Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Патріарша проповідь у Неділю жон-мироносиць після Літургії у Георгіївському соборі в Одинцові Московської області

Патріарша проповідь у Неділю жон-мироносиць після Літургії у Георгіївському соборі в Одинцові Московської області
Версія для друку
19 травня 2024 р. 15:54

19 травня 2024 року, в Неділю 3-ю після Великодня, святих жон-мироносиць, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в кафедральному соборі великомученика Георгія Побідоносця у м. Одинцові Московської області. Після богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!

Ми святкуємо сьогодні пам'ять святих жон-мироносиць — тих жінок, які, подібно до апостолів, супроводжували Спасителя. У той час, звичайно, не було особливої різниці між апостолами і цими жвнками — вони всі були поруч із Христом. Вони чули Його слова, вони служили Йому чим могли — напевно, жінки особливо, забезпечували якісь побутові потреби, але й не лише. Це було найближче коло Спасителя, це були Його друзі, близькі люди. І всі вони стали Його служителями, свідками про Його Воскресіння та посланцями, які несли це свідчення про Воскресіння у світ. Апостол це і є посланник; ось так само посланцями були і жони-мироносиці.

Під час земного життя вони оточували Спасителя, створюючи мінімальні сприятливі умови для спілкування з найближчим колом людей. Однак якщо про апостолів ми багато всього знаємо, то служіння рівноапостольних мироносиць ніби залишається в тіні, але це якщо посилатися лише на письмові джерела. А в пам'яті Церкви цей подвиг рівноапостольних жінок зберігається.

Тому невипадково ця великодня неділя присвячена їм. Ми згадуємо про їхній подвиг, про їхню віру, про їхнє служіння Господу та Спасителеві. І знаємо, якими мужніми виявилися ці святі жінки, коли всі апостоли, крім Іоанна Богослова, в страху розбіглися, побоюючись, що і вони можуть зазнати переслідувань з боку тих, хто допитував і катував Спасителя, а потім і до хреста Його прибив. А ось жони-мироносиці не злякалися. Вони були весь час зі Спасителем, йшли разом із Ним на Голгофу та стояли біля хреста. І можна собі уявити цей натовп, що кричить, палає звіриною люттю і цих жінок — слабких і водночас таких мужніх і сильних!

Служіння жон-мироносиць, подібно до служіння святих апостолів, не припинилося. Служіння святих апостолів продовжилося у служінні єпископів, архієреїв, а через них і священнослужителів. А служіння жон-мироносиць триває в Церкві до сьогодні і теж ніколи не припинялося, бо це служіння людям добрими справами в ім'я Христове. Це справжнє продовження служіння мироносиць. І в той час, коли наша країна опинилася в полоні атеїстичної влади, коли багато людей боялися до храму ходити, сповідувати свою віру, хто наповнював наші храми так само, як вони наповнені сьогодні? Жінки! Вони нічого не боялися. Вони не боялися, що їх звільнять з роботи, що їм винесуть осуд. Вони приходили, молилися, допомагали в церкві, вони справді продовжували служіння рівноапостольних учениць Спасителя, сповнених апостольської сміливості та сили Духа.

Це служіння наших жон-мироносиць у важкі роки атеїзму ми ніколи не повинні забувати. Я вже не говорю про те, що завдяки жінкам зберігалася віра в сім'ї: дітей хрестили, тривало благодатне життя в нашому народі. І тому всім цим жінкам, які зберегли віру в сім'ях за часів безбожних гонінь XX століття, ми також повинні віддавати данину і дякувати їм за мужність і силу, яка призвела до збереження віри і до того, що сьогодні, коли немає жодних утисків і гонінь, Церква Христова множиться і зміцнюється.

Дивовижний подвиг мироносиць сьогодні звершується по-різному. Жінки, крім того, що наповнюють наші храми, дуже багато роблять для організації церковного життя. На них сьогодні тримається практично вся релігійна освіта — недільні школи, різноманітні гуртки, молодіжна робота, адже найчастіше саме жінки очолюють ці напрямки церковного життя. І, користуючись цією нагодою, я хотів би принести всім вам, мої дорогі сестри, подяку за апостольські труди, які ви сьогодні несете і у своїх сім'ях, і в парафіяльних громадах, зміцнюючи віру Христову в нашому народі і зміцнюючи життя наших парафій.

Це служіння в жодному разі не повинно припинитися. Ось чому важливо розвивати систему релігійної освіти в наших парафіях, у недільних школах, працювати в системі освіти, щоб православна віра зберігалася в людях і щоб майбутні покоління, сприйнявши віру Христову від поколінь попередніх, були здатні понести цю віру в майбутнє, невідоме для нас, ще остаточно незрозуміле. Багато проблем і загроз самому існуванню людського роду зараз існує, але віримо, що милістю Божою Господь продовжить і людську історію, і служіння мироносиць неодмінно буде дуже і дуже затребуваним.

Згадуючи пам'ять святих жон-мироносиць, приносячи подяку нашим сучасним жінкам-мироносицям — парафіяльним активісткам, жінкам, молодим дівчатам, тим, хто сьогодні активно бере участь у церковному житті, хочу всім вам подякувати і закликати до подальшого продовження цих трудів. Тому що без цього служіння ослабне Церква. Вона не може існувати без служіння священицького, але вона також не може реально існувати і наповнюватися новими членами, і продовжувати свою мандрівку в історії без цієї особливої праці жон-мироносиць, віруючих християнок, які виховують у вірі своїх дітей, впливають позитивно на своїх чоловіків і зміцнюють багато в чому життя наших парафій.

Хай допоможе всім вам Господь, мої дорогі сестри, саме так продовжувати своє служіння, пам'ятаючи, що ви не просто парафіянки, тобто ті, хто приходить до храму і йде з нього, але ви справді служителі Божі, тому що ви несете це служіння у своїх сім'ях, у робочих колективах, там, де ви сьогодні перебуваєте і де ви не соромитеся проповідувати і словом, і що найголовніше, доброю справою віру в Господа та Спасителя нашого. Усіх вас, мої дорогі, вітаю із чудовим святом — із пам'яттю святих жон-мироносиць. І ще раз прошу у Господа допомоги у підтримці служіння наших мирян і особливо мирянок, і висловлюю надію, що це служіння не припиниться, але підніматиметься від сили до сили, приносячи добрі плоди насамперед у духовній просвіті наших дітей, молоді, а значить, і нашого суспільства. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами