Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Патріарша проповідь у Неділю 12-ту після П'ятидесятниці після Літургії в храмі вмч. Микити в Старій Басманній Слободі м. Москви

Патріарша проповідь у Неділю 12-ту після П'ятидесятниці після Літургії в храмі вмч. Микити в Старій Басманній Слободі м. Москви
Версія для друку
8 вересня 2019 р. 20:15

8 вересня 2019 року, в Неділю 12-ту після П'ятидесятниці, свято стрітення Володимирської ікони Пресвятої Богородиці (свято встановлено в пам'ять порятунку Москви від нашестя Тамерлана в 1395 році), Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в храмі великомученика Микити в Старій Басманній Слободі міста Москви. Після закінчення богослужіння Святіший Владика виголосив проповідь.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Тиждень тому, звершуючи Літургію в Донському монастирі, ми з благоговінням поклонялися чудотворному Донському образу Цариці Небесної, Яка позбавила місто Москву від розорення в XVI столітті. Ми говорили про безсумнівне явлення Божественної благодаті, яка допомогла позбавити столицю нашу від розорення страшним ворогом. І сьогодні, прославляючи Володимирську ікону, ми знову звертаємося до однієї зі сторінок нашої вітчизняної історії — а таких було чимало — коли на волосині повисла доля країни, доля Першопрестольного града, але Цариця Небесна явила Свою милість і врятувала місто Москву.

А справа були такими. У другій половині XIV століття самаркандський емір Тимур дуже піднявся і отримав владу, несумірну з владою інших емірів. Незважаючи на те, що Тимур був інвалідом (він кульгав), він був дуже сильним мислителем, мужньою людиною, видатним правителем, який мав величезну силу волі. Він підкоряв людей, і вони ставали його вірними слугами і рабами, вступали в його добре озброєне військо, яке підпорядковувалося залізній дисципліні і виконувало задуми розумного стратега. І коли це військо, перемігши Грузію і Вірменію, дійшло до самої Сирії, Тамерлан відчув мрію підкорити Русь і рушив свої полчища на північ. Важко сказати, що б сталося з усіма нашими предками, бо співвідношення сил було зовсім не на користь тих, що оборонялися, тим більше що і град Москва був на той час не такий вже й укріплений. І коли народ дізнався про загрозу, що насувається, — а ця загроза стала очевидною, коли на шляху до Москви Тамерлан розгромив ординського хана на ім’я Тохтамиш, — тоді і стрепенулися наші люди, щоб створити систему оборони, але ні в чому не досягли успіху. Врешті-решт вони зрозуміли, що немає у Москви ніякої військової сили, щоб зупинити Тамерлана, і тоді з міста Володимира був принесений образ Богоматері, іменований Володимирським. Перед цим образом палко молилися москвичі, розуміючи, що немає більше ніяких надій на порятунок, окрім як від Господа і Його Пречистої Матері. Всі можливі військові, фортифікаційні та інші фактори були незначними в порівнянні з тим, чим володіла армія Тамерлана, яка підкорила всі міста на південь від Москви. Як останню надію, Володимирську ікону Божої Матері, яка була принесена до Володимира Андрієм Боголюбським, а раніше з Візантії принесена на Русь, з благоговінням принесли в град Москву. Всі поринули в піст і молитву, тому що ніяких інших засобів більше не було. І молитва перед чудотворним Володимирським образом Божої Матері була настільки сильною, що Тамерлан, не доходячи до Москви, прийняв рішення не брати місто. Це рішення було неможливо пояснити ні політичними, ні військовими чинниками, ні навіть з точки зору здорового глузду, — так близька була перемога над Московією. Але Тамерлан не робить ніяких дій і відступає, отже град наш Першопрестольний Москва залишився вільним, і ми віруємо і сповідуємо, що не силою людською, але силою Божою, явленою від Володимирської ікони Цариці Небесної.

І після цих подій Володимирський образ став образом града Москви. Сьогодні милістю Божою є можливість торкатися цього образу і молитися перед ним, і знаємо, що благочестиві москвичі моляться перед ним покровителям Русі і покровителям нашого града. І поки буде зберігатися віра наша в Господа і Спасителя, поки ми будемо точно знати, що звернення до Нього, до Його Пречистої Матері — не пустий звук, не самонавіювання, не фантазія, а реальна сила, яка нас єднає з Богом, реальний канал зв'язку людини з Царством Божим, поки ми будемо все це знати і усвідомлювати, Господь буде чути наші молитви і відповідати на них. Власне кажучи, на чому грунтується наша віра? Вона грунтується саме на цьому досвіді зворотного зв'язку з Небом, зворотного зв'язку з Божественним Царством. Саме через цей зв'язок ми і стикаємося з Господом, Його святими угодниками, Його Пречистою Матір'ю.

І хай допоможе нам Господь — особливо звертаюся до москвичів, адже стільки чудес було явлено в історії нашого міста — ніколи не забувати про цей зв'язок і просити у Господа, у Його Пречистої Матері благословення на столицю держави Російської, на Першопрестольний град Москву, щоб милість проливалася над усією нашою Вітчизною і щоб Господь відповідав, через заступництво Його Матері Пречистої Діви Марії, на всі наші особисті прохання і особисті молитви. На цьому і грунтується наша віра, яка милістю Божою залишається непохитною в значній частині нашого народу, що пройшов суворими дорогами вітчизняної історії. Нехай Господь береже, під Покровом Пречистої Цариці Небесної, град Москву и землю нашу Руську. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Інші статті

Слово Святішого Патріарха Кирила в свято Казанської ікони Божої Матері після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Патріарша проповідь після Літургії в кафедральному соборі Різдва Пресвятої Богородиці м. Ростова-на-Дону

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 18-ту після П'ятидесятниці після Літургії в Свенському Успенському чоловічому монастирі

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Александро-Невской лавре в Санкт-Петербурге

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Покровском ставропигиальном монастыре

Патриаршее слово после вечернего богослужения в канун праздника Покрова Пресвятой Богородицы в храме блгв. кн. Игоря Черниговского в Переделкине

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в день памяти преподобного Сергия Радонежского после Литургии в Успенском соборе Троице-Сергиевой лавры

Патріарша проповідь в Неділю 16-ту після П'ятидесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії в соборі Софії Премудрості Божої м. Самари

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні свята Воздвиження Хреста Господнього після всеношної в Спасо-Преображенському соборі м. Тольятті