Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в день свята Воздвиження Хреста Господнього в московському храмі священномученика Климента, папи Римського

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в день свята Воздвиження Хреста Господнього в московському храмі священномученика Климента, папи Римського
Версія для друку
27 вересня 2014 р. 17:00

27 вересня 2014 року, в день свята Воздвиження Чесного й Животворящого Хреста Господнього, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в московському храмі священномученика Климента, папи Римського. Після богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із проповіддю.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Високоповажний отче настоятелю, отче Леоніде! Дорогі отці, брати й сестри!

Хотів би всіх нас сердечно привітати з дванадесятим святом Воздвиження Чесного Животворящого Хреста Господнього і з освяченням храму священномученика Климента, папи Римського, в Москві.

Цей храм належить до числа найвідоміших і в усіх відношеннях найпрекрасніших храмів столиці. Висловлюю сердечну подяку і отцю настоятелю, і всім, хто потрудився, відновлюючи цей храм.

Освячення співпало зі святом Воздвиження. Усім відомо, що це свято встановлено у зв'язку з тим, що після обрітення Хреста Господнього Животворящого біля Голгофи за наказом імператриці Єлени, матері Костянтина Великого, цей Хрест був споруджений Патріархом Єрусалимським, ймовірно, над великою людською юрбою, як свідоцтво про те, що Хрест віднайдено і повернуто людям, але не як знаряддя тортур і страти, а як символ їхнього спасіння. І тому богослужіння на свято Воздвиження насамперед присвячується самому Хресту, осмисленню того, що є Хрест для життя людей, для проповіді про Христа, для справи спасіння.

Саме тому цього дня читається уривок з першого послання апостола Павла до Коринфян, в якому містяться надзвичайно мудрі, пройняті Божественною правдою слова про Хрест: Бо коли світ своєю мудрістю не пізнав Бога, то угодно було Богові юродством проповіді спасти світ (см. Кор. 1:21).

Це дійсно чудові слова. В них вся історія людства, історія болісних пошуків Бога, Божественної правди, коли кращі уми намагалися зрозуміти, що ж таке ця надприродна сила, присутність якої в житті так чи інакше відчуває кожна людина, коли люди намагалися знайти Бога, часом впадаючи в страшні омани, приписуючи Божественну силу проявам природи або навіть творам мистецтва…

Але ж були на цьому шляху богошукання і дивовижні розумові прозріння, коли філософи-язичники розумом починали осягати наявність чогось, що перевищує їхній і всякий інший людський розум. Про таких вже святі отці говорили, що в них було зерно Божественного слова. Вони не були ще цим Словом запліднені, але зерна Божественної істини були присутні в їхніх думках, в їхніх пошуках Божественного. Проте ні примітивний страх людини перед навколишнім світом і грізними явищами природи, ні обожнення цих грізних проявів природи, ні обожнення самого себе, що також траплялося на шляху богошукання, ні навіть ті філософські прозріння, про які великі християнські розуми говорили, що в них, як в зерні, містилося Божественне слово, не привели людей до істинного Бога.

Ось про це і говорить апостол Павел однією фразою. Але ця фраза покриває собою тисячоліття напружених і болісних пошуків Бога. І коли людство на цьому шляху, напружуючи всі свої сили, не знайшло Бога, у тому числі і в найвищій мудрості, у найвищій на той час науці, то Богові було угодно юродством проповіді спасти світ.

А що таке юродство? Це вид безумства. У християнській традиції йому приписуються особливі благородні риси, і ми знаємо, що серед святих були юродиві. Але апостол Павел говорив про інше юродство. Він говорив про дурість, про неймовірну інтелектуальну слабкість, про те, що для одних було спокусою, а для інших — безумством. Як можна було засновувати спробу людини пізнати Бога на людській слабкості, майже на божевіллі? Що таке була проповідь про Христа? Іудеї не могли зрозуміти її; це дійсно була певна спокуса: як це так — чоловіка страчено як злочинця найганебнішою стратою, що від нього може бути доброго? Яка сила може виходити? Від хрестів шарахалися вбік. Це був найстрашніший образ приниження, слабкості, поразки йі покарання.

Можна провести якісь паралелі з сучасним життям. Це якби хтось раптом став говорити про те, що камера довічного в'язня несе в собі спасіння, та не для однієї людини, що можливо, але для всього світу. Як би ми поставилися до такої проповіді? Спокуса для одних і безумство для інших. Ось чим була проповідь про Хрест!

