Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Патріарша проповідь перед чином прощення у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь перед чином прощення у Храмі Христа Спасителя
Версія для друку
17 березня 2024 р. 21:12

Увечері 17 березня 2024 року, в Неділю сиропусну, спогад про Адамове вигнання (Прощена неділя), Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил молився за вечірнею та очолив чин прощення в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя в Москві. Після відпусту вечірні Святіший Владика виголосив проповідь.

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!

Цим богослужінням, дорогі брати і сестри, ми входимо на поприще Великого посту. Ця важлива подія відбувається щорічно, і у кожного з нас є досвід проходження через велику територію самообмеження в їжі та поведінці, розширення молитовного правила. Всі ці заходи, які Церква пропонує людині, що вступає на поприще посту, мають одну мету — зміну на краще. Адже людина може змінюватися і на краще, і на гірше, а отже, завдання для кожного протягом посту — змінитися на краще.

Але для того, щоб цей процес міг справді здійснитися, потрібно перш за все визначити цілі та завдання. Одне із завдань, особливо в першу седмицю Великого посту, полягає в тому, щоб через молитву, через якесь самоспоглядання, тобто аналіз свого власного життя, своїх думок і вчинків, ми могли точно діагностувати свій духовний стан. Ніхто за нас цього не зробить. Іноді ми вдаємося до допомоги священиків, духовників і правильно робимо. Але навіть найдосвідченіший священик не зможе проникнути в глибину душі, якщо сама людина цього не бажає, якщо не розкриває своїх помислів.

З різних причин так відбувається: хтось соромиться, у когось немає навичок. Але навіть якщо не вистачає сил відкрити свої помисли священикові на сповіді, то кожен може зробити це перед образом Божим і, усвідомивши свої слабкі місця, свої гріховні схильності, свої погані вчинки, зробити все для того, щоб за час Великого посту максимально звільнитися від важких гирь гріха, які тягнуть людину до землі і не дають їй здійнятися до неба.

Це досить важка робота, вона передбачає здатність до самоаналізу, критичного сприйняття власної особистості, а це і є найважчим. Ну що гріха таїти — коли ми вступаємо в конфлікт, ми бачимо його причину виключно в інших. Якщо ж запитати нас, як ми оцінюємо себе в цьому конфлікті, які власні негативні риси характеру ми можемо вичленувати з цієї ситуації і зізнатися «ось у цьому я й винен», то кожен із нас опиниться у скрутному становищі і мало хто зможе це зробити, за рідкісним винятком тих, хто звик приносити Богові покаяння у своїх гріхах. Але якщо ця навичка є, значить, людина здатна до самоаналізу — безперешкодного, об'єктивного, того самого, що є неодмінною умовою духовного відродження, подолання своїх слабкостей та гріхів. А без проникнення у своє життя, без внутрішньої самокритики, без усвідомлення гріховності не може бути ніякого духовного зростання.

Власне кажучи, Великий піст пропонує нам певні засоби для того, щоб ми змогли провести аналіз свого власного життя, своїх думок, своїх вчинків. Церква пропонує молитву, участь у Таїнствах, обмеження в їжі. Все це вимагає зусиль, але без зусиль неможливо вирішити головне завдання — змінити себе на краще. Якщо в людини не вистачає сил відмовитися від скоромної їжі, як вона може змінити своє життя?

Дехто каже: «Ви знаєте, я не пощуся, але зате…» — і далі за списком якісь чесноти. А ти спробуй попоститися — хоч би для перевірки своїх можливостей. І якщо відчуєш, що постити не можеш, то справа погана. Значить, не вмієш керувати самим собою, не вмієш обмежувати свої прагнення і бажання, а отже, духовне зростання, якщо говорити церковною мовою, мовою справи спасіння стає дуже і дуже скрутним. Бо якщо в малому не можеш себе обмежити, як же у великому зможеш досягти результату?

Інакше кажучи, Великий піст — це школа благочестя, у сенсі школа спасіння. І водночас — це чудова можливість розібратися у собі: що ми можемо, чого не можемо; якщо не можемо, то чому; які обставини, внутрішні схильності, чи, можливо, особливості характеру перешкоджають тому, щоб ми йшли шляхом сходження від земного до небесного. Шляхом подолання гріха, а значить, до здобуття спасіння. Ось у кількох словах сенс всього поприща пісного. З одного боку просто, з іншого — дуже важко; просто на словах, але важко на ділі.

