Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в дванадцяту річницю інтронізації після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила в дванадцяту річницю інтронізації після Літургії у Храмі Христа Спасителя
Версія для друку
1 лютого 2021 р. 14:15

1 лютого 2021 року, в дванадцяту річницю інтронізації, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя у Москві. Після закінчення Літургії Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Дорогі отці, дорогі брати і сестри!

Хотів би всім вам сердечно подякувати за те, що ви, незважаючи на обмежені обставини нашого нинішнього суспільного буття, прийшли цього дня до Храму Христа Спасителя, щоб помолитися разом зі мною.

Кожен посвячений у архієрейський сан знає, що день хіротонії — це, напевно, найголовніший день у житті нарівні з днем ​​народження, а для ченців і особливо архієреїв  перевершує будь-який день народження, тому що, покликаний до архїєрейського служіння священнослужитель, покладає на себе, через Божественний промисел, найбільшу відповідальність. Неможливо нести тягар цієї відповідальності, спираючись лише на свої власні сили. Ось чому ті, кого Господь сподобив архіпастирського жереба, добре знають: якщо б не благодать Божа, що посилається за молитвами всіх віруючих людей, то було б неможливо нести це служіння, бо повстає ворог роду людського на кожного, хто віддає своє життя Господу, але особливим чином створює середостіння для тих, кому вручається найвища відповідальність за справу Божу в своєму народові.

Нести хрест служіння, особливо Патріаршого, без молитовної підтримки єпископату, духовенства, віруючого народу неможливо. В самоті, у схимі, в затвірництві можна рятувати свою душу, але нести відповідальність за порятунок народу Божого в самоті неможливо, як неможливо звершувати цей подвиг, спираючись лише на власні сили. Тому, якщо дещо і вдається зробити мені, недостойному, на шляху мого Патріаршого служіння, то без зайвої скромності скажу: все це я відношу до найбільшої Божественної милості, яка дарована ​​мені і дарується, зокрема через молитви і підтримку братів-архіпастирів, духовенства і всіх вас, мої дорогі, всього нашого віруючого народу.

Сердечно дякуючи всім, хто сьогодні разом зі мною молився в цьому храмі, і всім, хто сьогодні по всій широкій землі нашій підносить про мене, недостойного, свої молитви, я б просив ще і ще посилити цю молитву. Тому що час, в який ми живемо, не стає легшим і спокійнішим; і навіть пандемія вірусної інфекції, що спіткала всіх нас, є знаком цього неблагополуччя і цих труднощів. Це лише один матеріальний знак, але як багато існує духовних, прихованих знаків неблагополуччя, яке дійсно торкається життя величезної кількості людей! І якщо дістатися до першопричин цього неблагополуччя, то це аж ніяк не матеріальні чинники, які з роками не стають гіршими,  хоча під час пандемії і це випробування випало на долю нашого народу. Перш за все, це не стільки матеріальні спокуси і труднощі, скільки спокуси суто духовні. Ми розуміємо, бачимо  коли я говорю «ми», я маю на увазі всю Церкву,  що випробування, через які проходить Церква XXI століття, носять, безсумнівно, апокаліптичний характер. Це випробування, пов'язані перш за все, з нашою вірою, з нашою вірністю Господові, з нашою здатністю жити за Божим законом, не на словах сповідувати віру і за звичкою ходити до храму, а слідувати основам нашої віри, божественним заповідям у своєму власному житті, через що і досягається спасіння благодаттю Божою і справжнє благополуччя людського життя  і вже тут, на землі, і, звичайно, в Царстві Небесному.

Ще раз прошу вас поминати мене у ваших святих молитвах, щоб Господь дав сил духовних, фізичних, щоб гідно нести служіння, до якого я покликаний. Ще раз дякую сердечно побратимам-архіпастирям, моїм найближчим побратимам  членам Священного Синоду, а також всьому єпископату нашої Церкви за підтримку, за ревне звершення всього того, що рішеннями Священного Синоду на чолі з Патріархом визначається як напрямки церковного життя, всього того, що було підтримано Помісним і Архієрейськими Соборами, всіх тих численних програм, які здійснюються нині в сфері пастирського, учительного, духівницького та інших служінь нашої Церкви.

Спираючись на вашу підтримку, мої дорогі владики, отці, брати і сестри, на ваші молитви, буду зі смиренням і надією на допомогу Божу дивитися в майбутнє, щоб, поки дана мені можливість звершувати тут це земне служіння, заповнювати і зміцнювати свої немочі Божою силою, що сходить на всіх, хто приймає Таїнство хрещення, хто причащається Тіла і Крові Христової і хто в міру сил своїх прагне виконувати Божественний закон. Ще раз сердечно прошу вас про молитви за мене, недостойного, і про вашу духовну підтримку. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарше вітання з нагоди 30-річчя готелю «Данилівський»

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди 30-річчя заснування Російського державного соціального університету

Вітання Святішого Патріарха Кирила Румену Радеву з переобранням на пост Президента Болгарії

Патріарше вітання єпископу Маардуському Сергію з 55-річчям від дня народження

Патріарше вітання єпископу Карагандинському Севастіану з 60-річчям від дня народження

Патріарше привітання єпископу Раменському Іринарху з 70-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила учасникам XXVI Міжнародного кінофестивалю «Радонеж»

Вітання Предстоятеля Руської Церкви Блаженнішому Патріархові Єрусалимському Феофілу з річницею інтронізації

Вітання Святішого Патріарха Кирила губернаторові Рязанської області М.В. Любимову з 50-річчям від дня народження

Патріарше вітання настоятельці Пюхтицького монастиря ігумені Філареті (Калачовій) з 10-річчям зведення у сан ігумені