Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Виступ Святішого Патріарха Кирила на першому засіданні Патріаршої комісії з питань фізичної культури і спорту

Виступ Святішого Патріарха Кирила на першому засіданні Патріаршої комісії з питань фізичної культури і спорту
Версія для друку
6 червня 2018 р. 20:24

6 червня 2018 року в Червоному залі кафедрального соборного Храму Христа Спасителя в Москві відбулося перше засідання Патріаршої комісії з питань фізичної культури і спорту. Зі словом до присутніх звернувся Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил.

Сердечно вітаю всіх учасників першого засідання Патріаршої комісії з питань фізичної культури і спорту. На жаль, ми не могли провести його раніше з багатьох причин, у тому числі у зв'язку з роздумами щодо керівництва Комісії. Але, оскільки всі питання вирішені і будуть представлені на ваш розсуд, ми і проводимо сьогодні наше перше засідання.

Хотів би попередньо сказати кілька слів. По-перше, відгук на рішення Церкви створити таку Комісію був дуже і дуже позитивним. У засобах масової інформації, у спортивному співтоваристві, серед наших парафіян, які цікавляться спортом, а таких зараз дуже багато, ініціатива створення Комісії знайшла підтримку і розуміння.

<…>

Тепер кілька слів про майбутні завдання служіння в спортивній сфері. Ми не створюємо церковне міністерство у справах спорту з усіма витікаючими з цього наслідками; ніякої бюрократичної системи не створюється. Діяльність Комісії не може бути заорганізована, турбота про спортсменів і розвиток спорту не повинна перетворюватися на суху канцелярщину і звітність. Ми не повинні свою роботу зі спортом і спортсменами, тобто зі світом соціально активних людей, перетворювати на якусь чиновницьку програму. Церква, приходячи до спортсменів, повинна зберігати своє основне покликання — свідчити про правду, допомагати людям в їх духовному житті, служити справі спасіння людських душ.

Воцерковлення спорту — це пастирське завдання, і тому Церква покликана до його несення самим Христом. Ми не повинні формулювати якесь богослов'я спорту, спорт не є викликом християнському богослов'ю. Викликом є потреба говорити з людьми зі світу спорту зрозумілою мовою.

Ми знаємо, що деякий час у певних церковних колах зберігалося дуже стримане ставлення до спорту. Воно сягає своїм корінням до позиції Церкви стосовно спорту в Римській імперії. Ми знаємо, що спорт в Римській імперії був дуже жорстоким, змагання, в яких брали участь вершники, воїни, часто закінчувалися людськими жертвами. Саме тому святий Іоанн Златоуст засуджував участь у змаганнях. На цій підставі дехто стверджував, що Церква взагалі проти спорту, але це зовсім не так! Церква проти такого спорту, який заради задоволення пристрастей жертвує людськими життями. Такий спорт Церква не приймає, і Церква завжди виступає проти будь-яких змагань, для яких у першу чергу значимою є видовищність, що може призвести до людських жертв. Спорт — це засіб підвищення як фізичної, так і духовної культури людини. Це засіб вдосконалення людської особистості. Як засіб вдосконалення людської особистості спорт не тільки може, а й повинен бути інструментом Церкви в справі роботи з людськими душами.

Турбота про тіло є важливим духовним завданням, тому що тіло, за вченням Церкви, є храмом Духа Святого, що живе в ньому (1 Кор. 6:19). Це не просто фізична субстанція. Відсутність турботи про тіло призводить до хвороб, а при збігу певних обставин — і до смерті. Тому свідоме нехтування фізичним здоров'ям, причому екстремальне, що може призвести до загибелі людини, Церква розглядає як одну з форм самогубства. Іншими словами, турбота про людське тіло є Богом благословенною діяльністю Церкви і християн — членів Церкви.

<…>

Можливо, з огляду на те, що у Церкви було свого часу критичне ставлення до певних видів спорту, багато православних людей досі приділяють недостатньо уваги фізичній культурі. На жаль, багато хто своєю байдужістю підтримує помилковий образ православного віруючого як людини фізично слабкої, безвольної. Нібито православна людина не може постояти за себе, не може захистити рідних, сім'ю, друзів. Це абсолютна неправда, спрямована на підрив авторитету християнського світогляду, на витіснення Церкви зі світу спорту. Нам іноді доводиться вести дискусії, у тому числі з представниками спорту, і думка про те, що християнство не сприяє розвитку фізичної культури, приховано, а іноді відкрито в таких бесідах проговорюється, — це теж є небезпечним сигналом. Ми не можемо віддавати простір спорту на відкуп людям, ворожим християнству.

