Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Троїцькому Ізмайлівському соборі в Санкт-Петербурзі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Троїцькому Ізмайлівському соборі в Санкт-Петербурзі
Версія для друку
13 травня 2018 р. 22:42

13 травня 2018 року, в Неділю 6-ту після Пасхи, про сліпого, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Троїцькому Ізмайлівському соборі в Санкт-Петербурзі. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із проповіддю.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Сьогодні остання неділя Пасхи, і вона присвячена спогаду про чудесне зцілення Господом і Спасителем сліпонародженої людини — тієї, яка від народження не бачила світла, не мала уявлення про те, як виглядає навколишній світ (Ін. 9:11-38). Важко уявити, як важко було цій людині жити в такій темряві, ніколи не бачивши Божого світла. І Господь, зглянувшись до нещасного, зцілює його.

Здавалося б, очевидне диво, але як по-різному люди реагують на це явлення Божої сили! Євангеліє розповідає нам, що іудеї не просто не прийняли цього чуда — вони стали дошукуватися, якою силою Ця Людина могла таке вчинити, попутно звинувачуючи Її в порушенні закону суботнього дня: мовляв, якщо Мойсей заборонив людям працювати в суботу, то і чудеса в суботу не можна звершувати.

Нам, що знають всю подальшу історію християнства, важко собі уявити, звідки могла бути така реакція людей. Але насправді все, що відбулося тоді в Єрусалимі, відбувалося і у всі наступні часи, як відбувається і за наших днів. Люди не вірять очевидному, якщо воно розходиться з їхнім розумінням навколишнього світу і людини; якщо очевидне явище кидає виклик їхнім ідеологічним, політичним, побутовим та іншим забобонам.

Виникає питання: чому ж так відбувається? Чому події, в яких очевидно явлена Божа сила, одні так і сприймають, а інші бачать в них лише випадковий збіг обставин, який не має до Бога ніякого відношення? Наприклад, походження світу. Здавалося б, цілком зрозуміло: ніщо не може відбуватися у цьому світі без участі Творця. Хіба міг сам собою побудуватися цей собор? Яка б не відбувалася еволюція навколишнього світу, таке просто неможливо собі уявити, — тільки людина могла створити цю величну будівлю. Але наскільки ж Всесвіт з його законами, з його багатоскладністю, перевершує цей собор! Однак люди всерйоз відкидають Творця і кажуть, що все відбулося випадково: випадково щось вибухнуло, випадково склалася гармонія космосу, випадково з'явилася Земля з її придатними для життя умовами; і все на Землі також випадково — і рослини, і тварини, і людина. Здавалося б, як можна в таке вірити, але люди не просто вірять, — вони намагаються все це доводити, а якщо хтось розділяє протилежні погляди, то дуже часто в сучасному суспільстві він піддається обструкції як людина, яка не розуміє історії розвитку Всесвіту і суспільства.

Отже, виникає питання, чому ж для одних є чудо, а для інших чуда немає. Мені доводилося у своєму житті зустрічатися з людьми, які говорили: «Я в Бога не вірю, але якби зараз на моїх очах сталося чудо, я б повірив». Зазвичай я відповідав їм так: «Навіть якщо десять чудес станеться, ви не повірите. Ви злякаєтесь, ви стушуєтесь, ви шукатимете пояснень, але не повірите». Тому реакція іудеїв на те, що сталося в стародавньому Єрусалимі, цілком закономірна. Якщо людина не хоче вірити, якщо її душа не схильна до віри, вона не повірить навіть у зцілення сліпонародженого.

А хіба не чудо все те, що з нами сталося, — з нашою країною, з нашим народом? Пам'ятаю цей собор закритим — ще хлопчиком я ходив навколо і питав батьків, чому тут не служать. Вони пояснювали мені, чому служб немає, і здавалося, що собор ніколи не відродиться до життя, як і багато інших храмів тодішнього Ленінграда, а якщо навіть відродиться, то важко уявити, хто до такого храму буде ходити. Багато хто так думав, навіть віруючі, але ось сталося Боже чудо — воскресіння віри в нашому народі. Ми з вами молимося в храмі, який за всіма законами суспільного розвитку ніколи не повинен був знову стати храмом, — але сьогодні ми його урочисто освятили, наповнили ці стіни і молилися перед його святинями.

Чудеса звершуються, бо Господь за молитвами людей втручається в наше життя. Власне кажучи, що таке молитва? Молитва — це і є прохання про велике або маленьке чудо. «Допоможи, Господи», — коли вже ніщо допомогти не може. «Зціли, Господи», — коли прозвучав страшний вирок лікарів. І ми знаємо, що Господь допомагає і зцілює. У мене була можливість чути від просвічених медичних працівників свідчення про Божі чудеса, коли засуджена на смерть людина зцілялася. Але знову-таки дехто в це повірить, а дехто почне шукати пояснення, — все залежить від того, наскільки люди здатні прийняти Бога, наскільки відкриті назустріч Богу їхній розум, їхня воля, їхні почуття. Недарма у Василія Великого існують чудові слова: «Богопізнання є можливим лише тоді, коли людина знає Божі заповіді і виконує їх, тобто коли людина прагне жити за Божим законом. Тоді її розум, її почуття, її воля відкриваються назустріч Богові і вона стає здатною вірити в Господа і Спасителя, навіть не будучи свідком якихось приголомшливих чудес».

Тому в день, коли Церква згадує чудо зцілення сліпонародженого, ми маємо підстави поміркувати про нас — про народ наш, про Церкву нашу, про кожного з нас, — щоб Господь явив і над нами Своє чудо, щоб ми ніколи не втратили духовного зору, здатності розрізняти духів, здатності відрізняти добро від зла, правду від брехні, здатності вірити в Господа незалежно від впливу навколишнього середовища, зберігати в серці віру і жити за законами цієї віри. І хай допоможе нам Господь зміцнити свою віру досвідом історії нашого народу, а, можливо, і особистим досвідом кожного з нас. Хай допоможе нам Господь зберігати віру всупереч всіляким сумнівам, пам'ятаючи, що через віру ми єднаємося з Богом і через віру Господь входить в наше життя, зокрема звершуючи великі і славні чудеса. Амінь. Христос Воскрес!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у Неділю Торжества Православ'я після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у п'ятницю першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у четвер першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Стрітенському ставропігійному монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Донському монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у вівторок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Богоявленському кафедральному соборі в Єлохові

Патріарша проповідь у понеділок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь перед чином прощення у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського після Літургії в Даниловому ставропігійному монастирі м. Москви

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в Неделю о Страшном Суде после Литургии в Храме Христа Спасителя