Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Доповідь Святішого Патріарха Кирила на Зборах ігуменів та ігумень монастирів Руської Православної Церкви (25 вересня 2023 року)

Доповідь Святішого Патріарха Кирила на Зборах ігуменів та ігумень монастирів Руської Православної Церкви (25 вересня 2023 року)
Версія для друку
25 вересня 2023 р. 17:05

25 вересня 2023 року в Москві відбулися Збори ігуменів та ігумень монастирів Руської Православної Церкви. З основною доповіддю виступив Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил.

Дорогі Преосвященні владики! Брати і сестри!

Всіх вас щиро вітаю і висловлюю радість щодо нашої зустрічі. Іноді Патріарх повинен зустрічатися з представниками чернецтва — по-перше, сказати про те, що на душі лежить, але також і самому щось почути, бо багато чого формується у свідомості Патріарха від того, що він отримує з боку духовенства, так і ченців. Ви прибули з різних єпархій нашої Церкви, і, звичайно, чудово, що зустрічі у такому форматі у нас відбуваються практично щороку.

Своє слово хотів би розпочати зі статистики. Сьогодні в Руській Православній Церкві 952 монастирі (458 чоловічих та 494 жіночих), у тому числі на території Руської Федерації 575 монастирів (277 чоловічих та 298 жіночих). Серед усіх монастирів — 36 ставропігійних (17 чоловічих і 19 жіночих), в яких трудиться 2115 насельників і насельниць. Ось такі цифри, які відрізняються від того, що було на наших минулих зустрічах і свідчать про зміцнення та розвиток чернечого життя в нашій Церкві.

Поборник чернецтва святитель Василій Великий у своїх «Правилах, широко викладених» радить настоятелям монастирів регулярно збиратися, у певний час і певному місці, для спільного богослужіння та обговорення того, як краще влаштувати життя в монастирях, як вирішити ті чи інші проблеми (див. правило 54). І ми з вами зараз, по суті, виконуємо заповідь святителя Василія.

Сьогодні мені хочеться згадати ще одного святого отця, якого Церква назвала Великим. Я говорю про преподобного Арсенія Великого. Він мав таку звичку — він часто повторював, звертаючись до самого себе: «Арсеній, навіщо ти вийшов зі світу?» Так він постійно нагадував собі про мету чернечого життя. Хочу побажати і вам, і всім насельникам наших монастирів частіше ставити собі те саме питання: «Для чого я вийшов зі світу?» — і завжди мати перед собою маяк, щоб не збитися з правильної чернечої дороги.

Справді, навіщо кожен із нас колись вийшов зі світу? І якщо говорити про сутність чернецтва, то треба запитати: що ж ми називаємо чернечим життям? Не зведення храмів і корпусів, не соціальне служіння чи духовна освіта — хоча все це теж дуже важливо, особливо в наш час. Чернецтвом ми називаємо інше — обробіток свого серця, внутрішній подвиг. Те, про що коротко і ємко говорить преподобний Силуан Афонський: «Ченці ведуть міцну брань з пристрастями».

Кожна людина покликана вести таку брань, але чернечі, обираючи особливий шлях життя, зазнають, безсумнівно, більшого тиску з боку темної сили, а тому й боротьба особливо грізна. Саме ця брань чернечих із темною силою, зі спокусами зафіксована багатьма подвижниками благочестя, які залишили нам свої писемні праці. Якщо говорити коротко, то чернецтво — це самовіддана боротьба із пристрастями, з гріхом усередині свого серця. Звичайно, це нелегкий подвиг, і людина, яка обирає цей подвиг і перебуває в ньому все життя, це герой — герой духу, герой віри. Ченець твердо вірить, що ця незрима праця цінніша, ніж будь-яка зовнішня праця, бо вона веде до поєднання з Богом, адже тільки «чисті серцем Бога побачать» (Мф. 5:8), а чистота серця формується через молитву, через духовний подвиг, зокрема й на самоті. Нарешті, чернечий подвиг є в певному сенсі виконання першої та найбільшої заповіді, яка говорить: «Возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм» (Мт. 22:37).

Такими героями віри покликані стати всі чернечі, всі ті, хто обрав цей шлях. Саме так і дивиться на вас Церква і насамперед, звісно, наші миряни. Ті, хто притікають до монастирів, хто шукає духовного керівництва, хто, дивлячись на чернечих, бачить перед собою ідеал духовного життя. Тому всім чернечим, особливо тим, хто перебуває в обителях, треба пам'ятати: ми вийшли зі світу саме для того, щоб стати «новими замість старих», щоб мати «ті самі почуття, що й у Христі Ісусі» (Флп. 2:5). ), як чули ми сьогодні в Апостольському читанні, яке читалося з нагоди віддання свята Різдва Пресвятої Богородиці.

Говорю це в першу чергу вам, мої дорогі отці ігумени та матушки, бо від вас залежить, який дух буде в обителях. Саме ви визначаєте пріоритети повсякденного подвигу для всього братства чи сестринства.

<...>

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

(Скорочено. Повний текст див. на російській версії сайту)

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами