Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Патріарша проповідь у свято П'ятидесятниці після Літургії в Троїце-Сергієвій лаврі

Патріарша проповідь у свято П'ятидесятниці після Літургії в Троїце-Сергієвій лаврі
Версія для друку
23 червня 2024 р. 15:46

 

23 червня 2024 року, у день свята Святої Трійці (П'ятидесятниці), Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію на Соборній площі Свято-Троїцької Сергієвої лаври. Після богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

«Хто Бог велій, бо Бог наш? Ти єси Боже, твори чудеса». Цей прокимен душу роздирає, якщо в нього вдуматися, якщо все це усвідомити, через себе пропустити — яку ж величезну силу він має і яке ж дивне пророцтво він несе людям!

Згадую важкі часи, коли Церква перебувала в гнаному стані. Влада була безбожною. Відраховували п'ятирічки, семирічки до того часу, коли з релігійними забобонами буде повністю покінчено. І влада, дуже сильною, була впевнена, що з цими церковними справами, з усіма цими невідповідними політичним ідеалам «залишками минулого» буде покінчено. Як вона помилилася! А якби їм тоді сказати: «Та нічого не буде! Даремно ви працюєте, даремно виховуєте так молодь, даремно божевільні гроші вкладаєте в якісь нібито наукові атеїстичні твори, в якісь курси навчання — не потрібне все це буде людям»? Якби хтось так сказав, то, напевно, його вважали б ворогом народу чи божевільним.

Адже багато людей так і думали. Розмовляти не могли, але так і думали. Посилаючись на досвід своєї сім'ї — благочестивих батьків, діда та бабусю — маю сказати, що надія ніколи не йшла з нашого життя. Навіть не надія, а повна впевненість у тому, що лихоліття пройде, Церква наша знову оживе і народ торкатиметься святинь і молитиметься і про нашу країну, і про владу, і про воїнство. Не формально молитиметься, а справді вкладаючи у це сильне прохання до Спасителя світу.

Все це прийшло на нашу землю, і зараз ми всі цим насолоджуємось. Але коли все стає таким звичним, то й насолода минає, і гострота цього дивовижного переживаного моменту, який відчуваєш, особливо згадуючи про минуле, для багатьох просто невідома, бо минулого вони не знають, а хтось, можливо, й забув. Але пам'ятати минуле треба, бо воно багато чого вчить. Вчить, по-перше, весь наш народ і Церкву нашу, що будь-яке ослаблення віри, будь-який відступ від Божих заповідей під впливом новомудрих чи псевдомудрих філософій — усе це ніколи не досягне своєї мети, якщо ми зберігатимемо віру в Бога, якщо ми з'єднуватимемо себе з Ним молитвою і Святими Таїнствами. Тому що немає сили більшої, ніж Божа сила.

І знову ж таки дивний досвід нашої Вітчизни, що просто приголомшує свідомість, коли народ відмовився від Бога і досяг величезних досягнень у науці, в техніці. Здавалося, з вірою все закінчено. Але нічого не було закінчено, і віра тоді зберігалася, а сьогодні, з Божої милості, ця велика сила Духа, що зв'язує людину з Богом, присутня в житті, я думаю, більшості наших людей.

Особливо відчуваєш усі ці історичні перипетії, їхню небезпеку, згадуючи про минуле. І водночас насичуєшся глибокою вірою і переконанням у тому, що Бог творить чудеса, Він Господар історії, у Його долонях — життя і країн, і народів, і всієї людської цивілізації.

А ця віра дає величезну силу людині. Вона позбавляє нас страхів, деяких хворобливих передчуттів, складних психологічних станів, у які нерідко впадає сучасна людина. Яким поширеним стало слово «депресія»! А що це значить? Це означає втрату духовних, моральних і інтелектуальних сил. І відбувається це тільки тоді, коли людина залишається віч-на-віч зі своїми скорботами, своїми невдачами, своїми втратами і, не володіючи достатньою вірою в Бога, наражається на страшний стан зневіри, який справді позбавляє людину життя в тому сенсі, як ми, християни, розуміємо життя — життя у повноті з Богом, у радості, із силою Святого Духа.

Ось для того, щоб ми не повторювали помилок минулого, ми маємо сьогодні дуже й дуже велику увагу звертати на нашу молодь. Ми маємо виховувати своїх дітей. Звертаюся до мам, тат, бабусь та дідусів: вкладайте у виховання дітей все, що у вас є кращого. З тим, щоб вони не лише добре навчалися в школі, хоч і це потрібно, але щоб вони набуття знань поєднували з вірою в Бога, як це вміли робити видатні науковці, мислителі, художники, архітектори, воєначальники протягом більшої частини нашої національної історії, що, власне, і врятувало Росію, і донесло до нас віру православну у всій її чистоті.

Нехай допомагає всім нам Господь, не боячись труднощів, не боячись різного роду чуток, сподіваючись на волю Божу, зміцнюючи цю надію молитвою за себе, за своїх рідних, близьких, за народ і за країну нашу, зі смиренністю йти назустріч майбутньому, якого ми не знаємо, яке в руках Божих, але яке не може бути страшним і руйнівним для тих, хто з Богом живе. Це життя з Богом, у надії на Господа, життя в постійному контакті з Ним через молитву і є та сила, яка підносить людину над страхами, над смутком, над скорботами і над усім тим, що послаблює, пригнічує людину, а іноді навіть позбавляє її життя.

У цих стінах упродовж довгих століть особливо сконцентровано духовне життя нашого народу. Ці стіни бачили і воєнну брань, і страшну загрозу руйнування цього святого місця, та й усієї Росії, і важкі роки панування тих, хто в Бога не вірив. Але свята Лавра, яка сьогодні так чудово оновилася, також має бути для нас видимим знаком Божественної присутності і в житті нашого народу, і в житті нашої Вітчизни. І будемо просити Господа, молитися Йому, щоб не залишав Він ні народ, ні нашу країну, ні владу, ні військо, але щоб усі ми зміцнювалися духом, зростали у вірі і, спрямовуючи свій погляд у майбутнє, пам'ятали, що майбутнє тільки там, де Бог. Там, де Бога немає, немає майбутнього. Ми знаємо це з досвіду життя деяких поколінь, але найголовніше ми знаємо про це з Божественного Одкровення. Так зміцнені вірою, несучи її у своїх серцях, передаючи своїм рідним і близьким, особливо підростаючому поколінню, будемо гідні називатися учнями Божих угодників, подвижників, які на цьому святому місці просіяли і які силою свого духу в ті часи зуміли захистити і народ наш, і країну нашу; і віру зберегти, і передати її наступним поколінням руських людей. Їхніми молитвами нехай береже Господь усіх нас. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патриаршая проповедь в день памяти преподобных Сергия и Германа Валаамских после Литургии в Валаамском монастыре

Патриаршая проповедь после Литургии в Тихвинском Богородичном Успенском мужском монастыре

Патриаршая проповедь после Литургии в Иоанновском ставропигиальном монастыре в Петербурге

Патріарша проповідь у свято П'ятидесятниці після Літургії в Троїце-Сергієвій лаврі

Слово Святішого Патріарха Кирила після всеношної в Троїце-Сергієвій лаврі напередодні свята Святої Трійці

Патріарша проповідь у свято Вознесіння Господнього після Літургії у московському храмі «Велике Вознесіння»

Патриаршая проповедь после Литургии в кафедральном соборе Христа Спасителя в Калининграде

Проповедь Святейшего Патриарха Кирилла по окончании вечернего богослужения в Никольском храме г. Калининграда

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Покровском храме Рязани

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 4-у по Великодню після Літургії в головному храмі Збройних сил Росії