Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю сиропусну після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю сиропусну після Літургії в Храмі Христа Спасителя
Версія для друку
14 березня 2021 р. 15:39

14 березня 2021, в Неділю Сиропусну, спогад Адамова вигнання (Прощена неділя), Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя в Москві. У цей день виповнилося 45 років служіння в архієрейському сані Його Святості. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом. 

Ваше Високопреосвященство, владика митрополит Ювеналій!

Сердечно дякую Вам за добрі слова, які Ви сказали і від себе, і від усіх членів Священного Синоду. Складаю все це в моєму серці — саме в таких добрих словах я черпаю силу, коли обставини стають дуже непростими і потрібно приймати складні, а часом і доленосні рішення. Тому що розумію: мої немічні руки, мій розум, мої фізичні і духовні сили залежать не стільки від того, наскільки мій організм фізично здатний справлятися з цими навантаженнями, але в першу чергу від того, наскільки сила Божа сприятиме в усіх справах. І те, що я говорю зараз, — не від книжності, не перекази інших людей; це випливає з мого особистого життєвого досвіду, і я з радістю готовий їм ділитися з усіма.

Чудові слова з Послання апостола Павла до Филип'ян: все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі (Флп. 4:13). Якщо обмежитися тільки першою частиною цієї фрази — «все можу», то це була б декларація лжеіменного людського знання, декларація людинобожжя, декларація тих, хто вважає, що найвищою цінністю є людина, її життя, і немає більш нічого, на що варто було зважати. Але ці слова ніколи не стали б частиною Священного Писання, несучи в собі лише частину правди про величезні можливості людини — його розуму, його фізичних і духовних сил. Тому ці слова сповнені Божественного змісту: все можу в Тім, Хто, підкріпляє мене, в Ісусі Христі, тобто можу все, якщо зі мною Бог. 

Цим християнське послання відрізняється від людського, від того, що абсолютно несправедливо, на мій погляд, називають гуманістичним поглядом на життя. Слова святого апостола Павла «все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі» сповнені не людською мудрості, але мудрості Божественної. 

Що ж це означає? Який сенс цих слів? Господь дав людині величезні сили — силу розуму, силу волі, силу почуттів. Природа людини здатна на дуже багато; однак якби ця природа не надихалася Божественною силою, якби людина не запліднювалася Божественною благодаттю, то твердження «все можу» повисало б в безнадійній відсутності реальних доказів цих слів. Але коли ми чуємо слова апостола «все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі», то стає ясно: людина дійсно може все, коли вона разом з Богом, коли її розум, її фізичні і духовні сили підтримуються силою Божественної благодаті.

А чому я говорю про це сьогодні, в день 45-річчя своєї архієрейської хіротонії? Не тільки тому, що ці слова дивним чином відповідають сьогоднішньому дню, але в першу чергу тому, що на досвіді свого життя, в тому числі на 45-річному досвіді архієрейського служіння, можу вже не тільки повторити слова Святого Письма, але й від себе сказати: все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі.

Хоча моє життя і моє служіння почалися після Великої Вітчизняної війни і я, як і більшість тих, хто тут стоїть, належу до покоління, яке не знає страху війни, проте не можна сказати, щоб це були дуже прості роки. Всяке було. Був благополучний (звичайно, відносно благополучний) для Церкви час, починаючи з 1945-го або 1946 року і до року 1955 го. Потім потихеньку почалися заморозки, що вдарили лютим холодом по церковному організму в 1960-х роках — новим страшним гонінням, яке увійшло в історію Церкви як хрущовські гоніння, коли одержимий абсолютно божевільними думками державний лідер вирішив, що до 1980 року не повинно залишитися ніяких слідів релігійності в нашому народові. Він погрожував показати останнього священика по телевізору, тому що в 1980 році — люди мого покоління добре пам'ятають, навіть плакати такі в школах висіли, — нинішнє покоління радянських людей житиме при комунізмі. А при комунізмі не може бути ніякої віри.

Все це я кажу до того, що навіть на прикладі життя однієї людини можна свідчити про найбільшу милість Божу, про те, що Господь в нас і разом з нами проходить наш життєвий шлях і ніякі бісові сили, ніяка влада не здатні перемогти Бога, тобто поставити непрохідне середостіння між Богом і людиною. Ось чому слова апостола Павла все можу в Тім, Хто мене укріпляє, в Ісусі Христі наповнюють нас твердою переконаністю в тому, що якщо Бог з нами, то ніщо не може нас перемогти.

Дійсно, роки мого архієрейського служіння не співпали з часом кривавих гонінь, але це були важкі роки, і боротися потрібно було буквально на кожному кроці. Ще будучи ректором тодішніх Ленінградських духовних шкіл, я повинен був боротися — з ризиком якщо не для життя, то, без сумніву, з ризиком для свого становища — за кожного студента, точніше, за кожного абітурієнта, який подавав прохання про вступ. Ніхто не міг бути прийнятий без згоди влади, а якби таке сталося, то нещасний студент все одно ніколи б не отримав ленінградської прописки і не зміг би вчитися. Тому волею чи неволею треба було узгоджувати кожного абітурієнта і доводити тодішній владі, що цю людину треба прийняти. Це був найважчий досвід боротьби за кожну людську душу, за кожного, хто хотів вступити на шлях служіння Господу, але я дякую Богові за те, що Він провів мене через цей досвід. 

