Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в свято Донської ікони Божої Матері в Донському монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила в свято Донської ікони Божої Матері в Донському монастирі
Версія для друку
1 вересня 2014 р. 21:48

1 вересня 2014 року, у свято Донської ікони Божої Матері, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Літургію в Донському ставропігійному монастирі. Після богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із проповіддю.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Високоповажний отче ігумене! Дорогі отці, брати й сестри!

Усіх вас щиро вітаю з сьогоднішнім святом!

Ми молимося перед справжнім Донським образом Божої Матері, який у дні святкування передає нам Третьяковська галерея, і це дає можливість москвичам, братії обителі, всім, хто приходить у цей день під склепіння цього величного храму, прикластися до великої святині, яка явилася джерелом натхнення нашого воїнства в один з найбільш відповідальних і непередбачуваних моментів нашої історії.

Минуло понад сто років після припинення татаро-монгольського ярма, Вітчизна наша зміцнилася, Поволжя приєдналося до Русі, наші першопрохідці перейшли Урал. Країна ставала великою державою, і люди це добре розуміли. І раптом у цей самий час біля стін Москви з'являється величезне полчище, що прийшло з Криму, на чолі з ханом Казі-Гіреєм. Не готова була Москва відбити напад цього величезного війська, і можна собі уявити досаду й біль наших людей, які добре пам'ятали перемоги нашої зброї, що привели до звільнення Вітчизни, до її об'єднання у велике Московське царство. Їм здавалося, що вже ніякий ворог не посміє вступити на нашу землю, а тим більше зазіхнути на Першопрестольний град, і раптом у 1591 році на Воробйових горах з'являється це полчище...

Усвідомлюючи, що ні місто, ні військо не здатні витримати облогу, народ наш з особливим благоговінням і молитвою звернувся до Божої Матері перед Її Донським образом — тим самим, який був разом з Дмитром Донським на Куликовому полі. Цей образ був символом нашої перемоги, символом того, що Росія встала з колін, символом надії і спасіння. І з якою ж палкою вірою на тому самому місці, де ми з вами знаходимося, де було розбито військовий табір, молилися люди перед цим образом!

Історики досі не можуть зрозуміти, чому кримські татари відступили. Є чудове пояснення цієї події: молитви до Пресвятої Богородиці були почуті, і Вона зупинила нашестя. Ми віримо, що саме так і було, і не слід шукати ніяких інших пояснень, адже не в перший і не в останній раз таке сталося. У найгрізніші дні тяжких випробувань москвичі, жителі Першопрестольного града, зверталися до чудотворних ікон Божої Матері, підносячи перед ними молитви до Неї і до Її Сина, Господа й Спасителя, і отримували те, що просили.

Ми з вами живемо в місті, сповненому чудес. І нехай сучасний лик Москви, величезного мегаполісу, з його новітньою культурою, з його технічними досягненнями, не заважає нам близько до серця сприймати історичний духовний стрижень Першопрестольного града, який формувався навколо палкої віри людей, який гартувався силою молитви і силою духовного подвигу.

Іноді нам здається, що Господь нас не чує і Божа Матір не чує. Кожен з нас через це проходив. Ніби й палко молишся, — а відповіді не отримуєш. У тому не Господь винен — у тому винні ми. Виходить, щось відбувається в нашій свідомості. Чи не молимося ми так, про всяк випадок, не будучи впевненими, що саме молитва нам допоможе? Але коли ми звертаємося до Цариці Небесної як до останньої можливості, тоді концентруються всі сили. Так буває, наприклад, коли людину вражає невиліковна недуга, — нещасний розуміє, що ніяка сучасна медицина йому не допоможе, що він приречений, — і такої сили молитва вивергається з його серця, що він отримує чудове зцілення.

Напевно так само ревно молилися і тоді, у 1591 році, москвичі. Вони не мали іншої можливості врятуватися, і вони все своє сподівання, всю свою надію звернули до Цариці Небесної. Ми не можемо так молитися щодня, — ця молитва вимагає колосального зосередження сил. У такій молитві концентрується вся людська особистість, усе, що було з людиною і хорошого, і поганого, і цей рух до Бога і приводить у дію відповідний рух Божественної благодаті.

Не кожен і не завжди може так молитися, але ми повинні пам'ятати: ми маємо цю зброю. Можливо, хтось приберігає її дійсно на той час, коли іншого виходу вже не буде. Але для того щоб ця молитва впливала на перебіг обставин, ми повинні вміти молитися. У нас повинен бути навик молитви, ми повинні відчувати Божу присутність, ми повинні поставляти себе перед лицем Божим, ми повинні сповідувати свої гріхи, ми повинні причащатися Святих Христових Таїн, ми повинні бути православними людьми не за соціологічними опитуваннями, а за своїми глибокими переконаннями і за способом життя, як були православними людьми, палко віруючими і люблячими Бога, наші благочестиві предки.

Нехай сьогоднішній день, воскрешаючи перед нами цю дивовижну сторінку позбавлення Москви від грізного ворога, допоможе кожному зміцнитися у вірі і в розумінні того, що Цариця Небесна завжди поруч з нами і що Вона чекає наших молитов. Нехай береже вас всіх Господь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святішого Патріарха Кирила у день пам'яті мучениці Татіани після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у Неділю за Богоявленням після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у день свята Хрещення Господнього після Літургії в Богоявленському кафедральному соборі у Москві

Патриаршая проповедь в Неделю 31-ю по Пятидесятнице после Литургии в Александро-Невском скиту

Патриаршая проповедь в Неделю 30-ю по Пятидесятнице, по Рождестве Христовом, после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после великой вечерни в праздник Рождества Христова

Патриаршая проповедь в праздник Рождества Христова после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в Рождественский сочельник после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в день памяти святителя Петра после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Патріарша проповідь у Неділю 29-ту після П'ятидесятниці після Літургії в кафедральному соборі великомученика Георгія Побідоносця в м. Одинцово Московської області