Настає Великий піст. Людина звикла їсти скоромне, і деяким потрібні величезні зусилля, щоб відмовитися від шматка ковбаси чи сиру. Але якщо не вистачає сил це зробити, то примарною стає головна мета — самовдосконалення, духовне зростання та спасіння. Тому пост як самообмеження, як утримання від скоромної їжі та розваг є одночасно і школою, і іспитом. Школою, тому що формується навичка подолання своїх власних слабкостей, а іспитом, бо відбувається реальна перевірка того, на що ти здатний. За результатами цього іспиту і треба ставити самим собі діагноз, і якщо він буде розчаровуючим, то найкраще знайти досвідчену і добру людину, найчастіше, звичайно, священика, яка допоможе розібратися в цих труднощах і дасть пораду.

Звичайно, і на наших священиках величезна відповідальність. У Великий піст дійсно приходить безліч народу, так що іноді просто фізично важко вислухати сповідь великої кількості людей. Але, браття, треба приймати на себе цей тягар, тому що цей фізичний тягар знімає з людей тягар духовний, і, можливо, через цей тягар і багато наших слабкостей і гріхів прощаються Господом.

Великий піст відкриває реальну можливість зміни на краще – зміни нашої душі, зміни способу мислення та способу життя. І тільки від нас залежить, як завтра розпочнеться день. Чи станемо ми на цей шлях або відмахнемося, сказавши: «Спершу мені потрібно зробити те й те, а вже потім…» А потім ми відкладатимемо початок пісного діяння на інші дні і, можливо, зовсім забудемо про все це. Тому починати треба вже завтра, зранку. Усім, крім людей хворих, які потребують калорійної їжі, відмовитися від скоромного, перевірити себе на найлегшому. Ну що складного в тому, щоб не їсти скоромне? Але якщо людина навіть від цього не може відмовитися, яка ж тоді може бути перспектива духовного зростання? Тому піст, з одного боку, це іспит для наших здібностей, з іншого боку, це засіб формування вольових якостей, які допоможуть нам пройти ступенями духовного зростання, запропонованими Церквою через особливу дисципліну богослужінь, молитви та самообмеження.

І нехай допоможе всім нам Господь не змарнувати цей чудовий час, не витрачати його на повсякденні турботи, виправдовуючи ними неможливість частого відвідування храму або виконання інших важливих приписів, пов'язаних з Великим постом. Нехай допоможе нам Господь розібратися в самих собі, знайти слабкі місця, принести покаяння Господу через таїнство Сповіді і, причащаючись Святих Христових Таїн, залучаючи до себе Божественну благодать, звільнитися від цих тяжких гир, які заважають нам духовно злетіти до неба, до Бога, до святості і, якщо хочете, до справжнього щастя. І нехай допоможе нам Господь саме так провести спасительні дні Святої Чотиридесятниці.

Ми починаємо піст покаянням. Кожен повинен каятись у своїх гріхах, а для того, щоб зробити це, Церква пропонує нам сьогодні випросити прощення один у одного. Свідомо чи невідомо ми завдаємо образи іншим людям: батьки — дітям, діти — батькам, братам і сестрам — один одному, чоловіки — дружинам; кожен знає, як це відбувається. І ось сьогодні ми повинні у Господа випросити прощення, зокрема, за ті образи, які ми приносили або приносимо ближнім, за недостатність молитов, за невідвідання храмів, за рідке причастя Святих Христових Таїн, а найголовніше — за те, що ми робимо мало добра людям, забуваючи про заповідь «віра без справ мертва».

І нехай допоможе нам Господь стати на велике поприще святого посту з надією на Божу милість, щоб із чистою душею зустріти Світле Христове Воскресіння і з радістю свідчити, що нам таки вдалося щось зробити в нелегкій роботі над самими собою, щоб, звільняючись від гріха, наблизитись до нашого Господа і Спасителя, від Якого істина, і життя, і світло, і мир, і любов, і всяка благість. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святішого Патріарха Кирила у день пам'яті святителя Миколая Чудотворця після Літургії в Миколо-Угреському монастирі

Патріарша проповідь у Неділю жон-мироносиць після Літургії у Георгіївському соборі в Одинцові Московської області

Патриаршая проповедь в день Радоницы после Литургии в Архангельском соборе Московского Кремля

Патриаршая проповедь в Неделю 2-ю по Пасхе после Литургии в Храме Христа Спасителя

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в пятницу Светлой седмицы после Литургии в Троице-Сергиевой лавре

Патриаршее слово после Пасхальной великой вечерни в Храме Христа Спасителя

Проповедь Святейшего Патриарха Кирилла в Великий Четверток после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патріарша проповідь у свято Входу Господнього до Єрусалиму після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь в Неділю 4-у Великого посту після Літургії у храмі Казанської ікони Божої Матері в Лосиноострівській м. Москви