Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Патріарша проповідь в Неділю 4-у Великого посту після Літургії у храмі Казанської ікони Божої Матері в Лосиноострівській м. Москви

Патріарша проповідь в Неділю 4-у Великого посту після Літургії у храмі Казанської ікони Божої Матері в Лосиноострівській м. Москви
Версія для друку
14 квітня 2024 р. 16:50

14 квітня 2024 року, в Неділю 4-у Великого посту, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив чин великого освячення храму Казанської ікони Божої Матері в Лосиноострівській м. Москві та Літургію святителя Василія Великого у новоосвяченому храмі. Після богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви виголосив проповідь.

Ваші Високопреосвященства та Преосвященства! Багатошановний отець настоятель! Дорогі батьки, брати та сестри!

З особливим почуттям я звершив сьогодні богослужіння у цих стінах. Отець настоятель нагадав, якою непростою була наша з вами спільна дорога до цього храму. Але ж сила Божа сильніша за будь-яку людську силу і силу диявольську. І виникає запитання: чому ж у якихось випадках сила Божа так ясно себе виявляє, а в якихось випадках цього не відбувається навіть у відповідь на молитву? Адже Бог любить усіх, і віруючих, і невіруючих, представників різних релігій. Це всі Його діти, а ось Він відповідає чомусь не всім. Від чого це залежить? Приймач завжди включений – завжди! – І завжди на правильній хвилі. А ось наші передавачі працюють погано. Або вони заіржавіли, тому що їх давно не використовували, або застаріли, тобто в молитву ми не включаємо свій власний, актуальний зміст, виготовляємо якісь завчені фрази. Ну і багато інших причин, чому наші передавачі працюють погано та недосконало. Отже, завдання Церкви полягає в тому, щоб у православних християн з'явився досвід живого зв'язку з Богом. Щоб вони відчули, що означає, коли Бог чує молитву. 

Правда, в умовах комфортного чи відносно комфортного життя, за відсутності особливих стресів ми втрачаємо здатність звертатися до Бога з такою силою та такою відвагою, що Він обов'язково нас чує. Зараз мені часто доводиться спілкуватися з нашими воїнами. Ось так, як вони моляться, особливо перед тим, як йти в атаку, ми з вами не молимося. Для них молитва – це не завчений текст; для них молитва – це крик душі про допомогу. Жити чи не жити, повернутися здоровим чи інвалідом — і сила молитви творить чудеса…

Звичайно, Господь проводить через випробування та віруючих людей. Хіба не проводив Він через випробування святих апостолів, а потім мучеників, сповідників, тих самих, яких мучили дикі звірі на аренах римського цирку? Але всі ці страждання перемагалися внутрішньою силою, яку люди знаходили через реальне стикання з Богом, через почуття причетності Бога до їхнього життя. 

Ось для того, щоб було так, і ми повинні молитися по-справжньому. Знову ж таки скажу: у комфортних умовах — випив чайку чи кави, підійшов до образів, перехрестився, подивився на годинник — на роботу час їхати, — а ланцюжок може й не замкнутися… Швидше за все не замкнеться, бо передавач не працює. Тільки увімкнули, а на належну чистоту не поставили. Молитва завжди має бути усвідомленою, сердечною, щирою, гарячою. Ми повинні з Богом говорити так, як ми говорили з батьками, а в якихось випадках більш відверто, більш сердечно, щиро. Ось якщо навчимося так молитися, то відчуємо зворотний зв'язок. 

Можливо, хтось зараз прийде додому і скаже: «Ось спробую». Нахмурить брови, стане на молитву, зосередиться, але навряд чи в нього вийде. Тому що молитва — це не просто слова і не лише умонастрій. Це усвідомлення та переосмислення своєї життєвої філософії, того, як ми ставимося до рідних та близьких, до дружини чи чоловіка та до дітей, до своїх колег. Молитва сильна тоді, коли ми починаємо жити по-християнськи. Не можна жити як язичник, робити беззаконня, творити зло або бути байдужим до людей, а потім включати свій передавач, сподіваючись, що сигнал буде прийнятий Богом. 

Іншими словами, релігійне життя — це особливий рух, двосторонній, від людини до Бога і від Бога до людини. Але цей рух вимагає внутрішніх сил, сили волі, сили почуттів та, звичайно, усвідомлених переконань. Якщо віра перестає зв'язуватися зі світоглядом, якщо вона стає частиною національного фольклору чи обрядовості — паски посвятити, ще щось зробити, то це все не те. Це добре, але цього недостатньо. 

Ось тому кожна сучасна віруюча людина — а більшість людей зараз досить освічена, здатна аналізувати своє життя — має особливо поставитися до своєї релігійності. Не тільки бути впевненим на раціональному рівні в Божому бутті — адже це досить просто. Подивитися хоча б історію і зрозуміти, що є події, які незрозумілі з погляду людського розуму. Можемо згадати такі події і в нашій вітчизняній історії. Так, незрозумілою була — я вже про це говорив — перемога нашої країни у Великій Вітчизняній війні. Вся Європа, до зубів озброєна, з досвідом ведення сучасних воєн, зі зброєю, яка нам і не снилася, — незрівнянна сила! І спочатку відступали від цієї сили! Що ж згодом сталося? А те, що в нашій безбожній країні людям дозволили молитися та вірити в Бога. І цей поворот до віри у лихоліття війни був щирим рухом сердець наших людей. 

Ось сьогодні ми живемо — ще раз хочу наголосити — у дуже благополучному середовищі. Велика кількість віруючих людей, зокрема у владі, у бізнесі. Однак у таких умовах дуже легко стати теплохладним, звикнути до якихось обрядових дій. Але необхідно співвідносити своє життя з Божим законом, наражати себе на абсолютно неупереджений аналіз і, визначивши свої погані, а іноді й гидкі риси, щиро, зі сльозами молитися і каятися перед Богом, а потім і на сповіді. 