І постає найглибше, можливо, і принципове питання: чому Господь обрав приниження, яке безумством видається кожній розсудливій людині? Чому Він обрав такий спосіб спасіння? Тільки з однією метою — щоб усім стало ясно, що Бог спасає людину, і ніяка людська мудрість до цього не має ніякого відношення, як ніякого відношення до цього не має і людська сила.

З цього випливає дуже важливий висновок: з опорою на силу неможливо штурмувати небеса. Сила це не той інструмент, не той спосіб, яким можна знайти спасіння. Адже дуже багато хто в язичницьку давнину так і думав, що тільки герої стають небожителями: треба бути спочатку героєм, щоб потім зійти на язичницький Олімп.

Проповідь про Хрест свідчить про повну відмову Бога від усякої людської сили в справі спасіння людей. І Господь обирає Хрест — символ приниження, символ слабкості, символ поразки, спокусу для одних і безумство для інших, щоб з цього Хреста явити всьому світу спасіння. 

Мабуть, сьогоднішні слова апостола Павла — це найсильніший удар по критиках Євангелія, які шукають якісь культурні, філософські джерела Євангелія, якісь запозичення в древніх культах, і говорять про природне походження християнства. Не могло з'явитися у світі природним чином нічого, що суперечить здоровому глузду. А спасіння через Хрест не просто суперечить людському здоровому глузду, це був виклик людській розумності.

Хто б, вигадуючи релігію, ризикнув би так підставити себе під удар? Якби це походило від людини, то такого роду проповідь розлетілася б на дрібні частини під ударом логіки філософів того часу і, що ще важливіше, внаслідок повного несприйняття та відмови від такої ідеї усіма, хто до неї доторкнувся б. Але вість про Христа живе дві тисячі років. Саме ця вість перетворила світ, тому вона не людська, а Божественна. За нею Сам Бог, Який через Хрест, звертаючись до нас каже: не силою розуму і силою знань, ні людським становищем, ні грошима, ні владою, ні всім тим, з чим люди пов'язують своє спасіння в цьому житті, ви не знайдете вічного спасіння, отже і повноти життя, отже і свого власного щастя; ви Мені повинні повірити, Я вас спасаю через Хрест, через це безумство для багатьох.

І ми знаємо, що Господь спасає, що Хрест — «хранитель усієї вселенної», Хрест — торжество Церкви. Опора для народів і держав — Хрест слави Божої. І в цьому вже через досвід сприйнятті сили Хреста — вся наша віра в правоту Божественного одкровення про те, що не силою людською, але силою Божою ми врятовані. А якщо так, якщо спасіння від Бога, а не від людини, то що ж найголовніше у житті? Найголовніше — служити Богу, Спасителю нашому, Тому, Хто це спасіння приніс для всіх народів, для всіх епох і для всіх континентів, Хто відкрив обійми роду людському. І нам небагато чого залишилося — відповісти на цю Божественну дію, відповісти на дію спасенної благодаті Божої своїм послушенством, своєю довірою до слів Господа, до Його Божественних заповідей. І якщо ми всі засвоїмо велику істину про те, що нас спасає не наша сила, а Бог, то дуже багато чого зміниться в нашому житті. Ми зуміємо правильно розставити життєві пріоритети, ми зможемо пройти шляхами свого життя мирно, спокійно і спасенно. І нехай Хрест Христовий освячує цей наш життєвий шлях. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Інші статті

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю Торжества Православ'я після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні Неділі Торжества Православ'я після всеношної в храмі благовірного князя Ігоря Чернігівського в Передєлкіні

Патріарша проповідь в суботу першої седмиці Великого посту після Літургії в Зосимовій пустині

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні суботи першої седмиці Великого посту після богослужіння в Даниловому ставропігійному монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в п'ятницю першої седмиці Великого посту після Літургії в Троїце-Сергієвій лаврі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після великого повечір'я в четвер першої седмиці Великого посту в Стрітенському ставропігійному монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в четвер першої седмиці Великого посту після ранкового богослужіння в Заіконоспаському ставропігійному монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після великого повечір'я в середу першої седмиці Великого посту в Новоспаському монастирі м. Москви

Слово Святішого Патріарха Кирила в середу першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя м. Москви

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після великого повечір'я у вівторок першої седмиці Великого посту в Богоявленському кафедральному соборі м. Москви