Будь-який фізичний розвиток породжує особливі спокуси, дає можливість силою нав'язувати свою волю оточуючим, величатися над ними. Тут же можна згадати проблему допінгу, вживання якого мотивовано не тільки прагненням до перемоги будь-якою ціною, але і гординею, бажанням штучно домогтися надлюдських можливостей. Звичайно, подібне виникає від неправильного душевного і духовного стану, — не можна прагнути до надлюдських результатів засобами, які можуть завдати непоправної шкоди здоров'ю і навіть життю.

Феномен спорту полягає в тому, що людина долає свої можливості шляхом обмежень і тривалих тренувань, досягає нових, небачених результатів, домагається нових можливостей свого тіла. В якомусь сенсі шлях спортсмена дуже близький до шляху аскета, адже і в християнській аскетиці є самообмеження, напруження волі для досягнення конкретної мети. Без вольових зусиль, без самообмеження не може бути ніяких досягнень в області спорту, як і в духовному житті не може бути успіхів без самообмеження і без подвигу. Саме тут і закладається основа дуже глибокої взаємодії Церкви, християнського світогляду зі спортом.

Ми знаємо: чим вище подвиг, тим сильніше спокуси. Встояти, не піддавшись гордості чи іншій пристрасті, — завдання непосильне, і тут потрібна допомога Божа. Тому ми повинні бути поруч, духовно допомагаючи спортсмену. Священик покликаний допомагати спортсмену знаходити смисл у своїх діях — не руйнувати мотивацію на надзусилля, перемогу, а надавати їй правильного сенсу. Тому що і перемога може обертатися духовною спокусою, приводити до гордості, марнославства, звеличування над іншими. У цьому сенсі успіх у спорті повинен супроводжуватися духовною роботою людини над самою собою. Є чудові спортсмени, — дивишся на обличчя і розумієш, яка це світла людина. А на когось дивишся і думаєш, як же його погубили слава і марнославство. І якщо проаналізувати успіхи спортсменів та їх біографії, легко переконатися: там, де слава і марнославство були на першому місці, життєвий шлях завжди обертався невдачею. Поки стоїть на п'єдесталі — все гаразд, а потім перестає займатися спортом, внутрішні амбіції починають мучити, розривати, а духовної сили керувати собою немає. Тому духовна аскеза, у правильному розумінні цього слова, повинна неодмінно супроводжувати спортсмена, особливо того, хто домагається видатних досягнень. Він завжди повинен залишатися людиною, тому що його роль дуже велика з точки зору формування позитивного ставлення до спорту, зміцнення патріотичних почуттів наших людей. Як ми всі реагуємо на перемогу наших спортсменів на Олімпійських іграх, на інших великих змаганнях? Пам'ятаю, що відбувалося, коли наші хокеїсти виграли на Олімпіаді, який підйом патріотичних почуттів це викликало. Тому спортивні результати, безперечно, мають духовні наслідки як для самих спортсменів, так і для всіх тих, хто за них вболіває.

<…>

На закінчення скажу, що в моєму житті фізична культура займає певне місце. Не уявляю, як би я справлявся з навантаженнями, якби не було досвіду занять фізкультурою і спортом. Я щодня виконую спортивні вправи. І тому повинен сказати, що це дуже допомагає, тримає тебе в тонусі і формує вольові якості. Тому всім рекомендую, священикам особливо, включаючи наших архіпастирів, починати з чогось такого, що не зашкодить здоров'ю.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

 (Cкорочено. Повний текст див. на російській версії сайту).

Версія: російська

Інші статті

Вітання Святішого Патріарха Кирила губернатору Мурманської області А.В. Чибісу з 45-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила В.В. Путіну з перемогою на виборах Президента Російської Федерації

Вітання Святішого Патріарха Кирила Блаженнішому Патріархові Єрусалимському Феофілу з днем тезоіменитства

Патріарше вітання митрополитові Воскресенському Григорію з 10-річчям архієрейської хіротонії

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла губернатору Еврейской автономной области Р.Э. Гольдштейну с 55-летием со дня рождения

Звернення Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня православної книги

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла по случаю 145-летия уголовно-исполнительной системы России

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Павлу (Кривоногову), єпископу Троїцькому та Южноуральському

Вітання Святійшого Патріарха Кирила голові Уряду Росії М.В. Мишустіну з днем народження

Ответы Святейшего Патриарха Кирилла на вопросы на встрече с участниками Всемирного фестиваля молодежи