Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святителя Петра Московського після Літургії в Успенському соборі Кремля

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святителя Петра Московського після Літургії в Успенському соборі Кремля
Версія для друку
3 січня 2019 р. 19:01

3 січня 2019 року, у день пам'яті святителя Петра, митрополита Київського, Московського і всієї Русі, чудотворця, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Патріаршому Успенському соборі Московського Кремля. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Високопреосвященні і Преосвященні владики! Дорогі отці, брати й сестри!

Усіх вас сердечно вітаю з особливим днем для града Москви, для града Києва, для всієї Церкви і для всього народу нашого — зі святом святителя Петра, митрополита Київського, Московського і всієї Русі, який помер в цей день.

Святитель Петро жив у дуже важку епоху, коли розпадалася єдина Русь, а він, покликаний бути святителем всієї Русі, Предстоятелем всієї Русі, Предстоятелем нашої єдиної Церкви, близько до серця сприймав міжусобиці між князями, братовбивство і все те, що губило єдність народу, єдність країни і підривало єдність Руської Православної Церкви.

Відомо, що в 1299 році кафедру було перенесено до міста Володимира. Єдина країна була, єдиний народ, єдиний простір — національний, духовний, культурний. Коли святитель Петро в 1308 році приїхав з Константинополя, де був поставлений в митрополити Київські і всієї Русі, він намірився, незважаючи на небезпеку, перебувати в Києві. Але Київ був напівзруйнований, і не тільки небезпека від ординців, а й незахищеність міста від різного роду розбійників привела до того, що місто стало порожніти. Митрополит всієї Русі не міг без ризику для життя перебувати в Києві і намірився піти туди, де вже був престол великого князя, — до міста Володимира. Це сталося в 1309 році.

Але недовго Петро перебував у Володимирі. Стала підніматися Москва — як місто, що набувало все більшого значення, хоча і не мало тоді ніяких можливостей претендувати на столичний статус. Виникла певна конкуренція між Твер'ю і Москвою, між князями Михайлом Тверським і Юрієм Московським, і все це призвело, як тоді часто бувало, до міжусобної брані. Святитель Петро молитвами своїми, трудами своїми припинив цю боротьбу. Для постійного свого перебування він обрав місто Москву, і, щойно це сталося, щойно стопа його ступила на цю землю, град став набувати значення Першопрестольного, і незабаром він був сприйнятий таким усією Руссю.

Святитель Петро багато постарався для піднесення града Москви, але ще більше він старався для збереження єдності Церкви. Непросто було в і часи зберігати цю єдність, але йому вдавалося, і можна тільки уявити, якою скорботою наповнювалося його серце, коли він спостерігав за діями тих, хто прагнув зруйнувати єдність Святої Русі, зруйнувати єдність нашої Церкви. Святитель Петро до кінця залишався вірним цій єдності, він до кінця залишався святителем всієї Русі і підносив свої молитви про Русь, про народ її, про припинення міжусобиць і про збереження єдності Церкви нашої.

Незадовго перед смертю святитель забажав побудувати в місті Москві кам'яний кафедральний Успенський собор і встиг його закласти. Почалося зведення стін, коли святитель помер, заповівши поховати себе в недобудованій стіні Успенського собору — того самого, в якому ми сьогодні урочисто згадуємо його пам'ять. Так воно й сталося: сьогодні святитель Петро спочиває своїми мощами у вівтарі Успенського Патріаршого собору. Віримо, що він молиться і сьогодні за єдність всієї Русі, за збереження єдності тієї Церкви, яку він очолював, — багатонаціональної Руської Православної Церкви, Церкви великого народу на теренах історичної Русі.

Сьогодні, згадуючи його пам'ять, ми, звичайно, не можемо не думати про те, що відбувається нині на теренах Русі. Ми знаємо, які потужні політичні сили працюють на те, щоб Русь ніколи не була єдиною. Ми знаємо, що відбувається сьогодні в Україні. Ми знаємо, чому ім'я святителя Петра не знаходиться сьогодні в центрі уваги на Україні, — вже дуже сильний виклик кидає святитель Петро тим, хто бажає зруйнувати духовну єдність Святої Русі, хто хоче відірвати православних людей від єдиної Руської Православної Церкви, хто сіє смуту, ворожнечу і міжусобну лайку, яка мало чим відрізняється від тієї, що доставляла стільки страждань святителю Петру.

Ми знаємо, що святитель Петро — великий молитовник за духовну єдність народу нашого, за єдність Церкви нашої, за подолання всіх розбіжностей і всіх протистоянь, які, на жаль, донині присутні на просторах Святої Русі. І тому слід особливо йому молитися, щоб він силою своєю чудотворною, силою молитви перед лицем Божим огородив країну нашу від розділень, Церкву нашу зберіг в єдності, всі народи Святої Русі зберіг в духовній єдності і в здатності зберігати віру православну. Його молитвами нехай живе Русь православна, хай буде міцною віра в серцях народу нашого! Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Інші статті

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Хрещення Господня після Літургії в Богоявленському кафедральному соборі в Москві

Патріарша проповідь на свято Собору Пресвятої Богородиці після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Слово Святішого Патріарха Кирила після великої вечірні на свято Різдва Христова

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святителя Петра після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Патриаршая проповедь в день памяти священномученика Илариона, архиепископа Верейского, в Сретенском монастыре

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в Неделю 27-ю по Пятидесятнице после Литургии в храме праведного воина Феодора Ушакова в Южном Бутове г. Москвы

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в день памяти святителя Николая Мирликийского в Никольском храме в Хамовниках г. Москвы

Патріарша проповідь у храмі благовірного князя Андрія Боголюбського на Волзькому м. Москви

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 25-ту після П'ятидесятниці після Літургії в кафедральному соборі Христа Спасителя м. Калінінграда

Слово Святішого Патріарха Кирила в річницю інтронізації святителя Тихона, Патріарха Всеросійського, після молебню в Донському монастирі