Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Патріарша проповідь у вівторок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Богоявленському соборі м. Москви

Патріарша проповідь у вівторок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Богоявленському соборі м. Москви
Версія для друку
28 лютого 2023 р. 22:43

Увечері 28 лютого 2023 року, у вівторок першої седмиці Великого посту, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив велике повечір'я з читанням Великого покаянного канону прп. Андрія Критського у Богоявленському кафедральному соборі в Єлохові м. Москви. Після богослужіння Святіший Владика виголосив проповідь.

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!

Святителю Феофану Затворнику належать разючі слова. Розмірковуючи про те, що є релігія, що є віра в Бога, він сказав: найголовніше, що ми, віруючі люди, повинні пов'язувати з Богом і релігією, це прості слова, які ми звертаємо до Нього: «Господи, помилуй!»

І це справді так. Тому що наше життя, наше здоров'я, як життя та існування всього світу, — в руках Божих. Він Творець Всесвіту. Він вводить нас у життя, і від Нього залежать і життя, і здоров'я наше. А якщо сказане поширити за межі людської особистості, поширити на весь світ, ці слова стосуються і світу.

Справді, творіння Боже — в Його руках. Тому, коли людина перестає вірити в Бога, відмовляється від Нього, тим більше протиставляє себе Богові, вона чинить безумство. У цьому безумстві люди нерідко затяті, намагаючись довести самим собі та іншим, що Бога немає. А якщо продовжити цю фразу словами Федора Михайловича Достоєвського, то все дозволено. Справді, якщо немає вищого Судді, якщо немає Сили, що карає, то все дозволено! Адже людську владу легко обдурити і людський суд легко ввести в оману, а якщо немає Божественного суду, значить брехня, беззаконня — це практично нормальний спосіб життя, отримання власної вигоди. Ось чому й були промовлені ті слова: якщо Бога немає, то все дозволено.

Ми з вами проходимо через терени святого Великого посту. Це особливий час перебування в молитві та принесення покаяння. Молитва дійсно реально з'єднує нас із Господом, а іншої сили, крім молитви, й немає. Як сказав святитель Феофан, все, що є в релігійному житті людини, виражається в словах «Господи, помилуй!» І це справді так. Іншого слова, зверненого до Бога, у нас і не може бути.

Звичайно, ми просимо Господа про все, про велике і мале, і це не засуджується. Ми виливаємо Господові свою душу, свою скорботу, ми просимо Його про допомогу, і Господь має таку любов, що силу Свою застосовує, щоб допомогти нам і у великому, і в малому. Мені іноді доводилося чути на сповіді або в розмовах розповіді про те, якими ніби дрібницями люди докучали Господу у своїх молитвах. І лише потім, з часом, люди переконувалися, що на ці дрібниці Господь відповів, і розуміли, наскільки безмежна Божественна любов. Навіть найпростіші наші воздихання до Господа, якщо вони від щирого серця, якщо вони підкріплюються вірою нашою, справді здатні покликати на нас Божественну відповідь.

«Господи, помилуй!» — Дивні слова. А що ж іще просити у Господа? Звісно, милості! Адже милість включає в себе насамперед прощення гріхів, оскільки гріх віддаляє нас від Бога.

Але ж у кожного є своє прохання до Господа, щоб Він виявив милість. І, звичайно, наші молитви включають і наш біль, і наші сумніви, і наші подиви, нерідко навіть розпач. До кого ще звернутися? У кого отримати допомогу та захист? І Господь чує нашу молитву. Є лише одна умова: молитва не повинна містити в собі марнослів'я, як це іноді буває, або багатослівність, яка затемнює її зміст. Молитва повинна походити від щирого серця і супроводжуватися впевненістю в тому, що Господь може допомогти і відповість нам на наші зітхання.

Слова святителя Феофана про те, що в двох словах «Господи, помилуй» міститься все найголовніше, ми повинні запам'ятати і завжди мати їх у пам'яті, особливо коли щось важке відбувається в нашому житті. А труднощі можуть стосуватися особистості, сімейних відносин, але також і всього народу, держави, нашої Вітчизни.

І ми знаємо, які непрості обставини сьогодні пов'язані з міжнародними відносинами та яке непросте ставлення до нашої країни пробуджене останнім часом злою людською волею. Тому в час, який ми переживаємо, ми повинні підносити сугубу молитву Господу про Вітчизну нашу, про захист її від ворогів зовнішніх і внутрішніх, тому що є і ті, й інші, про допомогу владі та воїнству нашому, але найголовніше — про те, щоб Господь дав нам міцний і невід'ємний мир, щоб утвердив мир у наших серцях.

