Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Патріарша проповідь перед прощенням у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь перед прощенням у Храмі Христа Спасителя
Версія для друку
26 лютого 2023 р. 21:50

Увечері 26 лютого 2023 року, Неділю сиропусну, спогад про Адамове вигнання (Прощена неділя), Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил молився за вечірнею та очолив чин прощення у Храмі Христа Спасителя в Москві. Після відпусту вечірні Святіший Владика виголосив проповідь.

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!

Цим урочистим богослужінням ми входимо в терени Святої Чотиридесятниці — особливий час, який призначений для того, щоб дати всім нам, людям, зануреним у метушню щоденного життя, людям, у яких тепер мало часу для молитви, — можливість для духовних роздумів. Час подумати про себе, про своє життя.

Великий піст справді запрошує всіх нас до більш частої участі у богослужіннях. Великопісні богослужіння схиляють людину до покаяння, до роздумів про себе, про свої гріхи. Про все те, що нерідко приводило в дію голос нашого сумління, коли ми журилися, сказавши щось не так або зробивши щось, що когось образило; а потім, у суєті мирській, голос совісті затихав, і ми забували, що зробили погане, а іноді й виправдовували самі себе.

Великий піст дає нам можливість, по-перше, згадати про погані вчинки та слова, які колись поранили нашу совість, а потім вийшли за межі нашої уваги і перестали порушувати совість. Але ж ці вчинки та слова залишилися! Вони обтяжують наше духовне життя, проте Великий піст дає нам можливість згадати все, в чому ми не покаялися, принести Господу покаяння і взагалі подумати про влаштування свого життя: чи так ми живемо, чи те ми робимо, чи тому віддаємо більшу частину свого часу, свої сили, свою увагу, свою турботу.

Стиль сучасного життя переорієнтовує нашу увагу на другорядне, але це другорядне здається нам дуже важливим, тому що від нього нерідко залежить рівень нашого життя, нашого комфорту, нашого добробуту. І ми настільки звикаємо до того, що турботи про земне благополуччя стали найголовнішою нашою турботою, що найчастіше забуваємо про найважливіше — турботу про свою власну душу.

Ось для того, щоб вирватися з цієї круговерті подій, що відволікають нас, заважають нам зосередити свою увагу на найголовнішому, і дається нам час Великого посту, особливо його першого тижня. Ті, хто має можливість, обов'язково відвідуйте служби і вранці, і ввечері. Можливо, комусь це здасться важким, але великопісне молитовне поле дуже допомагає нам зосередитися на самих собі, на своїх духовних проблемах, а молитва, що звершується разом із тими, хто оточує нас у храмі, приваблює до нас Божу благодать і дає сили позбутися гріхів наших — якщо не всіх, то принаймні тих, що обтяжують наше сумління.

Справді, час Великого посту — час очищення. Так і в епоху Старого Завіту були обряди очищення, але вони мали більш поверхневий характер, тому що були пристосовані до світогляду та психології стародавніх людей, переважно орієнтованих на зовнішні прояви релігійності. А нам, людям Нового Завіту, багато чого відкрито через Господа і Спасителя. Ми знаємо Євангеліє, ми відвідуємо храми Божі, ми причащаємося Святих Христових Таїн, і Божа благодать, звичайно, торкається нашого серця і допомагає нам побачити свої гріхи, а бачення своїх гріхів є першим кроком до виправлення.

Але для того, щоб виправляти себе, потрібно знати, що слід виправити, а для цього потрібно розібратися в самих собі, у своїх помилках, у своїх гріховних вчинках, у своїх недостойних думках. «Немає людини, що живе, і не згрішить» (див. 3 Цар. 8:46; 2 Пар. 6:36), а тому для кожної людини, і глибоко воцерковленої, і тієї, що час від часу відвідує храм, і навіть, можливо, дуже слабко віруючої, Великий піст — це час зміни себе на краще, це час глибокої духовної зміни.

І ця зміна досяжна! Це не якась надскладна справа — треба лише почати піклуватися про цю зміну. Відвідування богослужінь у Великий піст, особливо в перші тижні Великого посту, молитва, слухання Божого слова, безсумнівно, дають людині силу і можливість побачити свої гріхи, принести покаяння, а значить, і очищення від гріхів.

