16 березня 2018 року в Москві Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил очолив чергове засідання Вищої Церковної Ради Руської Православної Церкви. Відкриваючи засідання, Святіший Владика звернувся до членів Вищої Церковної Ради зі вступним словом.
Вітаю всіх членів Вищої Церковної Ради на черговому засіданні. Я б хотів висвітлити, наскільки це можливо у короткому вступному слові, тему пастирської опіки студентів, нашої роботи у вузах. Ця тема — один із пунктів порядку денного, і я сподіваюся, що сьогодні ми зможемо її обговорити. Але хотів би поділитися з вами своїми думками.
Університетський священик, домова церква у вузі — це демонстрація історичного, існуючого досі зв'язку християнства і науки. Ви знайдете церкву і в Оксфордському, і в Гарвардському університетах. Багато хто з вас відвідував західні університети і знає, що присутність капелана — це так само органічно, як і присутність світського професора. У багатьох російських вузах сьогодні також створюються домові церкви і тим самим відновлюються дореволюційні традиції.
У зв'язку з цим я хотів би особливо відзначити важливість першого храму, відкритого при вузі, — церкви святої мучениці Татіани при МДУ. І я хотів би, щоб усі нас почули і зрозуміли: це зовсім не клерикальний похід на науку і на вищі навчальні заклади, а відродження тієї самої традиції, яка існувала в Росії і сьогодні існує в багатьох країнах Європи і Америки.
Але для того щоб відновити університетське священство як невід'ємну органічну складову життя студентів і викладачів, потрібні значні зусилля. Священики, службовці у храмах при вузах і ті хто займаються там просвітницькою роботою, покликані задовольняти найвищі вимоги. Бажано, щоб у вузівського пастиря була вища світська освіта; у певних випадках це необхідна умова, тому що священик повинен знаходитися на тому ж освітньому рівні, що і студенти і викладачі. Адже бесіди, які він проводитиме, можуть стосуватися не тільки духовних тем, а й загальнокультурного дискурсу, який включає, у тому числі, наукові теми.
Священик повинен бути авторитетним учасником такого дискурсу. Відомо, що академічна сфера передбачає особливу вимогливість. Дякую Богові за те, що мав у своєму житті досвід роботи в духовній академії, досвід участі в засіданнях Вченої ради за ще живих професорів дореволюційної Санкт-Петербурзької духовної академії. Пригадую, як при повній повазі один до одного члени корпорації не допускали пустих слів, заяв, які не відповідають дійсності, і могли коректно поправити кого завгодно, у тому числі ректора. Це був дуже важливий фактор, якщо хочете, мого виховання. Я розумів: якщо ти публічно щось говориш, то ти маєш нести за свої слова відповідальність, бо завжди знайдеться людина, яка тебе виправить, скаже, що ти не маєш рації, і доведе твою неправоту.
Власне кажучи, наукове співтовариство так і функціонує. Адже що таке захист дисертації? Це є розмова про те, наскільки заявлена тема розкрита, наскільки зроблені заяви відповідають істині. Тому дискусії в університетському середовищі завжди передбачають високий рівень відповідальності, і священик повинен відповідати такого роду вимогам і очікуванням.
Служіння університетського капелана немислимо без свідчення про віру, але звісно, воно ним не обмежується, адже молода людина шукає відповіді на гострі життєві питання — про покликання, про призначення, про зростання особистості, про любов. Священик має бути помічником у цьому пошуку, здатним підтримати, явити любов і увагу. Молодь є уважною і не прощає лукавства і благочестивого формалізму у спілкуванні з собою. Треба бути готовим вести чесний і відкритий діалог. Домова церква має бути місцем зустрічі священика зі студентами, викладачами, професорами, місцем спільного духовного зростання. У стінах храму має проходити духівницька, пастирська робота, здійснюватися діалог, який, безперечно, збагатить обидві сторони.
Отримання вищої освіти є найважливішим етапом у формуванні особистості. Наполеглива праця, дружба, вірність, професіоналізм — усе це формується в студентські роки. Священик має підтримати студента, запропонувати йому орієнтири, від яких залежить не тільки його майбутнє життя, а й майбутнє нашого суспільства в цілому. Храми у вузах є місцем, за яким професура та студентство судять про Церкву в цілому. Для багатьох це перша сходинка до Бога. Через ці храми у освіченої частини нашого суспільства може формуватися уявлення про Православ'я. Ми маємо дбати про те, щоб вузівські храми були осередками любові, моральними камертонами в університетському просторі, щоб завдяки цим храмам стиралися стереотипи, у тому числі щодо того, що наука і релігія перебувають у вічному конфлікті. Робота капеланів має допомогти студентам і професорам відповідати на критичні питання, які звертаються на адресу Церкви. Церква відповідає на них у міру сил, але не завжди наші відповіді досягають університетської спільноти. Тому важливо, щоб діалог Церкви і суспільства здійснювався і на рівні вищих навчальних закладів, допомагаючи молодому поколінню, майбутнім вченим, майбутній еліті нашого суспільства зрозуміти, що робить Церква сьогодні, якою є мета її місії, що відбувається в її внутрішньому житті, — для того щоб люди могли отримати чіткі, переконливі відповіді на питання, які сьогодні виникають у сфері церковно-суспільних відносин. Вважаю, що ми маємо звернути дуже велику увагу на розвиток капеланства у студентському середовищі.
Дякую вам за увагу.
Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі