Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Патріарша проповідь після Літургії в Свято-Троїцькому соборі Соловецького монастиря

Патріарша проповідь після Літургії в Свято-Троїцькому соборі Соловецького монастиря
Версія для друку
21 серпня 2019 р. 21:24

21 серпня 2019 року, у день пам'яті преподобних Зосими, Саватія і Германа Соловецьких, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію у Свято-Троїцькому соборі Спасо-Преображенського Соловецького ставропігійного монастиря. Після закінчення богослужіння Святіший Владика виголосив проповідь.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Високоповажний отче наміснику! Дорогі отці, брати й сестри!

Усіх вас сердечно вітаю з великим для всіх нас святом — днем пам'яті святих преподобних Зосими, Саватія, Германа Соловецьких, засновників і організаторів цієї святої обителі. Щороку я намагаюся бувати в цей день на Соловках, і коли мене запитують, яка тут погода, відповідаю: «Погода на Соловках завжди така ж, як на півдні, — блакитне небо і яскраве сонце». Скільки б разів я не приїжджав в цей день, погода завжди така. Вже не знаю, яке складання стихій визначає саме таку закономірність, але для мене це явлення Божої слави і Божої милості — нам, що збираються на цих північних островах, для того щоб прославити імена святих засновників обителі.

Дійсно, Соловецька обитель має чудову історію. Але і сьогодні тут розвивається чернече життя, і я тішуся з того, що бачу. Головна мета християнина — це стежити плоди Духа Святого, а в сьогоднішньому апостольському читанні ми знаходимо такі слова Павла: А плід Духа — любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість (Гал. 5:22-23). Але всі ці плоди духу не можуть бути здобуті в результаті людської діяльності. Ні добрість, ні довготерпіння, ні милосердя, ні лагідність неможливо здобути, якщо ми лише напружуємо для цього свою волю. Нічого не вийде! Не можна досягти любові вольовими зусиллями, зціпивши зуби. Неможливо виховати милосердя, штучно впливаючи на власну психіку. З того, що складає обличчя справжньої людини — людини, що живе за законом Божим, — дуже багато чого неможливо досягти своїми силами.

Що ж допоможе нам досягти тих духовних висот, про які ми чули в Посланні апостола Павла до Галатів? А досягти їх ми можемо силою Божою, силою благодаті Божої. Одне із завдань людини взагалі, але особливо ченця — це розвивати в собі духовне начало. Навіть світські люди, далекі від релігії, нерідко усвідомлюють значення духовності. Вони не можуть її правильно описати, але використовують цей термін, щоб підкреслити важливість іншого життя, іншої людської реальності — крім горизонтальної, земної, матеріальної, буденної. Але ми знаємо, що таке духовність. Духовність — це, як уже сказано, не плід наших зусиль, але плід дії на людину Духа Святого.

Без сили Божественної благодаті справжня духовність розвиватися не може, тому що занадто сильними є спокуси і зваби, занадто багато проблем, які життя ставить перед людиною. Щоб виховати в собі духовне начало, потрібно залучати благодать Духа Святого. Власне кажучи, Церква і займається тим, що допомагає людям знайти духовність, знайти те багате внутрішнє життя, без якого людина веде існування приземлене, вельми обмежене, залежне від зовнішніх обставин. Розкошує людина, поки зарплата хороша, а втратила зарплату — будь-яка благодушність зникає. Радіє, коли піднімається кар'єрними сходами, але спіткнулася, кар'єрний ріст сповільнився — трагедія, аж до втрати будь-яких життєвих орієнтирів.

Але ж насправді ніякої трагедії немає! Це усвідомлює людина, що живе за законом Духа і ввіряє своє життя в руки Божі. Духовність — це сила, ось що потрібно ясно зрозуміти. Це сила, яка підносить людину над складними життєвими обставинами, дає впевненість, просвітлює розум, відкриває життєву перспективу, допомагає відрізняти головне від другорядного і головному присвячувати своє життя.

Дійсно, плоди Духа, про які сьогодні говорить апостол Павел, — це Божий дар, який ми знаходимо вже в купелі хрещення і через миропомазання. Ми стаємо причетними Духу Святому. Тому нам, хто вже має в собі Духа від купелі хрещення і від помазання святим миром, тільки слід цю силу не розтратити і душу свою зберегти в тому стані, щоб вона могла стати вмістилищем Духа Святого.

Святі угодники Божі, такі як Соловецькі преподобні, повною мірою здобули дар Духа Святого. Ми знаємо, в яких важких умовах проходило їхнє земне життя. Навіть сьогодні непросто дістатися до Соловків, незважаючи на сучасні засоби сполучення, — на це впливають і погода, і багато інших обставин. Що ж відбувалося за часів, коли припливли на цей острів святі преподобні Зосима і Саватій, а потім і Герман? Що належало їм зробити, щоб просто вижити в цих умовах? Не піклуючись про те, щоб забезпечити собі якийсь комфорт, віддаючи всі сили тому, щоб служити Богу і молитися в цьому місці, вони перемогли важкі кліматичні умови і надзвичайно складні обставини життя. І не просто перемогли в межах свого життя, а й нам залишили всю цю пишноту.

Наближаючись до Соловків, незмінно дивуєшся всьому, що бачиш: величні стіни, складені з валунів, чудові храми, побудовані в такій далі від центрів, де були і технології, і знання, і ресурси. Але саме тут, у цьому місці відокремленому, холодному, у цій Північній Фіваїді, північній пустелі, і був споруджений величний пам'ятник, іменований Соловецькою обителлю.

