Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після богослужіння в кафедральному соборі святителя Миколая Чудотворця в Єйську

Слово Святішого Патріарха Кирила після богослужіння в кафедральному соборі святителя Миколая Чудотворця в Єйську
Версія для друку
26 вересня 2018 р. 21:34

26 вересня 2018 року, напередодні свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив утреню всеношної з чином Воздвиження Хреста Господнього в кафедральному соборі святителя Миколая Чудотворця міста Єйська. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих зі словом.

Ваше Високопреосвященство, владико Ісидоре, митрополите Краснодарський і Кубанський! Ваше Преосвященство, владико Германе, архіпастирю Єйської землі! Дорогі отці, брати й сестри! Шановні високі представники державної влади!

Хотів би всіх вас сердечно привітати з дванадесятим святом Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста. Зазвичай цей день я зустрічаю в Першопрестольному граді Москві, адже саме в кафедральних соборах належить підносити хрест. Але усвідомлюючи, наскільки велика наша Руська Православна Церква і як багато ще залишилося місць, де я не мав можливості побувати, я прийняв цьогоріч рішення піднести хрест разом з вами у святому храмі на Єйській землі, — щоб відчути духовну атмосферу цього місця, помолитися з духовенством, чернецтвом, з усіма вами.

Сьогодні ми згадуємо Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста, і ви, звісно, знаєте, що це свято було встановлене на честь обрітення справжнього хреста Господнього святою царицею Єленою в IV столітті в Єрусалимі. Відтоді свято Воздвиження, присвячене спогаду про далеку історичну подію, наповнене також роздумами про силу і значення Хреста Христового.

Кожен православний християнин, дивлячись на зображення хресного древа, повинен розуміти, що означає хресний подвиг для всього роду людського, для всього світу, отже і для нас з вами. Хрест є перш за все символ страждань, і чи можна собі уявити щось страшніше, ніж розп'яття на хресті живої людини? Це не просто смерть, не просто кара, а найганебніша страта в римському суспільстві того часу. Адже навіть коли людину вбивають, її тіло все ж ховають, а розп'яті висіли на хрестах, на наругу натовпі і птахам, з тим щоб померлий на хресті був предметом глузувань і знущань, що свідчить про нікчемність прожитого життя, що призвело його до страшної смерті. На хресті ніколи не страчували римських громадян і взагалі знатних людей, — якщо такі засуджувалися до смертної кари, то їм відсікали голову мечем. На хрест відправляли рабів або розбійників, представників найнижчих і знехтуваних верств суспільства.

Ось і Господь був розп'ятий разом з двома розбійниками, і, напевно, мало хто розрізняв між тими, хто висів праворуч і ліворуч від Нього, і Ним Самим, — в очах оточення все це були люди одного сорту, ізгої суспільства, злочинці, від чого натовп і знущався. Образ розп'ятого не викликав ніякого співчуття, — тільки у найближчих людей. Але саме таку смерть обрав для Себе Господь, — яка свідчила про повне приниження, про позбавлення всякої честі й гідності, адже ганебна хресна смерть перекреслювала все, що було в житті людини. Господь обирає таку смерть не випадково, тому що нею явлено апогей людської слабкості і беззахисності. Вже ніщо не могло б допомогти розп’ятому, все було направлено на смерть і приниження, але Господу належало через власні страждання спокутувати гріхи роду людського.

Ми знаємо, що спокутування завжди пов'язане з покаранням. Коли людину судом засуджують до тюремного ув'язнення, вона опиняється в скрутних життєвих обставинах і своїми стражданнями спокутує свою провину перед тими, кого образила, або перед країною, чиї закони порушила. Ось чому людина, яка вийшла з ув'язнення, вже не переслідується суспільством. З неї знімається покарання за гріх, оскільки вона своє витерпіла і спокутувала свій злочин. Так само і страшна хресна смерть, яка спіткала Спасителя, була стражданням, яким може бути спокутуваний гріх всього людського роду. І як же любить Бог Своє творіння, — настільки, що Єдинородний Син Божий, щоб спокутувати людське неподобство, людський гріх, сходить на Хрест і приймає ганебну смерть! Ось чому хрест є символом спасіння. Ось чому ми схиляємо перед ним свої коліна, — тому що ми поклоняємося Христу, що принизив Себе, що прийняв на Себе образ раба розп'ятого, поверженого, але через це розп'яття спокутував наші гріхи і врятував наші душі.

