Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Храмі Христа Спасителя у день відкриття XXXII Міжнародних Різдвяних читань

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Храмі Христа Спасителя у день відкриття XXXII Міжнародних Різдвяних читань
Версія для друку
24 січня 2024 р. 14:24

24 січня 2024 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Храмі Христа Спасителя м. Москви. Богослужіння передувало пленарному засіданню XXXII Міжнародних Різдвяних читань. Після закінчення Літургії Предстоятель Руської Церкви звернувся зі словом до присутніх у храмі.

Ваші Високопреосвященства та Преосвященства! Дорогі отці, брати і сестри, матушки ігумені — всі присутні на цих чудових зборах, які ми називаємо «Різдвяними читаннями»! Але якщо подивитися на склад учасників Читань, то в них фактично відображається Помісний Собор нашої Церкви. Тут і єпископат, і духовенство, чернечі, у тому числі ігумени та ігумені, і віруючий народ наш практично з усіх єпархій. І хоча канонічної сили та значення ваші рішення не мають, але вони є дуже важливим внеском у загальноцерковну думку, в оцінку подій, у розгляд важливих питань і тим, якими ви займаєтесь. Все це вкладається в загальноцерковну скарбницю думки, яка формує ставлення нашої Церкви до того, що відбувається поза і всередині Церкви.

Тому я хотів би, щоб кожен учасник Різдвяних читань з особливою відповідальністю ставився до своєї участі у цих важливих зборах. Якщо ж говорити про практичні результати, то багато думок, рішень, які ви формулюєте, згодом дійсно набувають канонічної сили через рішення Синоду і Архієрейських Соборів. Ця чудова система, це спілкування Патріарха, єпископату, духовенства, чернецтва та віруючого народу унікальні для всього Православ'я. Де-не-де час від часу збираються так звані асамблеї, за участі духовенства й мирян, але ці асамблеї і близько порівняти не можна з тим, що ми зараз бачимо і в чому ми беремо участь.

Ще раз хотів би сказати, що ваша робота має дуже велике значення для формування загальноцерковних поглядів на багато проблем, з якими стикаєтесь і які ви вирішуєте. І дай Бог, щоб цей духовний заряд і ця інтелектуальна сила, що являється через Різдвяні читання, могла й надалі запліднювати наше церковне життя, допомагати єпархіальним архієреям, ігуменам та ігуменям монастирів, благочинним, настоятелям, та й усьому нашому кліру визначати пріоритети свого служіння, особливо на стику церковно-суспільних і церковно-державних відносин.

Крім того, це чудова можливість зустрітися, помолитися, збагатитися досвідом спілкування. Духовний вимір Різдвяних читань ніяк не можна відсувати на якийсь другий план, це, можливо, найважливіше. На Читання приїжджають з різних місць, приносячи з собою свій життєвий досвід, досвід своїх парафій, єпархій, монастирів, і тут, на Різдвяних читаннях, і з'являється можливість послухати один одного і, ще раз скажу, взаємно збагатитися досвідом, а отже, зробити більш ефективною нашу церковну діяльність, насамперед у таких напрямах, як освіта, творення церковних громад, служіння мирян та багато інших важливих тем.

Я хотів би сердечно подякувати всім організаторам і всім учасникам цих чудових читань, і нехай благословення Боже перебуває над усіма нами. Але особливо хотів би віднести це благословення до наших мирян, нашого мирянського активу. Тому що ви працюєте там, де реалізуються або повинні реалізовуватися всі починання, які ініціюють Священний Синод і Архієрейські Собори, включаючи ті, що формуються в контексті роботи Різдвяних читань. Тому закликаю вас до того, щоб участь у Різдвяних читаннях мала добрі наслідки для вашої роботи в єпархіях, парафіях та монастирях.

І ще раз наголошу: хоча Різдвяні читання ми не називаємо Собором, але за своїм складом, за масштабом проблем на порядку денному вони фактично є Собором. Не в строго канонічному значенні цього слова, але реальними зборами віруючих нашої Церкви разом з єпископатом і духовенством. І дай Боже, щоб думки, які народжуються з цього спілкування, наші спільні молитви, які ми звершуємо, реалізовувалися і в нашому церковному житті.

А проблем, звичайно, багато, кожен із вас про ці проблеми знає, і я не перераховуватиму їх. Але цілком очевидно, що вся людська цивілізація входить у дуже небезпечний період. Не можу сказати «свого розвитку», тому що технічно такий розвиток є, а ось у духовному та моральному відношенні ми спостерігаємо деградацію, а не розвиток. І виникає запитання: а чи може зберегтися людська цивілізація, якщо з'являтимуться нові й нові навички, вміння, наукові знання, технології, а моральність деградуватиме? Не встоїть така спільність людей, і всі ці здобутки із ще більшою силою можуть все обрушити.

Тому значення церковного служіння величезне. Воно виходить за рамки нашої з вами церковної повістки та церковного життя. Все те, що ми робимо, має відношення до всього суспільства, а в широкому сенсі — до всього людського роду. А це означає, що міркування на наших соборах мають бути дуже вдумливими, відповідальними. Рішення повинні прийнятися такі, які можуть реально вплинути на релігійне життя нашого народу. А оскільки багато хто в Помісних Церквах, як я знаю, беруть приклад і з наших Різдвяних читань, то, можливо, вплинути добре і на наших братів і сестер, в інших країнах.

Ще раз хотів би сердечно всім вам подякувати, покликати на вас благословення, мої дорогі. Звернутися зі словами подяки до нашого єпископату, який у цей важкий час об'єднаний і, дякувати Богу, не існує ніяких небезпек поділів, якими були сповнені найтяжчі епізоди загальноцерковної історії та історії нашої Церкви. Звертаючись до вас, мої дорогі владики, ще і ще раз хочу просити вас, перш за все, зберігати нашу єдність, пам'ятаючи, що ця єдність є багато в чому запорукою успіху всього того, що ми робимо, покликані Господом бути вчителями нашого народу.

Також закликаю всіх не лише до збереження єдності, а й до дуже активної роботи. Ми живемо в такий час, коли в жодному разі не можна сказати: «душа, пий, їж, веселись, все в тебе є» (див. Лк. 12:19). Так ніхто не каже, бо євангельська притча застерігає від цих слів, але ж щось подібне може бути присутнім у підсвідомості архієреїв, священиків та й парафіяльних активістів: начебто все добре, чого ще треба? Ось у жодному разі ми не повинні зупинятися! Ми повинні постійно йти до нових цілей або, як я завжди говорю, йти вперед і вгору. «Вперед» означає наш розвиток, розвиток усіх наших служінь, усіх наших структур, всього, що створено для того, щоб ефективною була проповідь Церкви світу. А «вгору» — означає шляхом власного вдосконалення, наскільки це можливо, і сприяння духовній і моральній досконалості нашого народу. Ось цей вектор, вперед і вгору, має визначати все наше церковне життя.

Ще раз усім вам, мої дорогі, дякую за ваші труди, за те, що ви робите кожен на своєму місці. Напевно, якби цих трудів не було, то й зборів наших не було б і говорити не було б про що. Але, найголовніше, не було б тієї реальної взаємодії із зовнішнім світом, яку сьогодні визнають як позитивний фактор і можновладці, і багато представників громадянського суспільства, і, звісно, наш віруючий народ. І нехай допомагає всім нам Господь йти цим шляхом — зі смиренністю, з надією на Його допомогу і на Його волю і водночас охоче присвячувати свій час і навіть своє життя великому служінню, яке призначене для всіх, хто вважає себе смиренним членом Церкви Божої.

Молитвами святих угодників, що в землі нашій просіяли, нехай Господь зберігає землю Руську, Церкву нашу і всіх вас, мої дорогі, зміцнюючи кожного на шляху до спасіння. Нехай Господь допомагає всім нам робити те, до чого Він покликав і що ми у відповідь на Його покликання зобов'язуємося виконати в нашому земному житті. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у Неділю 5-у Великого посту після Літургії у храмі Чуда Архангела Михаїла в Хонех у Братєєві м. Москви

Патріарша проповідь в Неділю 4-у Великого посту після Літургії у храмі Казанської ікони Божої Матері в Лосиноострівській м. Москви

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в праздник Благовещения Пресвятой Богородицы в Благовещенском соборе Московского Кремля

Патріарша проповідь у Неділю 2-гу Великого посту після Літургії у Володимирському храмі в Тушині м. Москви

Патріарша проповідь у Неділю Торжества Православ'я після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у п'ятницю першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у четвер першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Стрітенському ставропігійному монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Донському монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у вівторок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Богоявленському кафедральному соборі в Єлохові