Звичайно, виникають іноді складні ситуації, наприклад, коли той, хто приходить на сповідь, займає досить високе становище в суспільстві. Знаю, що не всі готові сповідатися у гріхах, прийшовши до храму. Можливо, спочатку ті, кому складно сповідатися в храмі, повинні в першу чергу вдома, перед іконою сповідувати все те, що вони вважають за потрібне сказати Господу, а потім, можливо, поїхати кудись, де ніхто нікого не знає, і там уже все розповісти. Так ми навчимося через сповідь звільнятися від наших гріхів, від нашої неправди та полегшувати нашу душу. 

Ну, а сьогодні, ще раз хочу сказати, чудовий день, коли ми освятили храм. Храм дає можливість приходити на богослужіння і тим, хто раніше не міг цього зробити через великі відстані. Дуже важливо, щоб поява храму збудила в людях ревність про своє духовне життя, бажання бути ближчими до Бога, частіше звертатися до Нього за допомогою, частіше звільняти душу свою від тягаря гріховного, який може справді занапастити людину для цього життя і для життя вічного. 

Нехай Господь усім нам допомагає. Живемо, як то кажуть, у непростий час, хоча простих часів ніколи не було. І нехай допоможе нам Господь у цих непростих обставинах бути Йому вірними, зберігати віру в Нього, робити все, що тільки можемо зробити, щоб не творити людям зла. Якщо відчуваєте, що вас щось штовхає до скоєння зла — уникайте цього! Це не від Бога, не від ангела світла. Якщо хочете сказати неправду, помовчіть. Якщо вас примушують сказати неправду, вдайте, що не можете зараз відповісти на це питання, знайдіть способи. Просто почніть саме так чинити опір злу, потроху, і кожен через деякий час відчує, які великі зміни відбулися в його світогляді, у його поглядах на життя, на оточуючих, на рідних та близьких. 

Ось для цього — ще раз хочу сказати — ми будуємо храми там, де вони ніколи не були б побудовані, якби не прийнята нами Програма будівництва нових храмів і чудова підтримка з боку наших мирян. Всім їм низькі поклони та подяка. Тому що Церква не має коштів, щоб будувати сьогодні сотні храмів у місті Москві; і коли я розпочинав цю Програму, багато хто, як я вже казав одного разу, стверджував, що взагалі нічого не вийде. А все ж виходить! Виходить саме тому, що не Патріарх, не архієреї, не священики будували народ будував ці храми. А якщо він будував і будує ці храми, то вони потрібні нашому народу. І нехай благословення Боже перебуває над тими, хто зробив свій внесок у будівництво, хто ним керував, хто фізично здійснював це будівництво. І моя молитва до Господа ще й про те, щоб парафія, створена в цих особливих умовах під впливом високого ентузіазму, зберігалася і примножувалася, щоб сюди приходили татусі та мами, бабусі та дідусі, діти та онуки. І нехай зберігає всіх вас Господь і нехай допомагає йти тим єдиним істинним шляхом, який приводить людину до благополуччя в цьому житті і до Царства Небесного в житті майбутнього віку. Амінь. 

Прес-служба Патріарха Московського та всієї Русі

Версія: російська

Матеріали за темою

Відбулося освячення руського Нікольського храму в Лімасолі

Финансово-хозяйственному управлению Русской Православной Церкви — 15 лет [Стаття]

«Від благородних планів поспішатимемо до конкретних справ». Інтерв'ю митрополита Астанайського і Казахстанського Олександра до 25-річчя заснування Астанайської і Алма-Атинської єпархії [Iнтерв'ю]

Завершилася духовно-просвітницька акція «Великопісне молитовне стояння за воїнів Росгвардії»

Святіший Патріарх Кирил звершив освячення столичного храму Чуда Архангела Михаїла у Хонех у Братєєві

Патріарше служіння в Неділю 5-у Великого посту. Освячення храму Чуда Михаїла Архангела в Хонех у Братєєві м. Москви. Літургія. Хіротонія архімандрита Авксентія (Абражея) в єпископа Несвізького

Патріарша проповідь у Неділю 5-у Великого посту після Літургії у храмі Чуда Архангела Михаїла в Хонех у Братєєві м. Москви [Патріарх : Проповіді]

Святіший Патріарх Кирил звершив освячення московського храму Чуда Архангела Михаїла в Хонех у Братєєві та очолив хіротонію архімандрита Авксентія (Абражея) в єпископа Несвізьького

Митрополит Кишинівський Володимир очолив хіротонію архімандрита Патрокла (Поромбака) на єпископа Дондюшенського

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у свято Вознесіння Господнього після Літургії у московському храмі «Велике Вознесіння»

Патриаршая проповедь после Литургии в кафедральном соборе Христа Спасителя в Калининграде

Проповедь Святейшего Патриарха Кирилла по окончании вечернего богослужения в Никольском храме г. Калининграда

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Покровском храме Рязани

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 4-у по Великодню після Літургії в головному храмі Збройних сил Росії

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті рівноапостольних Мефодія й Кирила після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила у день пам'яті святителя Миколая Чудотворця після Літургії в Миколо-Угреському монастирі

Патріарша проповідь у Неділю жон-мироносиць після Літургії у Георгіївському соборі в Одинцові Московської області

Патриаршая проповедь в день Радоницы после Литургии в Архангельском соборе Московского Кремля

Патриаршая проповедь в Неделю 2-ю по Пасхе после Литургии в Храме Христа Спасителя