Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після всеношної в Олександро-Невському кафедральному соборі м. Нижнього Новгорода

Слово Святішого Патріарха Кирила після всеношної в Олександро-Невському кафедральному соборі м. Нижнього Новгорода
Версія для друку
22 жовтня 2022 р. 21:08

22 жовтня 2022 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив утреню всеношної в Олександро-Невському кафедральному соборі м. Нижнього Новгорода. Після богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Ваше Високопреосвященство!

Сердечно дякую Вам за слова та за чудовий подарунок, який, звичайно, поміщу десь зовсім поряд із тим місцем, де я постійно перебуваю, щоб, дивлячись на дивний образ Богоматері, згадувати землю Нижньогородську, згадувати сьогоднішнє богослужіння та Вашу доброту.

Цариця Небесна — над усіма нами, Її Покров — над землею Руською, і, напевно, цією силою, що посилається Пречистою Дівою Марією, і рятується наша країна в найважчих обставинах, під час міжусобних браней, під час нашестя чужинців. Віримо, що і в цей непростий час, коли багато хто ополчився на Русь Святу, Цариця Небесна простиратиме над нами, над Вітчизною нашою Свій Покров, і віримо, що Її предстанням перед Божим лицем, перед лицем Сина Її, Господь дасть нам силу чинити опір злу, гріху і всякій неправді і зберегти Батьківщину нашу неушкодженою та непереможеною і душі наші неушкодженими і непереможеними силами зла.

Сьогодні дуже багато молоді в храмі, я тішуся з цього і тому хотів би у своєму слові сказати щось таке, що їм близько і зрозуміло, з чим вони знайомі. У Сергія Бодрова, знаменитого нашого актора та режисера, був фільм, який називався «Брат». Багато хто його подивився, і ось у цьому фільмі є такий діалог головного героя з іншим персонажем. Головний герой, звертаючись до свого співрозмовника, каже: «У чому сила, брате?» І сам відповідає: «Сила, брате, у правді». Герой фільму був, звичайно, правий — сила в правді; лише є одна недомовленість у цьому діалозі — правда ж у кожного своя! Чому люди сваряться? Тому що у кожного своя правда. Чому країни воюють? Тому що кожна своя правда. Послухати дипломатів, політиків, котрі захищають той чи інший бік: і там, і там дуже переконливі аргументи. Чому? Тому що у кожного своя правда.

А чому нас учить Господь? Що не може бути двох правд. Є лише одна правда, а решта — це або наближення до правди, або її спотворення. Правда, може бути лише одна — з кожного питання, з кожної проблеми, з кожної конфліктної ситуації. І з християнської точки зору в тій частині фільму, який я сьогодні згадав, треба було сказати: «Брате, правда в Богові». А чому у Богові? А тому, що Бог є абсолютною Правдою. У Божому слові міститься абсолютна правда, і немає в ньому ні тіні неправди, ні тіні спотворення істини. Ось, напевно, тому слово Боже й не можуть прийняти, бо живуть у неправді, звикли до неправди, далекі думками своїми від Божественної правди. Але правда тільки те, що походить від Бога. Відкриваєш Євангеліє, і там кожне слово є правдою для всіх народів, для всіх націй, для всіх держав, для людей різної статі та різного віку. Одна правда на всіх, і цю правду нам явив Сам Господь.

А що ж треба робити у відповідь на цю велику ласку? Філософи протягом багатотисячолітньої історії людства намагалися відкрити людям якусь правду, і в кожного філософа була знову-таки своя правда, тож і сварилися вони, і мирилися, а ні для кого єдиної правди не було. Але Господь у Христі Ісусі, через слово Своє, дарував нам абсолютну правду без всякої тіні спотворення. Що нам тоді залишається робити? А нам залишається прийняти цю правду і жити за нею, жити за Божим словом.

Ось тут і починається найважче, бо правда Божа нудиться, тобто силою опановується (див. Мт. 11:12). Адже для того, щоб прийняти Божу правду, потрібно в собі перемогти схильність до неправди, схильність до гріха, схильність до помилкової поведінки. І тому спроби слідувати Божій правді — це дуже правильні спроби, це певний шлях, яким має йти людина. Він не увійде одразу до Божої правди і не опанує істину, але сам рух назустріч Божій правді вже рятівний, вже радісний, ​​вже наповнює справжнім змістом людське життя.