Вітчизна наша Російська проходила через багато випробувань і труднощів, але ж за всю тисячолітню історію, яка рясніла найнебезпечнішими конфліктами, у тому числі пов'язаними з поразкою країни, з позбавленням свободи людей руських, ми, пройшовши через всі ці випробування, збереглися і як країна, і як народ. І сьогодні, в непростих умовах, в яких опинилася Росія, ми особливо маємо звертати свій погляд до Господа, просити у нього допомоги для всього нашого народу, для влади, для воїнства, щоб Господь захистив нас від усякої згуби, благословив нас мирним життям.

Але у відповіді на це прохання ми повинні змінити наше ставлення до Господа. Ми повинні зрозуміти, що віра не може бути на периферії людського життя. Не можна просити Бога лише тоді, коли з тобою щось сталося, — молитва має бути найважливішим чинником нашого життя. Без молитви та спілкування з Богом жити неможливо. І я б хотів, щоб ці слова почули не лише ви, мої дорогі, але багато хто, хто ще не прийшов до Бога, для кого молитва ще залишається чимось незрозумілим і складним.

Хотілося б, щоб кожен міг на власному досвіді випробувати силу, яку дає реальний зв'язок людини з Самим Творцем. І віримо, що як у минулому, в непрості часи, молитва рятувала народ наш, навчала владу, давала мужність воїнам, так і тепер молитва Церкви, молитва народу нашого буде почута Господом і Спасителем, і з'явиться милість Його Божественна і над народом нашим, і над Вітчизною.

Ми вступили з вами в чудове чудове Великого посту, і мета цього поприща полягає в тому, щоб змінити, як я вже сказав, самих себе. І дай Бог, щоб справи, які робить людина, які мають відношення не лише до неї особисто або до її сім'ї, але, залежно від становища людини, можуть мати відношення до великих груп народу і взагалі до всього народу, щоб всі вони підтримувались Господом у відповідь на оновлення та зміцнення нашої віри. Настав такий час.

Як багато хто з вас знає, я народився в Ленінграді. Мої батьки пережили Ленінградську блокаду і дивом залишилися живими. Мамі зі старшим братом вдалося виїхати по льоду Ладозького озера в день Святого Великодня 1942 року, коли вже за спиною був найстрашніший час — голодна зима 1941-1942 років. Ось чим тоді жили люди? Вони вірили в перемогу, молилися Господу про цю перемогу. І, як тоді казали воїни, атеїстів на передньому краї фронту немає. Навіть люди невіруючі іноді піднімалися в атаку зі словами «Господи, допоможи!» Тому що саме в такий момент життя відступає все другорядне, наносне, несуттєве. Залишається лише найголовніше — людина, яка має бути перед Богом.

Ось і сьогодні, мої дорогі, настав такий час, коли ми маємо зміцнити нашу віру. Ще раз хочу сказати: я звертаюся не лише до тих, хто тут присутній, чи до людей воцерковлених, хто почує мої слова, а й до всіх руських людей. До тих, хто ще не зміцнився у вірі, хто ще має певні сумніви на шляху до Бога. Все це потрібно залишити в минулому. Потрібно стати на той шлях, який приводив наших благочестивих предків до перемоги, а цей шлях, безсумнівно, пов'язаний зі зміцненням віри, відродженням віри в житті нашого народу.

І нехай допоможе всім нам Господь зміцнитися у вірі та благочестя на поприщі Святої Чотиридесятниці, принести покаяння у гріхах і з радістю та надією на милість Божу зустріти Світле Христове Воскресіння. Всіх вас щиро вітаю з початком сорокаденного пісного поприща. Хай береже вас Господь!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в храме Вознесения Господня в Тобольске

Патриаршая проповедь в день Святого Духа в Успенском соборе Московского Кремля

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в праздник Святой Троицы после богослужения в Храме Христа Спасителя

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в канун праздника Святой Троицы в Троице-Сергиевой лавре

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в день памяти святителя Алексия Московского в Богоявленском кафедральном соборе в Елохове г. Москвы

Патріарша проповідь у Неділю 7-у по Великодню після Літургії у Свято-Троїцькому соборі м. Сургута

Слово Святішого Патріарха Кирила після богослужіння в монастирі на честь ікони Божої Матері «Умиління» в Сургуті

Патріарша проповідь у день свята Вознесіння Господнього після Літургії в московському храмі «Велике Вознесіння»

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті рівноапостольних Мефодія та Кирила після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила у день пам'яті святителя Миколая Чудотворця після Літургії у Храмі Христа Спасителя