Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Патріарша проповідь у Неділю 3-ю Великого посту після Літургії в Смоленському храмі у Філі-Давидковому м. Москви

Патріарша проповідь у Неділю 3-ю Великого посту після Літургії в Смоленському храмі у Філі-Давидковому м. Москви
Версія для друку
19 березня 2023 р. 15:38

19 березня 2023 року, в Неділю 3-у Великого посту, Хрестопоклонну, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію святителя Василія Великого у храмі Смоленської ікони Божої Матері у Філі-Давидковому м. Москвы. Після богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви виголосив проповідь.

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!

Сьогодні ми чули слова Святого Письма (Мк. 8:34-9:1), в яких міститься, напевно, найрадикальніший заклик, який Бог звертає до людей: Хто хоче піти за Мною, відкинь себе, і візьми хрест свій, і слідуй за мною. Або, якщо все це перекласти сучасною мовою: той, хто хоче йти за Мною, від усього відмовся — від усього! — І йди за Мною.

Саме так звучав цей заклик у часи, коли Господь звертався до апостолів і всіх слухачів, і зрозуміло, що одні дивувалися, а інші просто відмахувалися від Його слів. Як же це відкинути себе? Адже хочемо ми це визнати чи не хочемо, але для кожного його власне «я» знаходиться в центрі життя. Адже ми й працюємо для того, щоб забезпечити себе та своїх ближніх. І чому ми страждаємо? Тому що наше «я», наша особистість чогось не отримала, тому що ми захворіли. Іншими словами, хочемо ми це визнати чи не хочемо, наше власне «я» — у центрі життя. Часто це прикривається красивими словами, але якщо проаналізувати, то насправді виявиться не дуже радісна правда.

А отже, яка ж сила має бути в Божих словах! Справді, слово Боже подібне до меча, який поділяє людську свідомість, людську душу, людську історію; і наскільки таке слово не відповідає людській мудрості, навіть найбільшій! Одне це свідчить про Божественне походження слів, які ми чули сьогодні: Відкинь себе, і візьми хрест свій, і йди за Мною.

Як же все це має бути реалізовано у нашому житті? Зрозуміло, що навряд чи на 100% — хіба що, можливо, у житті святих подвижників, угодників Божих, та й вони часом не повною мірою дотримувалися цих слів. А ми з вами? Вийдемо за межі храму — а там світ, там суєта, там всякі зобов'язання та багато іншого, що ніяк не відповідає заклику відкинути себе, тобто забути про себе. Але ж потрібно більше: візьми свій хрест! А хрест — це страждання; тобто візьми на себе свої страждання та йди за Мною. І це не пусті слова, мої дорогі. Вони вимовлені не для того, щоб люди зворушилися або жахнулися, це пряма вказівка Господа всім нам.

Що тоді означає «відкинути»? Звичайно, потрібно продовжувати харчуватися, дихати повітрям, одягатися, адже якщо все відкинути взагалі, людина просто помре. Але Господь не закликає нас до смерті. «Відкинь себе» — означає спробувати хоча б на якийсь час не себе ставити в центр життя. Не лише про себе самому думати, не лише самому собі служити, ще й створюючи труднощі для інших людей. А що гріха таїти, іноді й біди їм приносимо, коли надто собі догоджаємо, забуваючи про інших. Так ось, Господь закликає нас принаймні усвідомити важливість того, що означає відкинути себе. Адже це справді Божественний заклик, а Бог не говорить нічого немудрого і нічого нездійсненного — Він вчить нас вищій правді та сенсу людського життя.

А тепер давайте уявімо собі, що б сталося, якби не було таких, хто дотримується заклику Господа. Адже таких дуже багато! Більше того, є ті, хто навіть не навчений євангелією і не знає цих слів, але вони відкидають себе. А хіба героїзм, чи то трудовий героїзм, чи, тим більше, героїзм на полі бою — це не відкидання себе, та ще яке, коли людина піднімається і йде в атаку назустріч смерті! Це абсолютне відкидання себе. І коли настає певний прикордонний стан «можу — не можу», «здатний — нездатний, аж надто страшний», ми, християни, повинні згадувати ці слова: «Відкинь себе і візьми свій хрест». Адже Господь не закликає нас до смерті. Він веде нас до життя, більше того, до повноти життя, тобто на щастя. То, можливо, у цьому відкиданні себе і є ключ до людського щастя?

Давайте тепер ці загальні міркування перенесемо у конкретну ситуацію сімейних стосунків. Чи може бути щастя у сім'ї, якщо кожен живе лише для себе? А якщо дружина відкидає? Забуває про все, що хотіла зробити, чогось досягти і повністю присвячує себе сім'ї, дітям, чоловікові — хіба це не відкидання себе? Адже це теж підняття на себе хреста. А якщо чоловік, незважаючи на вдалу кар'єру та інші позитивні обставини життя, у якийсь момент відкидає себе та звершує подвиг? Наприклад, їде туди, куди не варто було їхати з погляду кар'єри, чи робить щось таке, що загрожує його власному життю, як у разі добровольців, які сьогодні їдуть на Донбас? Хіба це не відкидання себе?

Отже, заповідь Божа не є вимогою чогось надмірного, чогось неможливого. Цю заповідь Господь співвідносить з нашими можливостями, і в цій заповіді є ключ до нашого благополуччя та щастя. І якщо кожен на своєму місці посуне себе з центру життя і допомагатиме іншому, якщо кожен із нас дбатиме не лише про себе, а й про своїх рідних, близьких, а може, навіть про далеких, які дуже потребують цієї допомоги, то яким же буде мир? Він буде зовсім іншим, де справді будуть радість, щастя, мир, справедливість.

А чому так? Тому що виконання Божих заповідей ніколи не приводить людину до нещастя, а людські суспільства — до руйнування. До цього призводить порушення Божих заповідей і Божого закону, й історія нашої багатостраждальної країни є найяскравішим прикладом. Тому слова, які ми чуємо з Євангелія, слова, яким ми навчаємось через богослужбові тексти, мають привертати нашу увагу. Ми повинні міркувати про сказане, намагатися застосувати Божественні норми до самих себе і запитувати себе: а наскільки я маю до них відношення, чи я зовсім ні до чого? А якщо я ні до чого, чому я до церкви ходжу і навіть посту дотримуюсь? Адже якщо я і в храм ходжу, і посту дотримуюсь, значить, віра є в серці, значить, Євангеліє для мене — істина та ідеал. А тому треба не лише зовнішнього благочестя дотримуватись, хоч і воно необхідно, але й робити все, чого вимагає Господь, щоб Його правда, Його благодать, Його сила увійшли до нашого життя.

І нехай допоможе нам Господь саме так, а не інакше ставитися до своєї віри, до нашого християнського покликання, до тих слів, які Господь через Свою Євангеліє передав для нашого навчання. Тоді справді і серцем, і розумом, і всім життям ми відчуємо доброту великих Божих слів, у тому числі тих, котрі сьогодні чули за Божественною літургією.

Усіх вас, мої дорогі, щиро вітаю. Дуже радий бути сьогодні в цьому новозбудованому храмі, такому чудовому, красивому, і, звичайно, бачити головну прикрасу храму — усіх вас, віруючих людей, православних християн, які зібралися сьогодні, щоб разом зі мною помолитися і піднести Господу подяку, в тому числі за творення цього Божого храму.

На честь сьогоднішнього відвідування хотів би передати для храму ікону Пресвятої Богородиці «Розчулення». Поглядаючи на цей образ, моліться не лише про самих себе, але й згадуйте вашого Патріарха, який ваших молитов дуже потребує. І я хотів би, щоб після цього богослужіння духовенство роздало кожному іконочку з благословенням Патріарха, даним на честь великого освячення храму на честь Смоленської ікони Божої Матері у Філі-Давидковому. Бережи вас Господь!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Матеріали за темою

Зустріч Святішого Патріарха Кирила з губернатором Мурманської області А.В. Чибісом та митрополитом Мурманським Митрофаном

Святіший Патріарх Кирил зустрівся з губернатором Мурманської області А.В. Чибісом та митрополитом Мурманським і Мончегорським Митрофаном

Предстоятель Руської Церкви звершив велике освячення Свято-Троїцького собору м. Сургута

Патріарший візит до Ханти-Мансійської митрополії. Велике освячення Свято-Троїцького собору м. Сургута

Слово Святішого Патріарха Кирила у Неділю 5-у Великого посту після Літургії у храмі Преображення Господнього у Комунарці м. Москви [Патріарх : Проповіді]

Святіший Патріарх Кирил звершив утреню з читанням акафіста Пресвятій Богородиці у Храмі Христа Спасителя

Святіший Патріарх Кирил звершив утреню з читанням акафіста Пресвятій Богородиці в Храмі Христа Спасителя

Утреня з читанням акафіста Пресвятій Богородиці у Храмі Христа Спасителя

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у Неділю 7-у по Великодню після Літургії у Свято-Троїцькому соборі м. Сургута

Слово Святішого Патріарха Кирила після богослужіння в монастирі на честь ікони Божої Матері «Умиління» в Сургуті

Патріарша проповідь у день свята Вознесіння Господнього після Літургії в московському храмі «Велике Вознесіння»

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті рівноапостольних Мефодія та Кирила після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила у день пам'яті святителя Миколая Чудотворця після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила після закінчення Літургії в Казанському соборі м. Казані

Патриаршая проповедь в Неделю 5-ю по Пасхе, о самаряныне, после Литургии в Храме Христа Спасителя

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии на Бутовском полигоне

Патриаршая проповедь в Неделю 4-ю по Пасхе, о расслабленном, после Литургии в храме священномученика Ермогена в Гольянове г. Москвы

Патриаршее слово в день памяти вмч. Георгия Победоносца после Литургии в Георгиевском храме на Поклонной горе