Кожен із нас — на шляху до цієї абсолютної правди, і лише Господь може виміряти ту дистанцію, яка кожного з нас від цієї правди відокремлює. Ця дистанція і буде критерієм оцінки нашого життя на Страшному і останньому суді Божому. Ну, а поки ми тут, поки ми в тілі своєму, поки ми керуємося своїм розумом, своєю волею, своїми почуттями, ми маємо максимально ввібрати Божу правду у свою свідомість, поєднати її зі своїм життям, зробити актуальною, навчитися застосовувати Божу правду в оцінці всього того, що з нами відбувається на рівні нашої свідомості, на рівні нашої волі, на рівні наших почуттів та дій. І якщо у нас буде ця навичка застосування Божої правди до самих себе, то ми зможемо застосовувати цей критерій щодо інших. З обачністю, щоб не впадати в осуд; але саме явище правди Божої в нашому житті допоможе нам побачити і в інших людях як правду, так та брехню. А хіба не в цьому полягає найвища людська мудрість і найвища проникливість, щоб розуміти, хто перед тобою — друг чи ворог, який каже правду або брехню, по-справжньому натхненний керівник, який бажає для тих, хто йде за ним, добра чи той, хто веде до прірви? Отож усе те, що є життєво необхідним для людини — здатність орієнтуватися в історичному просторі, у просторі реального життя — дарується тому, хто правду Божу ставить понад усе і намагається жити цією Божою правдою.

Нехай Господь допоможе всім нам, усьому нашому народу, на який сьогодні обрушується дуже багато спокус. Країну нашу та народ наш критикують, вчать, як нам жити, що нам робити, яким шляхом іти. Саме у зв'язку з цими наріканнями та звинуваченнями на адресу Росії і треба пам'ятати, що у нас свій історичний шлях. І щоб бути впевненим у правильності цього шляху, ми повинні співвідносити його, а отже, і свої дії з Божою правдою, і тоді ніякі спокуси не затьмарять нашої свідомості і не послаблять сили нашого національного життя.

Сьогодні ми справді увійшли до смуги дуже непростих міжнародних відносин, але правда понад усе, і не можна йти на компроміс із брехнею, навіть якщо ця брехня дуже сильна. Адже батьком брехні є диявол (див. Ін. 8:44), так що йти на компроміс з брехнею означає йти на компроміс із дияволом, а диявол не бажає нам добра. Ось чому дуже важливо, мої дорогі, насамперед зберігати віру, бо через віру православну нам дається найвища мудрість, відкрита у Божественних заповідях, у духовному досвіді, у досвіді молитви, у дотикові до Бога.

Саме тому зараз той самий час, коли всім треба зміцнюватися у вірі, особливо всім, хто коливається, інтелігентам, які однією ногою в Церкві, іншою поза Церквою. Потрібно закінчувати цю дихотомію, цей поділ, потрібно справді приймати віру наших отців і праотців як велику силу, що берегла та рятувала наш народ. І сьогодні, безсумнівно, віра надихатиме нас на шляху любові та служіння нашій Батьківщині та на шляху любові один до одного.

Хай допоможе всім нам Господь насамперед нічого не боятися. Перебуваючи на Нижньогородській землі, у місті Лукоянові, я згадав ці слова, які говорив мій благочестивий дід — сповідник, який пройшов багато в'язниць та таборів за свою віру в Бога. У 50-ті роки він приїхав до Ленінграда, де ми тоді жили, розповідав про своє важке життя і вчив мене: «Нічого не бійся, окрім Бога». Якщо ми намагаємося застосувати до свого життя цю заповідь мудрої людини, ми стаємо дуже сильними. Якщо ми боїмося Бога, тобто прагнемо виконувати Його закон, ми стаємо дуже сильними. А життя поза межами Божого закону — це слабкість.

По-справжньому відповісти на питання героя Сергія Бодрова може людина, яка глибоко вірить. Лише вона може сказати, у чому сила. Сила в правді, але в Божій правді. Наслідуючи саме це розуміння того, що є найвищою цінністю в людському житті, ми можемо і душу свою врятувати, і Батьківщині послужити, і ближньому своєму протягнути руку допомоги. І нехай допоможе нам Господь у тому, щоб ми йшли саме таким, а не якимось іншим історичним шляхом, — кожен із нас і всі ми разом як Церква Христова Православна, та й увесь наш народ. Милість Божа, Покров Пречистої Цариці Небесної нехай перебувають над Руською землею і над цим прекрасним градом на берегах Волги. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у Неділю Торжества Православ'я після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у п'ятницю першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у четвер першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Стрітенському ставропігійному монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Донському монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у вівторок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Богоявленському кафедральному соборі в Єлохові

Патріарша проповідь у понеділок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь перед чином прощення у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського після Літургії в Даниловому ставропігійному монастирі м. Москви

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в Неделю о Страшном Суде после Литургии в Храме Христа Спасителя