Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Патріарша проповідь після Літургії в Коневському Різдво-Богородичному монастирі

Патріарша проповідь після Літургії в Коневському Різдво-Богородичному монастирі
Версія для друку
7 липня 2019 р. 21:41

7 липня 2019 року, в Неділю 3-тю після П'ятидесятниці, свято Різдва чесного славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в соборі Різдва Пресвятої Богородиці Коневського монастиря. Після богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви виголосив проповідь.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

У сьогоднішній недільний день годиться апостольське читання з Послання апостола Павла до Римлян (Рим. 5:1-10. У цьому уривку є чудові слова про те, що ми повинні радіти не тільки благодаті, яку отримали по вірі через Господа нашого Ісуса Христа, а й скорботам. Якби в посланні після цих слів стояла точка, то ми б не змогли зрозуміти думку апостола. Це був би певний парадокс, який важко розв’язати, тому що радіти скорботам є противним людській природі. Але після слова «скорбота» немає точки, а йдуть слова «бо скорбота народжує терпіння». Навіть якби тут стояла точка, це не могло б надихати людей, тому що терпіння — це стан напруження, який необов'язково розв’язується чимось позитивним у нашому житті. Але за словом «терпіння» йдуть слова «бо терпіння народжує досвідченість, а досвідченість народжує надію».

Цей ланцюг дуже важливих понять, які випливають з досить спірного твердження апостола про те, що радіти треба не тільки благодаті, але скорботам, відкриває перед нами велику Божественну істину, яка обрамлена в категорії людської мудрості. Дійсно, якщо ми не маємо терпіння, то не здатні справлятися з величезними викликами, зверненими до нас ззовні. Ми нездатні справлятися з проблемами і труднощами, які обумовлені нашою недосконалістю, нашими слабкостями. Але якщо ми сприймемо мудрість, даровану нам апостолом Павлом, то терпіння дійсно отримає великий сенс, тому що зв'язується з людським досвідом і, врешті-решт, з надією.

Справді, кожен з нас, проходячи через скорботи, виходить з них трохи іншим. Якщо скорбота ламає людину, то вона нерідко стає інвалідом — іноді фізичним, але частіше духовним. Скорбота може настільки зломити людину, що саме життя стає для нещасного певним ярмом, і ми знаємо, як скорбота часом призводить до страшної трагедії, коли людина відмовляється від життя і накладає на себе руки. Дійсно, скорбота — надзвичайно небезпечний стан людської душі, але скорбота вимагає від нас терпіння, а терпіння веде до досвідченості.

А що було б з кожним з нас, якби весь наш життєвий шлях був вистелений трояндами, якби не було ніяких скорбот, якби ми ніколи не терпіли, а просто скидали з себе труднощі? Хіба ми знайшли б той життєвий досвід, який є у кожного? Слід сказати, що значення цього досвіду є прямо пропорційним тому, як ми в житті своєму долали скорботи, наскільки ми були терплячими, наскільки скорбота не зруйнувала нас, але збагатила життєвою мудрістю.

Апостол Павел, звичайно, не пропонує простих життєвих порад, які допомагали б правильно жити і уникати помилок. Свої чудові слова, в яких він пов'язує скорботу з терпінням, терпіння — з досвідом, а досвід — з надією, апостол вибудовує в певну вертикаль, яка з'єднує нас з Богом. Адже саме поняття надії не має раціонального сенсу, якщо не вірити в Бога. Що означає для людини невіруючої надіятися? Багато критично мислячих людей дійсно задаються питанням: «А чому я маю надіятися? У моєму розпорядженні немає нічого, що дозволило б прогнозувати позитивний результат тих труднощів, через які я проходжу». Що ж таке надія? Прекраснодушний оптимізм, який не підтримується жодною логікою, ніякими фактами? Але християнська надія нічого спільного з таким прекраснодушним оптимізмом не має. Чому? А тому що, за словом Іоанна Златоуста, надія як ланцюг пов'язує нас з небом, утримує від падінь і мало-помалу піднімає вгору. Це не просто оптимістичний погляд на життя — надія на Бога відкриває для нас можливість вирішувати завдання, з якими ми стикаємося в цьому житті, але понад усе християнська надія зміцнює нас у вірі, з'єднує з Богом і справді відкриває перед нами врата вічного.

