Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в неділю 2-у Великого посту, святителя Григорія Палами, після Літургії в храмі Різдва Пресвятої Богородиці в Крилатському

Слово Святішого Патріарха Кирила в неділю 2-у Великого посту, святителя Григорія Палами, після Літургії в храмі Різдва Пресвятої Богородиці в Крилатському
Версія для друку
16 березня 2014 р. 22:56

16 березня 2014 року, в неділю 2-у Великого посту, святителя Григорія Палами, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Літургію святителя Василія Великого в храмі Різдва Пресвятої Богородиці в Крилатському м. Москви. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із проповіддю.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Високоповажний отче Георгію, настоятелю цього святого храму! Дорогі отці, брати й сестри!

Я всіх вас сердечно вітаю з другим пісним недільним днем, присвяченим пам'яті святого Григорія Палами, архієпископа Фессалонітського. Сьогодні під час Божественної літургії читалося належне для цього дня Євангельське читання про зцілення розслабленого (Мк. 2:1-12). Цей текст добре всім відомий, — я тільки нагадаю, що йдеться про людей, які прийняли рішення хоч би там що було принести хвору, паралізовану людину до Господа Ісуса Христа, з тим щоб Він її зцілив.

У цей час Господь перебував у певному домі. Навколо був великий натовп, підійти до будинку було неможливо, тим більше увійти всередину; і тоді з великими труднощами, піднявшись на плоский, — як личило східним будинкам не тільки того, але й нинішнього часу, — дах, вони вирішили його розібрати й спустити носилки з паралізованим до кімнати, де був Спаситель. Так і зробили, і Господь зцілив цб нещасну людину.

Святитель Григорій Палама, архієпископ Фессалонітський, ім'я якого ми сьогодні згадуємо, написав прекрасну гомілію — проповідь, присвячену саме цьому тексту. Розмірковуючи про те, що таке «розслаблений», святитель Григорій каже, що розслабленість трапляється насамперед через різні насолоди. Людина розслабляється, стає паралізованою — її розум, її воля, її почуття паралізуються, коли вона віддається пристрастям.

Як зауважує святитель Григорій, такого розслабленого неможливо зцілити інакше, як була зцілена фізично розслаблена, паралізована людина, — потрібна допомога Божа. А щоб цю допомогу отримати, потрібно розібрати дах, розметати черепицю, глину та інші матеріали, з яких вона зроблена. Адже без зусиль людей, які піднялись на дах і втягли туди паралізованого, нічого б не сталося. Господь не зцілив би, якби вони стояли десь вдалині, в тіні від яскравого сонця, і чекали. Напевно, нічого б не сталося; але вони доклали величезних зусиль. Ті, хто був на Сході, хто був в Єрусалимі, пам'ятають ці східні будинки з пласкими дахами. Не так легко піднятися на такий дах, а вже втягнути за собою паралізованого на носилках — величезний труд!

За словами святителя Григорія, дахом, який потрібно розібрати, щоб отримати Божу допомогу для зцілення, є розумова частина нашої душі, тобто наша свідомість. Коли людина живе за законом похоті, тішачи насамперед свою плоть, роблячи те, що їй приємно, — вона стає духовно паралізованою.

Але ж ці дії походять від свідомості. Навіть людина, не здатна до аналізу власних думок, власних діянь, і то завжди має певне самовиправдання, коли вона впадає в гріх розпусти чи пияцтва, коли вона робить щось, що позбавляє її образу людського, тільки щоб потішити свою похіть. Адже вона не бездумно це робить — якісь думки завжди передують. От із цієї розумової частини душі, як каже Григорій Палама, усе починається. Думки підштовхують людину до формування образів, думки створюють певне притягання до гріха, думки направляють людську волю.

