Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після закінчення Літургії в Казанському соборі м. Казані

Слово Святішого Патріарха Кирила після закінчення Літургії в Казанському соборі м. Казані
Версія для друку
21 травня 2023 р. 17:17

21 травня 2023 року, в Неділю 6-у після Великодня, про сліпого, день пам'яті апостола та євангеліста Іоанна Богослова, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в соборі на честь Казанської ікони Божої Матері. Після богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Ваше Високопреосвященство, владико митрополите Кириле! Дорогі владики, отці, брати і сестри!

Я завжди з особливим почуттям приїжджаю на землю Татарстану, і особливі почуття пов'язані з відвідинами цього собору. Сам факт будівництва такого величного собору на татарстанській землі свідчить багато про що. По-перше, звичайно, про віру православних людей, їхню гарячу віру. Адже якби не було віри, якби не збиралися люди в переповнених храмах, якби більшість російських людей, які тут живуть, і, звичайно, не лише росіян, не належали до Православ'я, то, напевно, і не було б сьогодні цього собору. Тому що Господь дає нам можливість збиратися для молитви у храмах настільки великих і прекрасних, як бачить прагнення людей до Нього.

А якщо немає прагнення людей до Бога, то навіть якщо і збудують прекрасний храм, він не наповнюватиметься. І ми знаємо, що у багатьох містах світу величні храми стоять порожні. Щоправда, ці храми не є православними, але віра християнська! Європа була християнською і в якомусь сенсі вважала себе більш християнською, ніж варварська Росія, де і православні, і мусульмани, і Бог знає хто. Завжди дивилися на нас згори донизу, а ми ніколи ні на кого згори донизу не дивилися — ми просто жили відповідно до того, чого навчив нас Господь. І заповіді про любов один до одного обернулися тут, на російській землі, чудовим братерством народів, що належать до різних етносів та різних віросповідань.

Яскравим виразником саме цієї особливості Росії є земля Татарстану. Тут живуть люди різної віри — в гармонії, у злагоді, у повазі, без жодних конфліктів, і не з примусу, а тому, що православним і мусульманам у Татарстані і на думку не може спасти, щоб сваритися один з одним.

І в цьому унікальний приклад Росії для всього світу. Зараз, в умовах так званої глобалізації, точаться напружені пошуки того, як примирити народи, як забезпечити їхнє спільне проживання. Тому що глобалізація стирає кордони, відбувається переміщення людей по всій землі, особливо в Європі та Америці, представники різних релігій вступають у контакт, і що гріха таїти, не скрізь ці контакти здійснюються мирно. Ще раз хочу сказати, що Татарстан, Росія — це великий приклад для світу, що об'єднується, де в дотик входять різні релігії і різні людські переконання.

Але що дуже важливо і що треба пам'ятати. Зіткнення релігій не означає їхнього взаємного послаблення та взаємного проникнення — настільки, щоб кожна з них втрачала свою справжність, свою ідентичність. Нічого подібного немає там, де різні релігії сповідують щиро віруючі люди. Це неможливо, якщо кожен дорожить своєю вірою, але, виходячи з постулатів своєї релігії, влаштовує стосунки з іновірцями таким чином, щоб не завдавати їм шкоди.

У цій життєвій мудрості й міститься, можливо, основа, фундамент нашого загальнонаціонального російського життя. Тому що інакше все могло б закінчитися міжусобними бранями, як це бувало і досі у багатьох місцях буває. Ще раз хочу сказати: ми повинні цінувати велику спадщину наших предків і згадувати добром усіх священнослужителів, як православних, так і ісламських, які багато зробили для того, щоб зміцнити добрі стосунки тут, на цій чудовій землі.

Цього дня я хотів би ще й ще раз згадати Преосвященного владику митрополита Феофана, який був моїм близьким помічником у Москві, з яким ми разом проходили через дуже великі труднощі. Достатньо назвати найважчий 1993 рік. Ви пам'ятаєте, яка напруга виникла між представниками різних гілок влади, що проєктувалося дуже небезпечно і на весь народ. І тоді владика, будучи моїм заступником, разом зі мною брав участь у примиренні сторін. Суперечності були настільки глибинні, емоції настільки жорсткі з обох боків, що, якби не участь Церкви, то невідомо, чи збереглася б наша країна в тому вигляді, як вона зараз існує. Церква знайшла правильні слова, які зняли цю загрозу, і ще раз хочу сказати, що дякую Богу за те, що разом зі мною був тоді владика Феофан, і ми разом з ним працювали для заспокоєння пристрастей і для примирення ворогуючих сторін, які вступили в непримиренний конфлікт. 