Всяка розумна людина, дивлячись на ці стіни, має задати собі питання: а що рухало цими людьми? Вони не були ув'язненими, їх ніхто не конвоював, ніхто не змушував їх працювати, як відбувалося в минулому XX столітті з тими, хто не зі своєї волі був сюди заточений. Ченці вільно здійснювали великий подвиг, який був би неможливий на каторзі. Вільно, без будь-якого примусу, вони створювали велич і зовнішню, і, що найголовніше, внутрішню, духовну, яка досягла нашого часу. Великий подвиг — духовний, культурний, творчий — здійснили святі преподобні Зосима, Саватій і Герман Соловецькі, і як чудово, що і зараз обитель процвітає!

Я мав можливість приїхати сюди в 60-і роки разом зі своєю мамою. Пам'ятаю, в якому жахливому стані перебував монастир, пам'ятаю незграбні екскурсії, які проводилися в цих напіврозвалених стінах, і, звичайно, серце стискалося від туги і мимоволі виникало питання: а чи процвітуть ці місця вірою, благочестям, любов'ю, прикрашенням? Можливо, не було раціональної відповіді на це внутрішнє запитування, але завжди була надія на те, що Господь прихилить милість до народу нашого, до країни нашої і знову відродиться віра православна. І ось сьогодні ми з вами є свідками цього відродження.

Але це не означає, що нам вже нічого не слід робити, що все вже зроблено попередніми поколіннями. Щоб відродження віри стало стійким, щоб кожне наступне покоління наших людей було здатне прийняти в серце Бога, з'єднати себе з найбільшими духовними цінностями церковного Передання, потрібно і молитися, і працювати — в першу чергу нашому духовенству і ченцям. Монастирі мають бути дійсно центрами духовного життя. Але потрібно працювати і батькам — татам і мамам, дідусям і бабусям, щоб не упустити молоде покоління, тому що батьки перед Богом дадуть відповідь за своїх дітей. Як би важко не було, потрібно виховувати дітей в Православ'ї, приводити їх в Божі храми. Звичайно, величезна відповідальність і на педагогах, на всіх тих, хто сьогодні має можливість брати участь у процесі виховання підростаючого покоління.

Дай Боже, щоб ми хоч у чомусь могли уподібнитися попереднім поколінням, цим героям духу, які тут, серед холодних вод Білого моря, спорудили цю неземну красу! Дай Боже і нам залишатися сильними і здатними впливати на навколишній світ, перетворюючи його молитвою і силою благодаті Божої. Віримо, що так воно й буде. Адже невипадково відродився Соловецький монастир, невипадково відродилися сотні і сотні монастирів на Руській землі — саме для того, щоб через життя цих святих обителей, через світочі духовного життя зміцнювалися віра і благочестя в нашому народі.

Нехай Господь береже державу Російську! Нехай Господь береже Церкву нашу! І нехай в мирі і духовній силі здійснює своє земне буття Свято-Преображенська Соловецька обитель — дійсно один з найбільших духовних центрів нашого народу.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

 

Версія: російська

Матеріали за темою

У 106-ті роковини розстрілу Царської родини в Єкатеринбурзі пройшли пам'ятні богослужіння

Нагородження архієреїв і духовенства у Патріарших покоях Троїце-Сергієвої лаври

Святіший Патріарх Кирил вручив церковні нагороди ряду архієреїв та кліриків Руської Православної Церкви

Патріарше служіння в день пам'яті преподобного Сергія Радонезького у Троїце-Сергієвій лаврі

У 170-ту річницю відбиття атаки британського флоту на Соловецький монастир в Уряді РФ відзначили важливість історичного подвигу обителі

Єпископ Озерський Порфирій. Про пам'ять, про волю, про віру [Iнтерв'ю]

Уряд Росії сформував оргкомітет з підготовки до відзначення 600-річчя заснування чернечого поселення на Соловках

Святіший Патріарх Кирил і заступник голови Уряду РФ Д.М. Чернишенко провели засідання Опікунської ради Фонду зі збереження та розвитку Соловецького архіпелагу

Святіший Патріарх Кирил зустрівся з губернатором Тверської області та главою Тверської митрополії

Відбулася зустріч Святішого Патріарха Кирила з губернатором Тверської області І.М. Руденею та митрополитом Тверським і Кашинським Амвросієм

Патріарша проповідь у Неділю 4-у по П'ятидесятниці після Літургії в кафедральному Спасо-Преображенському соборі м. Твері [Патріарх : Проповіді]

Патріарший візит до Тверської митрополії. Велике освячення кафедрального Спасо-Преображенського собору м. Твері. Літургія. Хіротонія архімандрита Сави (Лісних) в єпископа Армавірського та Лабінського

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патриаршая проповедь в день памяти преподобных Сергия и Германа Валаамских после Литургии в Валаамском монастыре

Патриаршая проповедь после Литургии в Тихвинском Богородичном Успенском мужском монастыре

Патриаршая проповедь после Литургии в Иоанновском ставропигиальном монастыре в Петербурге

Патріарша проповідь у свято П'ятидесятниці після Літургії в Троїце-Сергієвій лаврі

Слово Святішого Патріарха Кирила після всеношної в Троїце-Сергієвій лаврі напередодні свята Святої Трійці

Патріарша проповідь у свято Вознесіння Господнього після Літургії у московському храмі «Велике Вознесіння»

Патриаршая проповедь после Литургии в кафедральном соборе Христа Спасителя в Калининграде

Проповедь Святейшего Патриарха Кирилла по окончании вечернего богослужения в Никольском храме г. Калининграда

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Покровском храме Рязани