Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Виступ Святішого Патріарха Кирила на VIII загальноцерковному з'їзді з соціального служіння

Виступ Святішого Патріарха Кирила на VIII загальноцерковному з'їзді з соціального служіння
Версія для друку
19 жовтня 2018 р. 23:18

19 жовтня 2018 року в Москві відбулося підсумкове пленарне засідання VIII Загальноцерковного з'їзду з соціального служіння «Координація соціального служіння в єпархії». З основною доповіддю виступив Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил.

Ми починаємо роботу нашого з'їзду зі спогади про трагічну подію [в Керчі], яка дійсно обпекла душі наших людей причетністю до горя тих, хто пережив і переживає цю трагедію. Ми молимося за упокоєння невинно убієнних. Ми бажаємо сил душевних і тілесних батькам, близьким, рідним тих, кого було вбито. І вважаємо нашим прямим обов'язком як молитву за упокоєння померлих, так і максимальне надання допомоги тим, хто так чи інакше пов'язаний з цією страшною подією. Потрібно знайти можливості надати і духовну, і, якщо треба, матеріальну підтримку. <…>

Сьогодні прийшов час звернути особливу увагу на якість соціальної роботи, яка здійснюється в Церкві. Мені здається важливим, щоб сестри милосердя обов'язково проходили професійне навчання, вміли доглядати за хворими, були знайомі з сучасними методами роботи з хворими людьми, з наданням паліативної допомоги, з сучасними технологіями в цій сфері. Важливо не просто нагодувати бездомного, а спробувати допомогти йому повернутися в суспільство, вибудувати процес його реабілітації. <…>

У центрі наших зусиль має стояти сама людина, що потребує допомоги. Невірно тішити себе думкою, як добре ми чинимо заради власного спасіння, допомагаючи іншому. Всі оцінки розставить Господь. Він винесе суд незалежно від того, з яким настроєм, з яким, якщо хочете, розумінням свого місця у здійсненні добра ми приступаємо до цього діяння. Ми повинні, перш за все, думати про якість нашої допомоги, ставлячи себе на місце стражденних.

Церковну соціальну діяльність відрізняє комплексний підхід. Церква не сприймає людину просто як отримувача послуг, ми бачимо в кожному особистість, образ Божий, нашого ближнього, члена Церкви, нашого побратима або сестру. Ми покликані допомогти йому не якоюсь одиничною послугою, а всім, чим можемо.

Для соціального працівника недостатньо бути чуйним і жалісливим. Необхідно регулярно підвищувати кваліфікацію на спеціальних освітніх курсах, в тому числі тих, що проводить Синодальний відділ із соціального служіння та благодійності. Необхідно розбиратися в зарубіжному досвіді, читати відповідну літературу, відвідувати конференції, круглі столи та стажування.

Хотів би відзначити особливу важливість координації соціального служіння на рівні єпархії. У кожному регіоні ці напрямки можуть бути різними: десь необхідно допомагати наркозалежним, десь — бездомним або інвалідам. Але в будь-якому випадку в поле нашої уваги повинні бути всі соціальні питання, вирішенню яких ми можемо реально сприяти, допомагаючи всім, хто потребує допомоги, незалежно від їхнього громадянства, національності чи віросповідання.

Керівникам єпархіальних відділів необхідно вибудовувати повноцінну систему соціальної діяльності всередині єпархії. Благодійне служіння має проводитися і в кафедральному місті, і в благочиннях, і на конкретних парафіях. На кожному рівні цієї системи голова соціального відділу повинен мати свою довірену особу, яка постійно бере участь у спільних зустрічах, завжди на зв'язку. Системна робота — це робота за чітким планом, з вимірюваними результатами, з конкретними завданнями на рік і цілями на довгострокову перспективу.

<…>

Наші притулки, наші реабілітаційні центри, нецерковні організації, які також потребують допомоги, повинні бути центром нашого тяжіння і уваги. Ми повинні намагатися здійснювати всі ці проекти не як щось другорядне, але як одне з найголовніших завдань, як справу, до якої Христос нас закликає. <…>

Також необхідно дати людям, в тому числі невоцерковленим, можливість брати участь у добрих справах при храмі. Як показує практика московської служби «Милосердя», невоцерковлені люди приходять до храму, щоб стати добровольцями, а потім поступово через цю діяльність воцерковлюються. <…>

Тепер хотів би зупинитися докладніше на деяких напрямках нашої роботи.

