Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в храмі святої мучениці Лідії в Калінінграді

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в храмі святої мучениці Лідії в Калінінграді
Версія для друку
25 листопада 2018 р. 23:41

25 листопада 2018 року, у Неділю 26-ту після П'ятидесятниці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирилзвершив Божественну літургію в храмі святої мучениці Лідії в Калінінграді. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із проповіддю.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Сьогодні, в 26-ту неділю після Трійці, ми за церковним статутом читали невеликий уривок з Євангелія, що розповідає про милосердного самарянина — про те, як він допоміг людині, на яку напали розбійники і яка потребувала допомоги (Лк. 10:25-37). Господь розповів цю історію у відповідь на питання «хто мій ближній?», і коли Його розповідь досягла вух слухачів, відповідь на зустрічне запитання «хто, як ви думаєте, був ближнім для того, на кого напали розбійники?» була очевидною. Ті хто слухали Господа і Спасителя відповіли: «Звісно, той, хто надав йому милість».

«Ближній» — дуже важливе поняття. Зазвичай ми його розповсюджуємо на найближчих, найрідніших людей — це батько, мати, брати, сестри, чоловік, дружина, діти... Але насправді поняття «ближній» куди більш широке, і воно має включати не тільки рідних і близьких, а й інших людей. І ось виникає питання: «Кого ж ми маємо включати у це вузьке коло, що іменується ближніми?» Звісно, кожен діє за своїм розумінням, і нерідко люди створюють видимість того, що та чи інша людина для них є ближньою. Так робиться заради кар'єри, матеріальної вигоди, корпоративних відносин, але насправді, на рівні серця, ніякої близькості між людьми немає. Це цілком зрозуміло, бо людина може допустити близько до себе тільки того, до кого вона має сердечне ставлення. Коли людина стає дійсно близькою, це навіть більше, ніж довіра, і у таких відносинах є своя логіка і свій здоровий сенс.

Але Господь пропонує нам розширити межі кола тих, на кого поширюється поняття «ближній», і пов'язує розширення цих меж з нашою здатністю робити добро. А святитель Іоанн Златоуст говорить, що ближнім для нас стає той, кому ми робимо добро, до кого ми йдемо назустріч. У чому ж справа? Чому ближнім може стати той, кому ми робимо добро? А тому що, роблячи добро, ми вже ніколи не забуваємо того, кому ми це зробили. Наше добро — це частина нас самих. Будь то матеріальна допомога, моральна підтримка, просто добрі слова, сказані у важкий момент, — це частина нашої природи, нашої свідомості, нашої волі, наших почуттів. Поширюючи наше власне «я» на інших, ми, природно, включаємо їх в орбіту свого життя, так що вони стають для нас ближніми. І добрий самарянин, чужинець, став, безперечно, дуже близьким тому, на кого напали розбійники. Адже саме самарянин зійшов з дороги, побачивши закривавленого, побитого подорожанина, вилив на його рани вино, і маслом його помазав, і на осла свого посадив, і до готелю довіз, і дав гроші хазяїну готелю і сказав: «Ти про нього подбай, а якщо витратиш більше, повертаючись назад я тобі все поверну». Звісно, ця людина назавжди запам'ятала самарянина, який зробив їй добро, як і самарянин назавжди запам'ятав цього подорожанина.

Не випадково Господь розповідає нам цю історію. Він пропонує нам робити те ж саме, щоб мати близьких людей. Щоб мати близьких, потрібно робити добро, і це добро реально єднає людей. Це більше, ніж політична солідарність, більше, ніж утилітарна солідарність, пов'язана з досягненням якихось корпоративних інтересів. Коли ми один одному робимо добро, ми стаємо ближніми. Слова Святого Євангелія, які до нас сьогодні звернені, мають дійсно досягати нашої свідомості. Бо у слові Божому немає жодного порожнього або зайвого слова. І якщо виконувати все те, чого Бог нас вчить, ми насамперед будемо щасливими людьми, бо спасіння людської душі і щастя — це синоніми. Не може бути одного без іншого. Не може бути щастя без спасіння душі, і не може бути спасіння душі без щастя, бо в людському щасті відображається Божественне милосердя, Його любов, відблиск Божественного Царства. І для того щоб стати володарями всього цього багатства милості і благодаті Божої, ми повинні пам'ятати, що здійснення добрих справ є щось дуже важливе як для тих, до кого ми ці справи звертаємо, так і — можливо, насамперед, — для нас самих.

Сьогодні багато хто потребує нашої допомоги. Допомоги заможних людей потребують бідні. Допомоги здорових людей потребують хворі. Допомоги сильних людей потребують слабкі. І ми, надаючи таку допомогу і підтримку, не тільки встановлюємо особливого роду міжособистісні відносини, але і підвищуємо рівень солідарності всього суспільства. Як важливо, щоб суспільство було солідарним! А солідарність проявляється у взаємній допомозі. Солідарним був наш народ у грізні роки Великої Вітчизняної війни. І як результат — Велика Перемога, яка ніколи не могла бути досягнута, якби суспільство, народ не об'єдналися в ім'я спільної мети і не несли на собі тягарі одне одного. І ми, живучи у відносно спокійний і благополучний час, не повинні забувати про фундаментальні Божественні заповіді, які роблять людину щасливою.

Нехай мудрість, яку ми сприймаємо зі слова Божого, втілюється у наших думках і наших справах, змінюючи нас самих і весь навколишній світ на краще. На це ми всі сподіваємося, заради цього ми звершуємо богослужіння, молимося, проповідуємо слово Боже, — для того щоб ми всі і світ ставали кращими. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті преподобного Сергія Радонезького в Троїце-Сергієвій лаврі

Патріарша проповідь в день пам'яті апостолів Петра і Павла після Літургії в храмі праведного Олексія Мечєва у Вешняках м. Москви

Патріарша проповідь у день пам'яті преподобних Сергія і Германа Валаамських після Літургії в Валаамському монастирі

Патріарша проповідь після Літургії в Коневському Різдво-Богородичному монастирі

Патріарша проповідь у свято П'ятидесятниці після Літургії в Троїце-Сергієвій лаврі

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в московському храмі на честь ікони Божої Матері «Нев'янучий Цвіт» в Рубльові

Слово Святішого Патріарха Кирила на свято Вознесіння Господнього після Літургії в кафедральному соборі Архангела Михаїла м. Черняховська

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні свята Вознесіння Господнього у кафедральному соборі Христа Спасителя м. Калінінграда

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії у Воскресенському Новодівочому монастирі Санкт-Петербурга