І от іще що ми повинні усвідомити у зв'язку з сьогоднішнім днем. Кожна людина проходить, більшою чи меншою мірою, через страждання. Іноді людей спіткає велике горе, іноді щось менше, але немає людини, яка б за своє життя не постраждала. Або щось боляче уразило, або хвороба важка, або невдача в житті, або великі труднощі з роботою, — та чого тільки не вражає нас настільки, що ми з великими труднощами переносимо це страждання, цю печаль! І буває так, що людина руйнує себе власними стражданнями, — проходячи через важкі моменти життя, вона виходить з них зруйнованою, ослабленою, озлобленою, часом втративши навіть будь-яку надію на майбутнє.

Хрест Христовий, Свята Голгофа — місце страждання і спокути всіх нас — навчають правильному ставленню до скорбот і страждань. А коли вже зовсім важко в житті, коли здається, що сил ніяких немає, щоб витримати все, що випало на твою долю, підійди до хреста Господнього, уважно подивися на Його зображення, порівняй муки ні в чому не винного Спасителя зі своїми життєвими скорботами і помолися Господу перед Його хрестом. І нехай Господь дасть і вам силу гідно пройти через скорботи, хвороби й страждання, не руйнуючи самих себе ні духовно, ні фізично, і вийти зі смуги життєвих труднощів з новими силами, з новим поглядом на життя, з новим душевним станом — станом переможця, що гідно пройшов через випробування.

Ми знаємо, що людське зростання, розвиток особистості неможливі без подолання труднощів. Вони бувають різні, але це невід'ємна частина нашого життя. І для того щоб ми, християни, віруючі в Господа, визнаючи силу Його Хреста і Воскресіння, могли бути сильними в усіх обставинах життя, ми повинні навчитися у Господа Спасителя, дивлячись на Його хрест, великої сили і здібності спасенно долати свої власні скорботи. Ось чому ми говоримо, що християнська віра — це віра сильних людей. Не тому що ми сильні — зовсім не так. Є дуже багаті матеріально люди, які мають політичну владу, — ми не такі, але ми сильні тим, чого навчив нас Сам Господь. Ми сильні вірою в спасенну силу Хреста Господнього, що перетворює нас. Саме тому віра — це справа сильних людей, тому що через віру ми стаємо сильнішими, набираючись Божественної благодаті.

Я хотів би всім вам, мої дорогі, побажати міцної віри. Ніколи не сумнівайтеся в Божій присутності у світі, з чистою совістю і з дитячою вірою просіть Господа, щоб Він вам допомагав у житті. У відповідь на цю віру Господь багато дасть, у тому числі у важких обставинах життя. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 13-ту після П'ятидесятниці після Літургії в храмі рівноапостольної княгині Ольги в Останкіні м. Москви

Проповедь Святейшего Патриарха Кирилла в день памяти свв. блгвв. кнн. Даниила Московского и Александра Невского после Литургии в Даниловом монастыре

Патріарша проповідь у Неділю 12-ту після П'ятидесятниці після Літургії в храмі вмч. Микити в Старій Басманній Слободі м. Москви

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святителя Петра після молебню у Високо-Петровському монастирі

Патріарша проповідь у день пам'яті святителя Петра після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Патріарша проповідь після Літургії у свято Донської ікони Божої Матері в Донському монастирі

Патріарша проповідь після Літургії в храмі Державної ікони Божої Матері в Чертаново м. Москви

Патріарша проповідь після Літургії в Свято-Троїцькому соборі Соловецького монастиря

Патріарша проповідь після Літургії в Спасо-Преображенському соборі Санкт-Петербурга