Коли ми читаємо житія святих, у тому числі преподобного Арсенія Коневського, ми, можливо, не думаємо про те, про що зараз було сказано. Але хіба могли ченці, які приїжджали сюди, на ці острови холодного Ладозького озера, влаштовувати своє життя на самоті, за дуже обмежених ресурсів, часто голодні, холодні, позбавлені даху над головою, і щось будувати, творити, молитися, здійснюючи свій подвиг, якби не надія? Вони надіялися, що все те, що вони приносять як жертву до підніжжя Божественного вівтаря, великою Божественною благодатною силою повернеться і дасть їм фізичні і духовні сили долати труднощі і влаштовувати своє життя. І так воно і сталося. Тому слова апостола Павла про надію в контексті сьогоднішнього свята, пов'язаного з життям преподобного і богоносного отця нашого Арсенія Коневського, набувають абсолютно конкретного змісту і конкретного звучання. Милістю Божою були в історії, як є і сьогодні, люди, яких надія пов'язує з небом, немов ланцюг утримує від падіння і, за словом Златоуста, піднімає вгору.

Нехай приклад святого преподобного Арсенія, безлічі інших святих угодників, нехай палкі натхненні слова апостола Павла про надію, що не осоромлює, допоможе і кожному з нас на нашому життєвому шляху зберігати надію на силу Божу, на мудрість Його промислу, надію на те, що будь-яке випробування, яке нам подається, не дарма. Проходячи через ці випробування, ми не повинні ставати слабкішими ні фізично, ні духовно, але повинні дійсно відкрити для себе дорогу в Царство Небесне.

Досвід і життя святих угодників Божих — це не частина історії і не частина фольклору, як іноді говорять нерелігійні дослідники житій святих. Це великі приклади життя, які зберігають своє значення поза часом і простором, тому що в будь-якій точці земної кулі, в будь-який момент часу досвід святих, їхня віра, їхня надія є актуальною для тих, хто прагне йти шляхом спасіння.

Молитвами святого преподобного і богоносного отця нашого Арсенія Коневського нехай збереже Господь цю святу обитель і нехай допоможе всім нам, зберігаючи надію, спрямовуватися вперед зі смиренням і молитвою, сподіваючись на волю Божу і закликаючи Його допомогу для проходження нашого життєвого шляху. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Матеріали за темою

Патриаршее поздравление настоятельнице Богородице-Рождественского ставропигиального монастыря г. Москвы игумении Викторине (Перминовой) с 25-летием возведения в игуменское достоинство [Патріарх : Привітання та звернення]

Патриаршее поздравление наместнику Соловецкого монастыря епископу Озерскому Порфирию с 35-летием монашеского пострига [Патріарх : Привітання та звернення]

Патриаршее поздравление настоятельнице Троице-Одигитриевского ставропигиального монастыря Зосимова пустынь игумении Фаине (Кулешовой) с памятными датами [Патріарх : Привітання та звернення]

В.Р. Легойда: Попрано всі закони, немає навіть видимості правового вирішення питання щодо Києво-Печерської лаври

Патріарша проповідь у Неділю 29-ту після П'ятидесятниці після Літургії в кафедральному соборі великомученика Георгія Побідоносця в м. Одинцово Московської області [Патріарх : Проповіді]

Патриаршая проповедь после Литургии в Георгиевском кафедральном соборе г. Владикавказа [Патріарх : Проповіді]

Слово Святейшего Патриарха Кирилла при вручении архиерейского жезла Преосвященному Павлу, епископу Сарапульскому и Можгинскому [Патріарх : Привітання та звернення]

Патриаршая проповедь после Литургии в храме равноапостольного князя Владимира в подмосковной Балашихе [Патріарх : Проповіді]

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у Неділю 3-ю Великого посту після Літургії в Смоленському храмі у Філі-Давидковому м. Москви

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського після Літургії в Даниловому ставропігійному монастирі

Патриаршая проповедь в Неделю 2-ю Великого поста после Литургии в храме Сретения Господня в Жулебине г. Москвы

Патриаршая проповедь в день памяти святителя Ермогена после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Патриаршая проповедь в пятницу первой седмицы Великого поста после Литургии Преждеосвященных Даров в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в четверг первой седмицы Великого поста после великого повечерия в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в среду первой седмицы Великого поста после великого повечерия в Сретенском ставропигиальном монастыре г. Москвы

Патриаршая проповедь в среду первой седмицы Великого поста после Литургии Преждеосвященных Даров в Храме Христа Спасителя

Патріарша проповідь у вівторок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Богоявленському соборі м. Москви

Патріарша проповідь у понеділок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Храмі Христа Спасителя