і потрібно зробити все для того, щоб цього нашестя не було. І він карає жорстоко тих, хто вбив митарів. Хто він в очах новгородців? Жалюгідний зрадник. Напевно, багато хто говорив: «Заради своєї вигоди, щоб утриматися на княжому престолі, він зраджує Батьківщину, зраджує свій народ». Дуже важкі випробування випали на долю святого Олександра Невського!

До речі, в історії подібні випробування витримали також інші. Це і цар-страстотерпець Миколай II, і Святіший Патріарх Тихон, і особливо Святіший Патріарх Сергій, якого звинувачували у зраді Церкви, але який робив усе для того, щоб Церква збереглася. Для нього байдуже було, як про нього згодом згадуватимуть. Для нього було головним зберегти Церкву від повного знищення, що й було зроблено. І довів Святіший Патріарх Сергій корабель нашої Церкви до доленосного 1943 року, коли під вагою суворих обставин війни, прагнучи підняти патріотичне почуття, верховна влада країни прийняла рішення зупинити гоніння на Церкву. Що було б з нами, якби не цей подвиг святителя Сергія, Патріарха Московського і всієї Русі? Мабуть, до часів свободи нічого б не залишилося від Руської Церкви, і на нашій землі сьогодні процвітали б секти, єретичні спілки — хто б тільки не заполонив землю Руську, не будь тут на варті Руська Православна Церква!

Ми невипадково згадуємо про тих, хто продовжив і хто повторив подвиг святого благовірного князя Олександра, бо подвиг його життя відкриває нам сенс того, що значить служити Богові. Служіння Богові передбачає чистоту совісті. Якщо людина живе по совісті, по совісті діє, якщо молиться Господу і закликає Його силу і Його допомогу, то вона, навіть роблячи справи непопулярні й незрозумілі для інших, є насправді знаряддям Божого промислу.

Ось таким був святий благовірний князь Олександр Невський. І відразу після його смерті — такої ранньої, такої дивної (багато хто вважає, що він був отруєний, коли востаннє відвідав Орду, бо смерть настала несподівано) — народ прославив його ім'я. Усі усвідомили велику роль благовірного князя не тільки в історії північного заходу країни нашої, а й в історії всієї Святої Русі, і тому князь і був незабаром причислений до лику святих. Церква ж в особі тодішнього митрополита всієї Русі Кирила, духовного наставника святого благовірного князя, завжди прозрівала сенс його жертовного подвижницького служіння. Дивні слова святителя Кирила в пам'ять про святого благовірного князя зберегли для нас літописі, і ми знаємо, якою була вдячність Церкви і всього народу святому благовірному князю за подвиг його життя.

У сьогоднішньому апостольському читанні (Гал. 5:22-6:2), присвяченому його пам'яті, ми знаходимо такі слова: «Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового». Святий благовірний князь прийняв на себе тягарі інших людей, прийняв у своє серце тягарі всієї Русі. Він поставив своїм завданням звільнити Русь від цих тягарів і виконав його настільки, наскільки вистачило йому життя і сил. І тому в день 750-річчя з дня його блаженної кончини ми прославляємо його як великого Божого угодника і молимося йому, щоб він був нашим заступником перед Богом за всю історичну Русь — а це значить за Росію, Україну, Білорусь та інші країни, які пов'язані з нами великою силою Православ'я. Ми молимося йому також і про державу Російську, щоб Господь захистив і огородив її від ворогів видимих і невидимих.

Сьогодні особливі урочистості в Санкт-Петербурзі — в Олександро-Невській лаврі, біля його цільбоносних мощей, святкується ця чудова річниця. І я звертаюся сьогодні і до петербуржців, і до всіх тих, хто зібрався в Петербурзі, і до всіх тих, хто зібрався тут, в Акатові, у храмі святого Олександра Невського, із закликом пам'ятати завжди великий подвиг благовірного князя і звертатися до нього з палкими молитвами, щоб він був заступником і молитовником за землю нашу. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Інші статті

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 25-ту після П'ятидесятниці після Літургії в кафедральному соборі Христа Спасителя м. Калінінграда

Слово Святішого Патріарха Кирила в річницю інтронізації святителя Тихона, Патріарха Всеросійського, після молебню в Донському монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Введення в храм Пресвятої Богородиці в Успенському соборі Московського Кремля

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святителя Філарета Московського після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Храме Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила в свято Казанської ікони Божої Матері після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Патріарша проповідь після Літургії в кафедральному соборі Різдва Пресвятої Богородиці м. Ростова-на-Дону

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 18-ту після П'ятидесятниці після Літургії в Свенському Успенському чоловічому монастирі

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Александро-Невской лавре в Санкт-Петербурге

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Покровском ставропигиальном монастыре