У Старому Завіті, щоб звільнитися від гріхів, приносили жертви Богові. Заколювали тварин, іноді окроплювали себе їхньою кров'ю. Такі були звичаї, і з цими жертвопринесеннями пов'язувалося відпущення гріхів. Господь Ісус Христос, прийшовши, не скасував жертви Богові за людські гріхи, але Він зробив щось, що не вкладалося і не могло вкластися в свідомості старозавітних людей — Він Сам Себе приніс у жертву Богові за гріхи всього людства. Він пожертвував Себе, подібно тому, як заколювали ягнят в єрусалимському храмі. Він піднісся на хрест, Він життя Своє віддав за те, щоб наші гріхи були спокуті. Щоб прощення наших гріхів Богом не супроводжувалося несправедливістю, жертву було принесено за ці гріхи, але Господь Сам Себе приніс у таку жертву.

Господь звільнив нас від необхідності жертвопринесення. А що ж нам потрібно? Від нас потрібна співучасть у жертві Спасителя — думками своїми, вірою своєю, молитвою своєю і, можливо, особливо через покаяння. Ми повинні каятися у гріхах не тому, що хтось нас примушує або хтось від нас чогось вимагає. Але ми по совісті своїй повинні усвідомити наші гріхи, нашу неправду — стосовно ближніх і далеких, але насамперед щодо Самого Бога.

Свята Чотиридесятниця дає нам таку можливість, а тому й починається нині духовна весна, відродження людини, зміцнення її віри та благочестя, перемикання свідомості з маловажливого, не дуже й потрібного на найголовніше. А головне — це віра в Господа і життя відповідно до Його Божественного закону.

Ми починаємо поприще Великого посту з цього вечора, коли просимо один в одного прощення. Це перший невеликий, але дуже важливий крок. Щоправда, для когось цей крок стає дуже важким, особливо коли проблеми, образи реально поділяють людей, і кожен обурюється тим, з ким посварився, вважаючи, що саме інший неодмінно у всьому винен. Адже найчастіше ми виправдовуємо себе і покладаємо всю провину на іншого, того, з ким посварилися, на кого маємо якусь образу. Ось сьогоднішній день і вимагає від нас того, щоб ми ні на кого не покладали відповідальності — лише на самих себе. А тому й потрібно від нас зробити непростий перший крок — вибачитися у тих, з ким ми у сварці, кого ми образили. Неймовірно важко — з повною свідомістю своєї особистої провини підійти до людини і попросити пробачення, але цього вимагає від нас Церква Божа.

Сьогоднішнє богослужіння закликає нас до того, щоб ми здобули цей досвід через смиренне прохання ближніх про прощення наших гріхів, про прощення того, що ми здійснили перед ними явно чи неявно, у діяннях чи думках. І тому не слід вважати, що те, що відбувається сьогодні ввечері, — це якийсь звичай, що вимагає від нас формального «Пробач!» і ще формальнішої відповіді «Бог простить!» У цих словах має бути наше покаяння та усвідомлення своєї реальної вини. Ось тоді Прощена неділя стає справді дверима у поприще Великого та рятівного посту.

І нехай допоможе нам Господь саме так випросити прощення в інших — брата, сестри, батька, матері, дітей, батьків — для того, щоб отримати від них прощення і зі свого боку пробачити їм усе, що ще залишається в серці поганого, що відділяє нас одне від одного.

Як архіпастир, який несе відповідальність перед Богом за нашу Церкву, як Патріарх, я особливо у всіх вас прошу прощення. Якісь мої слова, справи, вчинки могли викликати у вас почуття неприйняття чи, що ще гірше, розчарування. Якщо щось подібне мало місце, то не від злої моєї волі, а, можливо, від незнання чи, як то кажуть у молитві, від скаменілого нечуття. Благословіть і простіть, отці, брати і сестри, мене недостойного, за те, що вчинив ділом, словом, помислом і всіма моїми почуттями. Амінь!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь після закінчення Літургії в Богоявленському соборі Костромського кремля

Патріарша проповідь у день свята Різдва Пресвятої Богородиці після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь після Літургії в Камчатському Морському соборі

Слово Святейшего Патриарха Кирилла по окончании молебна на площади Александра Невского в Санкт-Петербурге

Патриаршая проповедь после Литургии в день памяти благоверного князя Александра Невского в Александро-Невской лавре

Патриаршая проповедь в Неделю 14-ю по Пятидесятнице после Литургии в Саввино-Сторожевском ставропигиальном монастыре

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в праздник Сретения Владимирской иконы Пресвятой Богородицы в храме святителя Николая в Толмачах

Патриаршая проповедь в день памяти святителя Петра Московского после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Патриаршая проповедь в Неделю 13-ю по Пятидесятнице после Литургии в Храме Христа Спасителя

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в праздник Донской иконы Божией Матери в Донском монастыре