Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 18-у після П'ятидесятниці після освячення Михайло-Архангельського кафедрального собору м. Архангельська

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 18-у після П'ятидесятниці після освячення Михайло-Архангельського кафедрального собору м. Архангельська
Версія для друку
16 жовтня 2022 р. 15:04

16 жовтня 2022 року, в Неділю 18-у після П'ятидесятниці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив освячення кафедрального собору на честь Архістратига Божого Михаїла в Архангельську та Божественну літургію в новоосвяченому соборі. Після закінчення Літургії Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Ваше Високопреосвященство, владико митрополите! Ваше Превосходительство, пане губернаторе! Дорогі владики, отці брати і сестри!

По-перше, хотів би подякувати владиці за його добрі слова, але найбільше хотів би подякувати і йому, і духовенству, і всім вам за те, що я знайшов на цьому місці.

Мені доводилося неодноразово бувати в Архангельську, коли ще було закрито Соловецький монастир і коли саме з Архангельська теплоходом вирушали екскурсії на Соловецький архіпелаг. Вперше я побував там зі своєю мамою, а вона була вже людиною похилого віку і, до речі, дуже боялася висоти. Але коли я сказав їй, що добре було б нам разом відвідати Соловки, вона негайно відгукнулася. І навіть коли я сказав, що треба буде летіти літаком — а вона не могла навіть мостом над залізницею переходити, так боялася висоти! — то мама на мить завмерла, але сказала: все одно полетимо.

І тому було кілька причин. По-перше, Соловецька святиня. По-друге, дід мій — сповідник, які довгі роки провів у засланні, у тяжких випробуваннях, і на Соловках, включаючи карцер на Секірній горі, з якого мало хто виходив живим. Але дід за вірою своєю і силою духу пройшов через усі ці соловецькі випробування і залишився живим. А потім навіть прийняв священний сан і працював на Уралі, у віддаленому місці, до самої смерті у 92 роки, не покидаючи своєї парафії.

Те, що я говорю, пов'язане з Соловецькою, а отже, і з Архангельською землею. І, мабуть, невипадково, тому що Архангельськ завжди грав особливу роль у житті Росії, особливо доти, доки була створена на Балтиці нова столиця. Справді, Архангельськ був містом, зверненим до світу. Усі торгові шляхи, культурний обмін — це йшло через Архангельськ. Одночасно Архангельськ був привабливий і для загарбників, і тому з давнину вся ця земля була полита кров'ю захисників Росії. Іншими словами, це місце є абсолютно особливим і в духовному розумінні, і з точки зору історії Церкви нашої, і з погляду подвигу новомучеників і сповідників. І знову-таки, беручи до уваги наших місіонерів, священиків, проповідників, які працювали тут, утверджуючи православну віру, — це місце особливе.

Так ось, коли я відвідував Архангельськ, у тому числі на шляху до Соловків, то, звичайно, відвідував і храм, який тут був, і душа журилася з приводу того, що велич цього північного міста, такого важливого для Росії, не була виражена в церковному житті. Маленький храм, а коли я ввійшов до нього, я побачив невелику кількість людей похилого віку, і серце якось стислося, — таким було моє перше відвідання Архангельська.

І всі ці образи минулого пропливли сьогодні перед моїми очима, коли я вдивлявся у дивовижну красу кафедрального собору, побудованого тут вашою вірою і вашими зусиллями, турботами влади, піклуванням владики і духовенства. Звісно, ​​цей чудовий собор є символом відродженої віри, отже, і символом відродженого північного краю. Не може край не відроджуватися, коли тут побудований такий прекрасний величний собор. Справді, це символ воскресіння наших душ, нашого життя, оновлення нашого життя і водночас видимий знак того, що ще багато чого потрібно зробити для того, щоб Русь Свята справді набула такої сили, щоб ніхто не наважувався зазіхнути на неї, щоб на Русі справді було жити добре, а не так, як скептично говорив про це один революційно налаштований поет. Щоб дійсно життя було мирним, спокійним, духовно сильним. Без цього нікуди! На одній лише добрій зарплаті нічого не вдасться зробити в житті по-справжньому — обов'язково потрібен сильний дух, правильне цілепокладання чи те, що ми називаємо цілісним християнським світоглядом. Ось тоді ми здатні чинити і подвиги у світському житті, і подвиги духу.

Знаком духовного відродження Півночі і став величний кафедральний собор, і моя велика подяка всім — і владі, і людям, які жертвували гроші, і тим, хто вносив вирішальний фінансовий внесок у будівництво цього храму. І, звичайно, владико, насамперед Вам, тому що Ви були двигуном цієї справи. Дякую Вам, що Ви не злякалися, не злякалися труднощів і, незважаючи на дуже скромну матеріальну сторону, все-таки вирішили будувати храм, і ми бачимо, що Ваші наміри завершилися такою великою, доброю і святою справою.

Мені здається, що Росія взагалі переживає зараз особливий період своєї історії. Мені доводилося багато подорожувати світом через ті посади, які я обіймав у Церкві. Мені довелося побувати у 119 країнах світу, причому у різні історичні епохи. Мало хто може сказати, що побував в одній і тій же країні не в абсолютно різні історичні епохи, за різних політичних режимів, і тому в якомусь сенсі маю особливий досвід знання того, що у світі відбувається. Так от, відштовхуючись від свого досвіду, скажу: ніде у світі не відбувається сьогодні нічого подібного до того, що відбувається в Росії. Скрізь храми закриваються, перепрофілюються — у найкращому разі в мечеті, бо мусульманські громади в Європі зростають, а мусульмани люди благочестиві, їм треба молитися. Дуже часто християнські храми продають або здають в оренду мусульманам, і це не найгірше — гірше, коли там влаштовують казино, ресторани або якісь центри розваги. Але це факт, і він свідчить про глибокий духовний занепад! А якщо це відбувається, значить та цивілізація нежиттєздатна. Тому що життєздатною є лише та цивілізація, яка сильна духом, — вся історія про це говорить, і тим більше цьому навчає наша російська історія.

Думаю, все, що я зараз сказав, стає особливо переконливим у спогляданні цього святого храму. Побудовано Божий храм. Ще раз скажу: храми будуються тільки тоді, коли в них є потреба, і поки буде ця потреба в нашому народі, Росія непереможна. Тому що не можна співвіднести силу духу народу, який вірить у Бога і любить свою Батьківщину, з умовною силою тих, хто розслабився в комфорті, забув, що таке любов до Батьківщини, і хто керується лише одним прагненням отримати більше грошей та краще їх витратити. Дуже важливо, щоб ми не втратили цей духовний вимір нашого особистого, сімейного та суспільного життя. І ще раз хочу сказати, що цей величний кафедральний собор є свідченням саме такого духовно цінного та цілісного шляху нашого історичного розвитку, який зараз має місце.

Але при цьому ми повинні пам'ятати, що ворог роду людського сильний. Спокуси відвідують кожну людину. Хтось не має можливості чинити опір цим спокусам, — а їх безліч і у світському, та й у церковному житті, — коли ворог роду людського підштовхує до поганих думок, поганих слів, а іноді й до поганих дій. І дуже важливо, коли ми потрапляємо в смугу таких спокус, згадувати про велику духовну історію нашого народу, його героїчні подвиги. Згадувати й про те, що навіть у цей непростий час ми є свідками освячення цього величного собору як видимого знака живої віри руських людей тут, на півночі нашої країни. І нехай Господь допомагає всім нам і далі йти вперед, зберігаючи віру в серці, здійснюючи добрі справи, до яких Господь нас закликає, адже віра без справ мертвою є (Як. 2:26), виявляючи увагу, любов і турботу один про одного.

Ось про це хотів би особливо сказати. Турбота одного про одного називається на суспільній мові солідарністю, але «турбота» тепліше слово, ніж «солідарність». Якщо ми піклуємося, особливо про тих, хто потребує допомоги, якщо ми піклуємося один про одного, якщо ми в сім'ях намагаємося не дратувати один одного, не сваритися по дрібницях, не ображати, зберігати подружню вірність, творити дім як загальний простір не лише матеріального, але й духовного життя,  ось тоді буде, безперечно, зміцнюватися життя всього нашого народу. Неможливо будувати сильну країну і руйнувати сім'ї. Неможливо говорити про солідарність громадську — і руйнувати шлюб. Неможливо говорити про майбутнє — і не дбати про виховання дітей та молоді. Тому сьогодні все це — завдання, які стоять на нашому загальнонаціональному порядку денному і у вирішенні яких, з Божої милості, бере активну участь наша Церква.

Хотів би ще раз подякувати Вам, владико Корнилію, всьому духовенству, місцевій владі і вам, мої дорогі, за цей величний храм. Ну, а тепер найголовніше, щоб цей храм завжди наповнювався вами. Коли немає храму  проходиш мимо, і в серці нічого не ворухнеться. Але коли проходиш або проїжджаєш повз храм, особливо в неділю, чуєш дзвін, а сам у храм не йдеш, то це дзвіночок нашій совісті. Адже храми будуємо для того, щоб люди туди приходили, молилися, ставали кращими та сильнішими. Не втрачайте цього шансу, і в цьому величному соборному храмі здобудьте душі ваші (Лк. 21:19), як говорить слово Боже. Хотів би побажати Божої допомоги, міцності сил усім нам і процвітання героїчній Архангельській землі — землі, яку населяють сильні, мужні та добрі люди. Бережи вас усіх Господь!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Матеріали за темою

У Москві пройшла конференція "Будівництво храмів: перспективи в епоху змін"

Співробітники УФСВП взяли участь у нараді з питань підготовки до будівництва храмів при СІЗО-7 та КП-2

Завершилась робоча поїздка митрополита Волоколамського Антонія до Антіохійського Патріархату

Митрополит Санкт-Петербурзький Варсонофій освятив надбрамний храм Новодівочого монастиря у Санкт-Петербурзі

Патріарша проповідь у Неділю 29-ту після П'ятидесятниці після Літургії в кафедральному соборі великомученика Георгія Побідоносця в м. Одинцово Московської області [Патріарх : Проповіді]

Патриаршая проповедь после Литургии в Георгиевском кафедральном соборе г. Владикавказа [Патріарх : Проповіді]

Слово Святейшего Патриарха Кирилла при вручении архиерейского жезла Преосвященному Павлу, епископу Сарапульскому и Можгинскому [Патріарх : Привітання та звернення]

Патриаршая проповедь после Литургии в храме равноапостольного князя Владимира в подмосковной Балашихе [Патріарх : Проповіді]

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святішого Патріарха Кирила у день пам'яті мучениці Татіани після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у Неділю за Богоявленням після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у день свята Хрещення Господнього після Літургії в Богоявленському кафедральному соборі у Москві

Патриаршая проповедь в Неделю 31-ю по Пятидесятнице после Литургии в Александро-Невском скиту

Патриаршая проповедь в Неделю 30-ю по Пятидесятнице, по Рождестве Христовом, после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после великой вечерни в праздник Рождества Христова

Патриаршая проповедь в праздник Рождества Христова после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в Рождественский сочельник после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в день памяти святителя Петра после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля