Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Патріарша проповідь в Неділю 31-у після П'ятдесятниці, після Різдва Христового

Патріарша проповідь в Неділю 31-у після П'ятдесятниці, після Різдва Христового
Версія для друку
10 січня 2021 р. 14:32

10 січня 2021 року, в Неділю 31-у після П'ятдесятниці, після Різдва Христового, день пам'яті праведних Іосифа Обручника, Давида царя і Іакова, брата Господнього, Святіший Патріарх Кирил звершив Божественну літургію в храмі святого Олександра Невського в одноіменному скиту поблизу Передєлкіно. Після закінчення богослужіння Предстоятель виголосив проповідь.

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!

Сьогодні Церква згадує імена близьких по плоті Господа і Спасителя, його родичів. По-перше, Іосифа Обручника, який для зовнішнього світу був Його батьком, — в дійсності, як ми знаємо, Його батьком Іосиф не був, але жив в сім'ї, в якій зростав Ісус. А оскільки початкове навчення кожна дитина отримує в сім'ї, а хлопчики перш за все від батька, то і Божественне Немовля, зростаючи в людському розумі, отримує перші навчення від Іосифа Обручника.

Крім святого Іосифа Обручника, ми згадуємо сьогодні Іакова, брата Божого, першого єпископа Єрусалимського. Іаків був названий так не тому, що був по плоті братом Господа і Спасителя, — він був Його двоюрідним братом, сином сестри Божої Матері Марії Клеопової. 

Цих людей, по плоті близьких Спасителю та Його Пречистій Матері, ми сьогодні згадуємо. І, замислюючись про родинні стосунки, зразок яких був явлений цією благочестивою сім'єю, ми, православні християни, і сьогодні повинні задати собі питання: а як будується наше сімейне життя? Чи справді в нашій родині батько може прищеплювати дитині, крім життєвих і трудових навичок, як це робив благочестивий Іосиф, також навички віри і благочестя? 

Величезна відповідальність лягає на батьків, особливо якщо в сім'ї є хлопчики. А якщо батько самоусувається від виховання, то він зраджує своє покликання, він відмовляється від самого головного. Нерідко саме батьки, занурені в щоденні турботи, перебуваючи на відповідальній роботі, відносять виховання дітей на периферію своєї уваги. Так ось, сьогоднішній день вчить нас: якими б турботами не був обтяжений батько, будь то державні, виробничі, наукові, так і всякі інші, — ніколи не можна ставити на периферію своєї уваги виховання дітей, тому що в дітях відображається сам батько або сама матір. Все те добре, краще, що є, треба вкладати саме в виховання дітей. 

Якщо ж цього не відбувається, то батьки зраджують найважливішу свою справу — справу виховання підростаючого покоління. В першу чергу саме в дитинстві, в юності людина найбільше потребує батьківської ради, батьківської підтримки, батьківської любові й одночасно батьківської строгості. Іншими словами, сьогоднішній день, коли ми прославляємо сім'ю по плоті Господа і Спасителя, нагадує нам про величезну відповідальність, яку кожна сім'я несе за виховання дітей.

Потужний вплив на свідомість дитини мають сьогодні Інтернет, телебачення, інші засоби масової інформації і, звичайно, спілкування поза домом. І якщо дитина в дитинстві, в підлітковому віці виховується під контролем і особливою увагою батьків, то потім молода людина або дівчина опиняється поза домом, проводить багато часу зі своїми знайомими, з тими, з ким вчиться, з тими, з ким зустрічається, і, віддаючись цьому новому стану певної свободи, нерідко здійснює непоправні помилки, які дуже часто плюндрують совість і плямою лягають на все подальше життя — настільки, що з цими важкими спогадами довгі роки ніяк неможливо розправитися.

Ось для того щоб це не відбувалося, батьки і в наступні роки не повинні відмовлятися від своєї відповідальності — правда, способи виховання повинні бути іншими. Якщо в дитинстві та підлітковому віці потрібна певна дисципліна, а порушення дисципліни тягне за собою якесь покарання, міру якого визначають самі батьки, то в старшому віці залишаються лише два засоби. Перше — це сильна молитва батьків Господу про те, щоб Він управив життєвий шлях дітей. А друге — це напруга всіх сил, розумових, моральних, духовних, з тим щоб без примусу, правильними словами, а головне, любов'ю впливати на своїх дітей таким чином, щоб захистити їх від дуже небезпечних, іноді смертельно небезпечних життєвих помилок. 

Виховання Немовляти Ісуса, Господа і Спасителя, в благочестивій родині Іосифа Обручника і Матері Його Марії, безсумнівно, відбилося на Його людському характері, на Його людських думках, на Його людському образі. Ми знаємо, що в Господі Ісусі природа Божественна і природа людська з'єднуються неслитно, нероздільно, нерозлучно, незмінно, тобто Людина залишається Людиною, але ніяк не відривається в особистості від Божественного початку. Й людська природа Спасителя була прекрасна, як ми бачимо з Євангелія. Якщо говорити повсякденною мовою, Він був чудовою, дивовижною Людиною. А якби цього не було, то якими б сильними Божественними словами Він не звертався до людей, навряд чи ці слова були б засвоєні.

Все, що закладається в дитинстві, так чи інакше проявляється в подальших роках життя людини. Тому, навчені сьогоднішнім днем, батьки в першу чергу повинні ще і ще раз поставити перед собою питання: а чи все вони роблять правильно, чи все вони роблять для того, щоб свій настрій, свій досвід життя, свою віру в повній мірі передати дітям? І хай допоможе Господь всім нам, в першу чергу батькам, а також і дітям, ніколи не сходити з зазначеного Їм життєвого шляху — ні в дитинстві, ні в юності, ні в зрілі роки, ні в старості. Нехай молитви тих, кого ми називаємо родичами Христа Спасителя, допоможуть зміцненню любові й однодумності в наших сім'ях, особливо в тих, які зберігають в серці і в розумі віру православну. 

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі 

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами