Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у вівторок першої седмиці Великого посту після ранкового богослужіння в Богородице-Різдвяному ставропігійному монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у вівторок першої седмиці Великого посту після ранкового богослужіння в Богородице-Різдвяному ставропігійному монастирі
Версія для друку
12 березня 2019 р. 18:07

12 березня 2019 року, у вівторок першої седмиці Великого посту, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил молився за уставним богослужінням у храмі Казанської ікони Божої Матері Богородице-Різдвяного ставропігійного жіночого монастиря в Москві. Після богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до віруючих із словами проповіді.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Молитвою святого Єфрема Сіріна ми просимо у Господа допомоги на шляхах нашого духовного життя. Ми просимо захистити нас від почуттів, думок, діянь, які руйнують внутрішній світ людини і перешкоджають справі спасіння.

«Господи й Владико життя мого, дух неробства, зневіри, властолюбства... не дай мені» . Найменше ми звертаємо увагу на небезпеку властолюбства, адже кожен відчуває свою провину перед Богом у пустослів'ї, зневірі, а от схильність до властолюбства для більшості залишається непомітною. Але насправді властолюбство — це дуже болюча пристрасть, і пристрасть гріховна. Коли людина прагне до влади, тоді її охоплює пристрасть властолюбства.

Тільки Господь має владу над світом і над кожною людиною, і древні добре це розуміли. Зі Старого Заповіту ми знаємо, що в Ізраїлі, який по праву вважав себе народом обраним, спочатку не було царів. Ізраїль поставляв себе під владу Бога; в історії таке керівництво державою називається теократією, в перекладі — владою Бога. Але оскільки хтось повинен був цю владу здійснювати, древні ізраїльтяни заснували особливе служіння — служіння суддів. Не будучи царями, судді виконували певні функції, пов'язані з керівництвом державою, пам'ятаючи, як і весь народ, про те, що справжнім Правителем, справжнім Царем Ізраїлю є Господь. Але в якийсь момент ізраїльтяни визнали, що народи, які живуть навколо, які мають царів, які мають досить організовану державність, починають підніматися над ізраїльтянами, що особливо відчувалося під час воєнних дій. У народі ізраїльському виникла думка про необхідність мати царя. Останнім суддею був пророк Самуїл, і народ зажадав від нього, щоб було обрано царя і тим самим закінчилося правління над Ізраїлем духоносних чоловіків, які, не маючи царських повноважень, були скоріше моральними авторитетами і духовними лідерами. Самуїл звернувся до Господа з молитвою і почув відповідь: «Вони не тебе — вони Мене відкинули» (див. 1 Цар. 8:7-8). І Бог дав їм царя Саула.

Влада приваблює людей тим, що через володіння нею можна свою власну волю виконувати за допомогою інших людей, здійснювати свою волю в житті інших. Це відкриває величезні можливості для досягнення таких цілей, які були б зовсім недосяжні, якщо спиратися тільки на свою волю і на свої сили. Влада дає право і можливість мобілізувати волю і сили багатьох для досягнення тих цілей, які ставить перед собою людина, що має владу.

Ось чому до влади нерідко спрямовувалися і спрямовуються люди недостойні. Якщо людина гідна удостоюється влади, вона спрямовує її на досягнення цілей, які служать благу не тільки і не стільки їй самій, але всім тим, заради кого вона цю владу здійснює, тобто заради народу. Люди відчувають і поважають таких правителів, оточують їх повагою, вважають великими авторитетами. Так, в історії нашої держави багато царів були оточені повагою і мали дуже високий авторитет. Бо народ усвідомлював, що керівник держави, будучи на чолі країни, всього себе віддає для служіння Вітчизні. І ми знаємо, що багато кого з наших гідних правителів було вбито саме тому, що вони самовіддано служили своєму народові.

Але влада може проявлятися і найгіршим чином, коли вона служить інтересам однієї людини або групи людей, коли в ім'я вузьких корпоративних інтересів і цілей напружуються сили народу, який можна примусити владою до виконання того, що служить благу небагатьох. В історії нашої Вітчизни бували й такі часи — важкі, відмічені значними проблемами в житті країни і стражданням людей.

Властолюбство є гріхом, і влада виправдана тільки тоді, коли служить єдиній меті — приносити користь людям, служити людям. Словом «міністр» позначається високопосадовець у державі. Але в перекладі з латинської міністр — це служитель. Не може бути іншої мети у людини, наділеною владою, крім як служити людям.

Все те, про що ми зараз говоримо, стосується не тільки світської влади, — це ж стосується влади духовної навіть більшою мірою, ніж світської. У Церкві не може бути влади, спрямованої на досягнення особистих цілей того, хто цю владу має. У Церкві влада — це синонім служіння. Чим більше повноважень у священнослужителя, тим більше він повинен співрозпинатися на шляху служіння Богу і людям. І це єдине виправдання тієї поваги, того авторитету і тієї вдячності, які віруючий народ звертає на адресу своїх служителів.

І сьогодні, замислюючись через слова молитви святого Єфрема Сіріна про владу, просячи Господа позбавити нас від властолюбства, ми повинні ясно розуміти, що все сказане стосується не тільки тих, хто має владу, а й кожного з нас. Бо і в найпростіших міжособистісних відносинах дуже часто одна людина намагається взяти верх над іншою, іноді свідомо, а іноді несвідомо, з огляду на риси характеру, вольові якості. І це прагнення бути вищим за іншого, впливати на іншого, керувати іншим теж є нічим іншим, як властолюбством, хоч і без реальної влади. Напевно, більшість з нас, якщо уважніше подивиться вглиб своєї душі, побачить у собі цей порок, інакше святий преподобний Єфрем не вклав би у велику свою молитву звернення до Господа з молитвою позбавити нас від цього гріха й пороку.

Нехай силою Божою і нашими власними зусиллями викорінюється з нашого життя всяке прагнення до властолюбства, всяке прагнення до того, щоб панувати над іншою людиною. А ті, хто мають якісь владні повноваження, повною мірою повинні усвідомлювати, що головний сенс і єдина мета такого відповідального служіння є не що інше, як служіння Богу і людям. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

 

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у Неділю Торжества Православ'я після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у п'ятницю першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у четвер першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Стрітенському ставропігійному монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Донському монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у вівторок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Богоявленському кафедральному соборі в Єлохові

Патріарша проповідь у понеділок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь перед чином прощення у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського після Літургії в Даниловому ставропігійному монастирі м. Москви

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в Неделю о Страшном Суде после Литургии в Храме Христа Спасителя