Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Марфо-Маріїнській обителі м. Москви

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Марфо-Маріїнській обителі м. Москви
Версія для друку
11 жовтня 2018 р. 16:57

11 жовтня 2018 року, в день обрітення мощей преподобномучениці великої княгині Єлисавети Феодорівни та черниці Варвари, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил очолив Літургію в Марфо-Маріїнській обителі милосердя м. Москви. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих зі словом.

Ваше Високопреосвященство і Преосвященство! Шановна матушко ігумене Єлисавето! Дорогі матушки ігумені, отці, брати й сестри!

Усіх вас сердечно вітаю з великим урочистим днем. Дякую матушці за сказані нею слова, — вона сказала більшу частину того, що хотів вам сказати я, і це свідчить про те, що навчатися ми можемо не тільки від архієреїв і священиків, але і друг від друга, тому що кожному Господь дає на розум і на серце щось, чим він може ділитися з ближніми. Так і було завжди в християнській громаді. Сердечно дякую за ваші добрі правильні слова і тому майже нічого не можу додати до того, що було сказано про святу преподобномученицю Єлисавету, крім як поділитися своїм особистим досвідом переживань, пов'язаних з відвідуванням Алапаєвська в цьому ювілейному році, через 100 років від дня трагічної смерті святої преподобномучениці.

Коли я стояв на краю шахти, в яку її скинули, мене в першу чергу вразила думка: навіщо все це було зроблено? Можна собі уявити жахливу картину того, що сто років тому там сталося. Так, будь-яка смерть жахлива, але хіба можна порівняти за ступенем мук моментальну загибель від кулі з болісною смертю на дні глибокої ями? Навіщо велику княгиню скинули вниз? Що творилося у свідомості і в серці катів, коли вони схопили цю тендітну жінку і зіштовхнули її в страшну яму? А падіння спричинило нестерпний біль і повільну смерть, що і сталося, — свята Єлисавета померла не миттєво. Вона померла від голоду, від холоду, від спраги, від болю, — що ще жахливіше можна уявити? Але навіть на дні Алапаєвської шахти вона виливала на ближніх, з якими опинилася поруч, свою любов, своє милосердя. Є історичні свідчення того, що вона надавала навіть медичну допомогу тим, хто був поранений ще важче при падінні в шахту.

Навіть якби велика княгиня Єлисавета нічого більш не вчинила, а лише постраждала заради Христа так, як постраждала, ми б її сьогодні прославляли. Але, як правильно сказала ігуменя Єлисавета, її кончина була вінцем її життя — в цій кончині немов сфокусувалося все те, чим вона жила, у що вірила, що було їй дорого, заради чого вона готова була померти. А це був Господь Ісус Христос, Який відкрився її серцю, її розуму, і вона сприйняла Христа Спасителя усією силою своєї душі — і це в епоху так званого модерну, коли до Христа мало хто звертався, а більша частина інтелігенції від Нього відмовлялася, зваблена чужими ідеями і чужими філософськими поглядами.

Тому весь життєвий шлях великої княгині Єлисавети — це шлях абсолютно чудовий, який для дуже багатьох може бути прикладом; а кончина, дійсно, — царствений вінець цього шляху. І сьогодні, згадуючи події 100-річної давнини, ми підносимо молитви до святої преподобномучениці великої княгині Єлисавети і просимо її молитися перед лицем Божим про землю нашу, про Церкву нашу і про всіх тих, хто у своєму житті бажає повторити хоча б частину її життєвого подвигу, пов'язаного з трудами милосердя та благодійності.

Хотів би подякувати ігумені Єлисаветі і всім, хто сприяв відродженню цієї святої обителі, доведенні її до чудового ладу, який ми зараз бачимо. Згадую свої перші відвідини цього місця, коли тут ще не було обителі, а лише якесь сестринство, — і як же то перше враження відрізняється від сьогоднішнього! Сьогодні серце моє справді сповнене подяки Богові за все те, що тут сталося. І не тільки з точки зору прикрашення, а й з точки зору організації багатьох служб, спрямованих на надання допомоги ближнім, а отже, на продовження в цьому місці подвигу святої преподобномучениці великої княгині Єлисавети. І дай Боже, щоб це служіння зміцнювалося в нашій Церкві — в єпархіях, монастирях, парафіях.

Віра без справ мертва є (Іак. 2:26). Якщо ми не сприятимемо в добрих справах, то віра наша буде згасати, бо добрі справи — як кисень, необхідний для того, щоб полум'я горіло; а коли немає кисню, полум'я загасає, скільки б пального не було. Точно так само і життя християнина загасає незалежно від сану, від положення в Церкві, від освіченості, від усього, чим людина наповнює свій інтелект і своє життя, якщо немає добрих справ. Добрі справи — це кисень, без якого не може загорятися полум'я віри, і хай допоможе нам свята преподобномучениця Єлисавета хоча б частково повторити те, що вона зробила, і стати спадкоємцями її слави — слави тієї, яка життя своє присвятила ближнім. Власне, це і є ідеал християнського буття, і якщо кожен з нас буде намагатися так жити, то життя наше зміниться до невпізнання. Нехай приклад преподобномучениці великої княгині Єлисавети зміцнює нас на всіх шляхах наших нашого християнського життя. Амінь.

Зі святом всіх вас сердечно вітаю!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь після Літургії в Савино-Сторожевському ставропігійному монастирі

Святіший Патріарх Кирил: Сьогодні дуже важкі події відбуваються в братській Україні

Слово Святішого Патріарха Кирила в річницю інтронізації святителя Тихона після молебню у Донському монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у свято Введення у храм Пресвятої Богородиці в Успенському соборі Московського Кремля

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в храмі святої мучениці Лідії в Калінінграді

Слово Святішого Патріарха Кирила після всеношної в кафедральному соборі Христа Спасителя м. Калінінграда

Патріарша проповідь у день пам'яті святителя Тихона і отців Помісного Собору 1917-1918 років після Літургії в домовому храмі Свято-Тихонівського університету

Патріарша проповідь у день свята Казанської ікони Божої Матері після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Патріарша проповідь у Неділю 22-у по П'ятидесятниці після Літургії в храмі ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» на Великій Ординці м. Москви

Слово Святішого Патріарха Кирила в день свята Іверської ікони Божої Матері після Літургії в Новодівочому монастирі м. Москви