Звичайно, сьогодні ми живемо в зовсім інших умовах, і нинішнє покоління духовенства, як і більшість віруючих, не пам'ятає тих часів, але Церква є берегинею пам'яті, і це дуже важливо, тому що з пам'яті виростає досвід, а з досвіду — мудрість. Наша Церква, яка сьогодні знаходиться в зовсім інших, дуже сприятливих умовах, ніколи не повинна забувати досвід попередніх поколінь, досвід боротьби Церкви Руської за кожну людську душу. Саме тому пам'ять про мою архієрейську хіротонію для мене поєднується з пам'яттю про все те, що було пов'язано зі збереженням і зміцненням віри православної в житті нашого народу.

Я дякую всім своїм наставникам, своїм благочестивим батькам, дідусю й бабусі. Мій дід був сповідником, пройшов десятки тюрем і заслань тільки за те, що боровся проти обновленства, тодішнього розколу, інспірованого владою; за те, що безкомпромісно відстоював свою віру і взагалі право руської людини залишатися православним. З вдячністю згадую благочестивих батьків — протоієрея Михаїла і матінку Раїсу, які виховали мене і всіх дітей в глибокій вірі, в довірі Господу, в готовності і в бажанні служити Йому. Особливо згадую в цей день приснопам'ятного митрополита Никодима, мого вчителя, який не тільки зробив дуже багато для того, щоб зміцнити мою віру і моє бажання служити Церкві, а й доклав чимало зусиль до того, щоб це служіння було направлене на послідовне утвердження віри в серцях наших людей. Тому відчуваю особливе почуття вдячності моєму духовному наставнику, на якого зовсім несправедливо звели наклеп, — на щастя, залишилася безрезультатною спроба викреслити його з числа справжніх сповідників віри православної в радянські часи. Дякую покійному владиці митрополиту Никодиму і вірю, що він сьогодні перед Господом і молиться і за мене, недостойного, і за багатьох, в серцях яких він посіяв віру православну в найважчі часи спокус і гонінь. Пригадую багатьох добрих людей, з якими зустрічався на життєвому шляху, — це були світські люди, представники тодішньої ленінградської, точніше сказати, ще петербурзької інтелігенції, люди віруючі, благочестиві, добре освічені, які, звичайно, також вплинули на мою душу. 

Дякую не тільки тих, хто був в минулому, а й тих, хто зараз залишається зі мною, — членів Священного Синоду, моїх однодумців, які підтримують мої ініціативи і починання і своїм однодумством в значній мірі визначають сьогодні єдність всієї нашої Церкви. Сердечно дякую єпископат і клір міста Москви і, звичайно, всіх вас, мої дорогі, за вашу любов і за вашу молитву. Прошу і надалі не залишати мене, недостойного, в своїх молитвах, тому що тільки спираючись на силу Божу, як уже було сказано сьогодні, можна здійснювати ті справи, до яких закликає кожного архіпастиря Господь, поставляючи його на свічник абсолютно особливого служіння Церкві й людям.

На завершення хотів би сказати, що час, в який ми живемо, зовні благополучний, теж сповнений багатьох небезпек, і потрібно мати достатньо гострий духовний зір, щоб бачити небезпеки, які є не стільки в країні нашій, скільки в усьому світі. Цілком очевидно, що віра в Господа і Спасителя є дійсно перешкодою для наступу антихриста, для настання останніх часів, пов'язаних з пануванням зла. А тому всі ті, хто бореться, захищаючи віру, захищаючи Божу правду, вступають на поле брані з темними силами зла. Але Господь вчить нас, щоб не лякалось серце наше, щоб ми, зі сподіванням на Його допомогу, на Його благу волю, зміцнюючись вірою, здійснювали те, що повинні робити як православні християни і в своєму особистому, і в суспільному житті. А поки буде так, Господь неодмінно буде прихиляти милість Свою і до Церкви нашої, і до народу нашого.

Ще раз всіх вас сердечно дякую за ваші молитви і за вашу духовну підтримку. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Інші статті

Патріарша проповідь після закінчення Літургії в Богоявленському соборі Костромського кремля

Патріарша проповідь у день свята Різдва Пресвятої Богородиці після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь після Літургії в Камчатському Морському соборі

Слово Святейшего Патриарха Кирилла по окончании молебна на площади Александра Невского в Санкт-Петербурге

Патриаршая проповедь после Литургии в день памяти благоверного князя Александра Невского в Александро-Невской лавре

Патриаршая проповедь в Неделю 14-ю по Пятидесятнице после Литургии в Саввино-Сторожевском ставропигиальном монастыре

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в праздник Сретения Владимирской иконы Пресвятой Богородицы в храме святителя Николая в Толмачах

Патриаршая проповедь в день памяти святителя Петра Московского после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Патриаршая проповедь в Неделю 13-ю по Пятидесятнице после Литургии в Храме Христа Спасителя

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в праздник Донской иконы Божией Матери в Донском монастыре