Багатьом інвалідам, особливо в регіонах, як і раніше недоступні сучасні технології реабілітації. Міське середовище і будівлі не адаптовані для них, не вистачає кваліфікованих фахівців, не вистачає добровольців, готових у повсякденному житті супроводжувати людей з обмеженими можливостями. Дехто відмовляється від своїх дітей-інвалідів або дорослих інвалідів, тому що не може забезпечити їм повноцінний догляд. Церква могла б створювати проекти допомоги таким сім'ям. Звичайно, реалізація цих проектів неможлива без активної взаємодії з батьківським співтовариством, фахівцями у сфері корекційної педагогіки, профільними освітніми та некомерційними організаціями. Найуспішніші церковні проекти на сьогоднішній день організовані в тісній співпраці з профільними НКО, благодійними фондами, громадськими організаціями інвалідів, і цю співпрацю необхідно розвивати.

У роботі з бездомними важливо зрозуміти, що ми повинні не просто надавати термінову соціальну допомогу, а вибудовувати систему підтримки і повернення людей в суспільство. Так, потрібно вирішувати насущні проблеми з їжею, одягом, дахом, але очевидно, що сьогодні цього недостатньо. Бездомність — це свого роду хвороба, яка паралізує волю людини і забирає сили для боротьби. Наше завдання — допомогти такій людині прийти до Церкви, ознайомитися з її соціальною роботою, включитися в систему церковної реабілітації і через ту допомогу, яку Церква може надати, подолати найголовніше — відчуження від світу. У Росії є церковні притулки для бездомних, але потрібно підвищити, з урахуванням сказаного, якість їх роботи.

У сучасних умовах дуже важко доводиться багатодітним сім'ям: їх фінансових можливостей, можливостей відновити своє фізичне і психологічне здоров'я набагато менше, ніж у інших батьків, а при тій роз'єднаності поколінь, яку ми спостерігаємо, багатодітні батьки часто опиняються без допомоги своїх старших дітей. У такій ситуації православна парафія може стати опорою і підтримкою для багатодітної сім'ї. Бажано, щоб сім'я могла отримувати матеріальну, фізичну, психологічну допомогу. Добре зарекомендували себе ініціативи створення при храмах товариств багатодітних, вибудовування системи взаємодопомоги.

На окрему увагу заслуговує наша допомога дітям-сиротам. У цій сфері завдяки зусиллям держави ситуація значно покращилася за останні роки. Діє ціла низка державних програм з підготовки майбутніх прийомних батьків. Церква теж бере участь в цій роботі. Проте в цілому церковні проекти в цій галузі є поки одиничними, і ми маємо інтенсивніше розвивати цей напрямок.

<…>

Важливими темами є також допомога залежним людям і затвердження тверезості. Відрадно, що відновлений Церквою День тверезості викликає інтерес десятків тисяч людей по всій країні. В рамках цього свята в Росії за підтримки Міністерства охорони здоров'я проходять різні заходи, присвячені затвердженню тверезості і популяризації тверезого способу життя. Розвиваються суспільства і школи тверезості на парафіях, куди звертаються за підтримкою, консультаціями і допомогою тисячі залежних і їхніх родичів.

Як і раніше, пріоритетний напрямок нашої діяльності — профілактика абортів і допомога жінкам в кризовій ситуації. Щорічно в Росії з'являються нові притулки, організовуються грошові збори, і на ці кошти створюються центри гуманітарної допомоги в різних єпархіях. Будь-яка нужденна сім'я може звернутися до цих центрів за продуктами, одягом, а також отримати безкоштовно все, що їй потрібно для дитини: ліжечко, коляску, іграшки, засоби гігієни, дитяче харчування.

<…>

Соціальне служіння — це діяльне вираження християнської любові до ближнього, свідоцтво нашої віри. Це не додаткове навантаження, не якесь нововведення останніх років, а наш прямий обов'язок, що випливає з наших християнських переконань, з самої природи Церкви. Церква — це громада зцілення духовного, але й фізичного. І тому кошти повинні використовуватися насамперед духовні — за допомогою Таїнств, проповідей, — але і матеріальні, через добре організовану соціальну роботу.

<…>

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

(Скорочено. Повний текст див. на російській версії сайту)

Версія: російська

Інші статті

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла О. Шольцу с избранием на пост Федерального канцлера Германии

Послание Святейшего Патриарха Кирилла экс-канцлеру ФРГ Ангеле Меркель

Патриаршее поздравление архиепископу Брюссельскому Симону с 70-летием со дня рождения

Патриаршее поздравление митрополиту Хустскому Марку с 70-летием со дня рождения

Патриаршее поздравление игумении Екатерине (Чайниковой) с 55-летием со дня рождения

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла митрополиту Филиппопольскому Нифону с 80-летием со дня рождения

Патриаршее поздравление митрополиту Тернопольскому Сергию с 70-летием со дня рождения

Патріарше привітання учасникам V Всеросійської наукової конференції з теології

Патріарше вітання протопресвітеру Володимиру Дивакову з 30-річчям початку трудової діяльності у Московській Патріархії

Вітання Святішого Патріарха Кирила учасникам Великого кола Всеросійського козачого товариства