Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 4-у Великого посту після Літургії в храмі Воздвиження Хреста Господнього на Чистому Вражку м. Москви

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 4-у Великого посту після Літургії в храмі Воздвиження Хреста Господнього на Чистому Вражку м. Москви
Версія для друку
18 березня 2018 р. 23:06

18 березня 2018 року, у Неділю 4-ту Великого посту, прп. Іоанна Лествичника, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Літургію св. Василія Великого у храмі Воздвиження Хреста Господнього на Чистому Вражку м. Москви. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до віруючих із проповіддю.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Сьогодні, у неділю, присвячену пам'яті святого преподобного Іоанна Лествичника, ми чули чудові слова в Посланні апостола Павла до Єфесян (Єф. 5: 8-19). Він говорить про те, що сини світла мають діяти згідно з Духом, Духом Божественним. А Дух навчає нас благості, праведності й істини. Здається, такі прості слова — благість, праведність, істина — усе це начебто цілком очевидні поняття. Які можуть бути питання?

Благість — синонім добра. Якщо Дух вчить нас благості і вимагає від нас діяти по благості, то апостол Павел і нагадує нам про це з повним сприйняттям тієї реальності, яка була в його часи, що для жодної людини не може виникнути питання «А що таке благість? А що таке добро?» Це були язичницькі часи, але апостол не мав сумнівів, що всі, хто його чує, розуміють, про що йдеться.

Те ж саме, коли він говорить про праведність як про те, чого навчає нас Дух. Праведність — це здійснення добра в житті. Якщо людина не тільки погоджується з добром, але й здійснює це добро в житті, то він здобуває праведність в очах Божих. Праведність — це правильний спосіб життя, правильна поведінка. І знову апостол ніяк не розшифровує це поняття. Він говорить про цілком очевидні істини для тих, хто його слухав. Багато хто з них були християнами-початківцями, а дехто — просто язичниками. І навіть для тодішніх язичників не було потреби розшифровувати, що означає праведність.

І, нарешті, істина. І знову всім усе було зрозуміло. Сьогодні ми живемо в ті часи, коли ворог роду людського навіяв людям, що найправильнішим способом думки є абсолютний сумнів у всьому, навіть у найочевидніших речах. А на основі сумнівів можуть виростати різні інтерпретації найочевидніших понять. Можливо, найбільшою проблемою сучасності є те, що ця готовність людей абсолютно протилежним чином інтерпретувати ті поняття, які ще вчора були спільними для всіх, заохочується сучасною культурою або, краще сказати, псевдокультурою, сучасною політикою, соціальною думкою, сучасною епохою.

Звісно, ви всі чули про таке поняття як «постмодерн». Умовне, звісно, визначення нашої епохи, але значення цього слова полягає в тому, що ми живемо в епоху відсутності абсолютних істин. Будь-яка істина і будь-яка ідея може бути проголошена істинною, навіть та, що входить у протиріччя з тим, до чого люди звикли, що вони знають, на чому ґрунтувалися життя їхніх батьків і дідів, попередніх поколінь. Усе це перестає бути основою для того, щоб дещо проголошувалося істиною — істини немає. Отже немає і праведності. Отже немає і доброти. І міркують сучасні люди так: «Ну, для тебе це добро, а для мене — зло. Для тебе це праведність, а для мене це неподобство. Для тебе це істина, а для мене — омана». І в атмосфері такої загальної відносності цінностей людина стає беззахисною. Стикаючись із наполегливим, добре організованим уявленням жахливої інтерпретації того, що ще вчора здавалося істиною, люди пасують і говорять: «Можливо, й правильно? Можливо, так воно і є? І зовсім це не істина». Що означає втрата людством ясного розуміння того, що таке добро, що таке праведність, що таке істина? І далі можна продовжити перелік найважливіших цінностей, що визначають саму суть людського буття.

У чому полягає небезпека? А в тому, що людина стає легкокерованою. І це відбувається в ті часи, коли свобода проголошується найвищою цінністю. Свобода в умовах відносності всіх інших цінностей перетворює людину на істоту, якою легко маніпулювати. Вона починає думати, як думає більшість. А думки так званої більшості дуже легко сформувати. Вона починає думати так, як думати «пристойно» у тому чи іншому суспільстві і боїться слово сказати поперек, щоб її не засудили, щоб не назвали ретроградом, щоб не відлучили від спілкування. І ми знаємо: у глобальному масштабі, у масштабі всієї планети відбувається ця жахлива маніпуляція поняттями, отже — і людськими долями.

А що ж Церква? Церква це одна з тих сил, які насамперед піддаються тиску ззовні тих, хто хотів би, щоб відносність цінностей сприймалася всіма людьми, які живуть на планеті Земля. Зовсім не випадково, що всі революційні перетворення починалися з гонінь на Церкву. Звісно, ніхто не заявляв про ті ідеї, про які я зараз говорю. Навпаки, вони ретельно приховувалися. А Церкву називали прислужницею влади, складовою системи експлуатації, поневолення людей. І обов'язково, звісно, щоб викликати негативне ставлення, щоразу говорили про незліченні багатства Церкви, але ніколи не говорили про те, що Церква робила для народу.

Я не згадуватиму дореволюційну історію, але навіть сьогодні, коли Церква майже не має ніяких інших засобів для існування, крім вашої допомоги, дорогі брати й сестри (і на ці кошти було відреставровано цей благоліпний храм, на ці кошти підтримуються тисячі і тисячі нещасних людей, величезна кількість неблагополучних сімей, самотніх жінок, інвалідів, старих, нужденних), навіть сьогодні для того, щоб зруйнувати Церкву як ту силу, яка допомагає людям зрозуміти, де істина, проти неї, як ми знаємо, теж спрямовують стріли лукавого.

А як же Церква підтримує в людях розуміння того, що таке добро, а що таке зло? Дуже просто. Сьогоднішній текст із послання апостола до Єфесян, допомагає нам зрозуміти, чому Церква апелює до найвищого авторитету, коли говорить про істину. Та тому що іншого авторитету, крім Божественного, немає. Церква говорить про ту благість, яка й існує в очах Божих. Церква говорить про ту праведність, яку не створюють людської модою, стилем, політикою або фінансовою потужністю. Вона говорить про ту праведність, яка існує такою в очах Божих. А істина? Боже, скільки ж сьогодні «істин»! І кожен, доповідаючи, говорить щось, вважаючи, що він проголошує істину. Але істина тільки одна — це та істина, яка існує такою в очах Божих.

Ось для чого потрібно зруйнувати віру і зруйнувати Церкву — щоб зруйнувати цей єдиний критерій істини, єдиний критерій добра, благості і праведності. А святий преподобний Іоанн Лествичник вчить нас не просто необхідності приймати Божественну істину, як істину об'єктивно існуючу, але ще і як керівництво в житті. І він написав свою чудову книгу «Лествиця», допомагаючи нам, навіть сучасним людям, випробуваним усіма цими непростими життєвими обставинами, підніматися сходами, рухаючись назустріч Богові, Який Сам сказав про Себе: Я дорога, і правда, і життя (Ін. 14:6). І поки існуватиме Церква Божа, поки її служителі матимуть відвагу, звертаючись до людей, говорити Божу правду, до того часу і існуватиме в людях ясна здатність відрізняти добро від зла, правду від брехні, світло від темряви.

Нас, особливо в дні виборчої кампанії, нерідко запитують, чому Церква не закликає народ голосувати за того або за іншого. Ми відповідаємо: кожна православна людина, що живе вірою і здатна через віру відрізняти добро від зла, знає за кого голосувати. І я впевнений у тому, що це так. Бо сила Божа живе в Церкві, сила Божа перетворює розум людський, зміцнює волю людини, освіжає її почуття. Сила Божа рятує світ. І хай допоможе нам Господь зберігати віру православну як єдину силу, що дозволяє нам зберегти в серці й розумі те, чого навчав нас Сам Господь, і ніколи і ні за яких умов не підміняти такі поняття, як благість, праведність та істина. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патриаршая проповедь в день отдания праздника Богоявления после Литургии в Александро-Невском скиту

Патріарша проповідь у Неділю за Богоявленням після Літургії в Олександро-Невському скиті

Патріарша проповідь у Хрещенський святвечір після Літургії в Олександро-Невському скиті

Патриаршая проповедь в день памяти преподобного Серафима Саровского после Литургии в Александро-Невском скиту

Патриаршая проповедь в Неделю по Рождестве Христовом после Литургии в Александро-Невском скиту

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после великой вечерни в праздник Рождества Христова

Патриаршая проповедь в Рождественский сочельник после Литургии в Храме Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила перед молебнем на новоліття

Патріарша проповідь у Неділю 27-у по П'ятидесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день пам'яті благовірного князя Олександра Невського після Літургії у Храмі Христа Спасителя