А як же формуються думки? А вони не самі по собі виникають. Вони виникають від зіткнення людського розуму з навколишньою реальністю. Світ, реальність впливають на формування думок, і сьогодні в нашому гріховному світі на людину обрушується інформаційний простір, який так чи інакше формує гріховний спосіб думок, — це і фільми, книги, телебачення, Інтернет, реклама... І коли людина бачить ці зовнішні подразники, коли вона впускає їх у своє власне внутрішнє «святилище», своє «святая святих», у свій розум, у своє серце, то ці думки починають працювати. І чинити опір ворогові, який вже увірвався всередину фортеці, дуже важко, — зазвичай міста, через фортечні ворота яких проникав ворог, здавалися практично без бою.

Ось так відбувається і в нашому житті. Коли ми впускаємо гріховні помисли, що виникають від зіткнення з гріховною стороною людського життя, ця розумова частина душі, за словом Григорія Палами, починає формувати наше ставлення до багатьох речей, у тому числі до гріха. Ми стаємо розслабленими, ми говоримо: «А що особливого? Інші чинять ще гірше. Чому я повинен не робити те, що мені хочеться? Я один раз живу! Чому я не повинен задовольняти свої потреби — їсти, пити, блудити, чинити перелюб, обмовляти, обманювати, прокладати нечесними засобами своє просування по службі, досягати якихось політичних чи економічних цілей або просто панувати в сім'ї, поневолювати оточуючих людей?» Духовне розслаблення ж не означає відсутності активності. Людина може бути дуже активною, а духовно, внутрішньо — паралізованою.

Як же впливати на цю розумову частину нашої душі? Святитель Григорій Палама вчить нас необхідності зосередження, внутрішнього контролю над самим собою, а щодо зовнішніх обставин нашого життя — контролю над всім тим, що входить в нас, особливо контролю над тим, що входить в незміцнілі дитячі душі, в душі юних людей, зовсім ще нестійких, слабких, — повних енергії, але не здатних критично сприймати те, що їх оточує, і особливо нездатних відрізняти правду від брехні і добро від зла.

Такий аналіз, який пропонує нам святитель Григорій Палама, — аналіз того, як ми повинні жити, щоб уміти розкидати дах розумової частини нашої душі і відкрити її назустріч Божественній благодаті. Ці думки є надзвичайно сучасними і надзвичайно актуальними.

Великий піст ми присвячуємо саме тому, щоб узяти під контроль свої думки, зосередити свої почуття і свою волю і, що дуже важливо, — і про це говорить святитель Григорій, — це не повинно залишатися на рівні роздумів наодинці з самим собою. Це має виплеснутися в певний вольовий акт, і таким вольовим актом є покаяння, усвідомлення своєї гріховності, помилковості своїх думок і своїх дій, щире каяття перед Богом, яке повинно супроводжуватися і скиданням тягаря гріхів у Таїнстві сповіді.

Хай допоможе всім нам Господь у дні Святої Чотиридесятниці дістатися, розібравши дах розумової частини душі, до свого серця і відкрити це серце Богу, щоб Він силою Своєї благодаті допоміг нам поповнити немічні сили нашого розуму, волі й почуттів і зробити важливий крок на шляху внутрішнього, духовного перетворення.

Я хотів би ще раз сердечно всіх вас привітати з цим чудовим святом — другою неділею Великого посту.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь після Літургії в Свято-Троїцькому соборі Соловецького монастиря

Патріарша проповідь після Літургії в Спасо-Преображенському соборі Санкт-Петербурга

Слово Святішого Патріарха Кирила після всеношної в Казанському кафедральному соборі Санкт-Петербурга

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті преподобного Серафима Саровського після Літургії в Серафимо-Дівеєвському монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Успенському соборі Саровської пустині

Слово Святішого Патріарха Кирила після молебню біля пам'ятника святому рівноапостольному князю Володимиру в Москві

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святої рівноапостольної княгині Ольги після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь після Літургії в Новоторзькому Борисоглібському монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті преподобного Сергія Радонезького в Троїце-Сергієвій лаврі

Патріарша проповідь в день пам'яті апостолів Петра і Павла після Літургії в храмі праведного Олексія Мечєва у Вешняках м. Москви