Згадуючи владику Феофана, хотів би вас усіх попросити завжди поминати його у своїх святих молитвах. Тому що для тих, хто переступив кордон між земним життям і вічністю, немає нічого, що було б для них важливо, і немає нічого з нашого боку, ніж ми могли б їм допомогти, як тільки наша молитва. Пам'ять людська теж необхідна, тому і пам'ятники ставимо; але якщо пам'ять не супроводжується молитвою, вона мало що може зробити для тих, хто пішов із цього світу. А молитовна пам'ять — це найкоштовніший дар покійним. Ось чому Церква так трепетно і з таким благоговінням згадує спочилих. Це найкраща можливість відобразити їхню пам'ять у наших серцях і в нашій свідомості. Молитва за покійних — це велика традиція Православ'я, яка має величезне духовне і навіть культурне значення, бо пов'язує нинішнє покоління з попередніми.

Згадуючи владику Феофана, я хотів би подякувати всім, хто зберігає його пам'ять. Поминайте наставників ваших (Євр. 13:7), вчить нас Писання, а приклад владики Феофана для багатьох може бути настановою. І віримо, що Господь за молитвами Церкви і за трудами покійного владики прийняв його до Своїх Небесних поселень.

Ще й ще раз хотів би висловити подяку Вам, владико митрополите, за Ваші труди. Ви гідно продовжуєте справу, яку звершував владика Феофан. Ви пастир, який знайшов правильні слова і чинив правильні діяння, щоб Вас прийняв з любов'ю народ, який зберігає тут православну віру. Хотів би побажати Вам допомоги Божої, успіхів у Ваших пастирських трудах, а всьому кліру Татарстанської митрополії бути завжди здатними відповідати на запитання людей, нести їм слово Боже, яке було б актуальним, яке дійсно сприймалося б їх свідомістю і серцем. Проповіді, які повторюють дореволюційні тексти, сьогодні неприйнятні, і ті, хто так проповідує, ніколи не досягнуть людських сердець та людського розуму. Проповідь повинна нести в собі Божу правду і допомагати людям у визначенні свого місця в цьому дуже непростому сучасному світі, а найголовніше — зміцнюватися у вірі та свідомості того, що саме віра відкриває для людини браму Божественного Царства.

Нехай Господь зберігає вас усіх, мої дорогі, а ви зберігаєте віру в серцях, живіть у мирі та злагоді зі своїми мусульманськими братами і сестрами, не допускайте виникнення міжусобних конфліктів, тому що все це недостойно християнина, як недостойно і вірного мусульманина. Татарстан дійсно є прикладом добрих міжнаціональних відносин і міцної віри, чому я є свідком щоразу, коли відвідую цю землю. Нехай усе це й надалі зміцнюється, зростає і приносить добрі добрі плоди для всіх вас! Христос Воскрес!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у день свята Воздвиження Хреста Господнього після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь після закінчення Літургії в Богоявленському соборі Костромського кремля

Патріарша проповідь у день свята Різдва Пресвятої Богородиці після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь після Літургії в Камчатському Морському соборі

Слово Святейшего Патриарха Кирилла по окончании молебна на площади Александра Невского в Санкт-Петербурге

Патриаршая проповедь после Литургии в день памяти благоверного князя Александра Невского в Александро-Невской лавре

Патриаршая проповедь в Неделю 14-ю по Пятидесятнице после Литургии в Саввино-Сторожевском ставропигиальном монастыре

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в праздник Сретения Владимирской иконы Пресвятой Богородицы в храме святителя Николая в Толмачах

Патриаршая проповедь в день памяти святителя Петра Московского после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Патриаршая проповедь в Неделю 13-ю по Пятидесятнице после Литургии в Храме Христа Спасителя