Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

В.Р. Легойда: «Патріарх їде вклонитися святиням української землі»

В.Р. Легойда: «Патріарх їде вклонитися святиням української землі»
Версія для друку
14 липня 2010 р. 12:30

Про майбутній візит Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила на Україну в інтерв'ю інтернет-виданню «Лівий берег» розповідає голова Синодального інформаційного відділу В.Р. Легойда.

— Якою є мета візиту Патріарха до України? Фрази типу «помолитися разом із паствою» мають вигляд дипломатичних формулювань, хіба всі християни не єдині в молитві, незважаючи на відстані?

— Церква не має жодної іншої дипломатії, окрім дипломатії любові. Дивно чути, коли про священика говорять, що слова «помолитися разом» — це для нього лише слова. Це зовсім не так. Це одна з головних справ священика, смисловий центр його служіння. Як же інакше?

Відвідування України має для Святішого, насамперед, пастирський характер. Для священика немає нічого важливішого за спілкування зі своєю паствою. І хто не розуміє цього, той не розуміє природи Церкви. Заявляти про політичне підґрунтя візитів Патріарха, як це часом буває, означає застосовувати підходи, що свідчать про некомпетентність заявників. Це схоже на те, якщо ми б оцінювали ступінь об'єктивності журналіста за кількістю часу, проведеного ним поза редакцією, — одне з іншим ніяким чином не пов’язане.

Безумовно, молитва не знає кордонів, але молитовну єдність, по—перше, важливо створювати й розвивати, а, по-друге, духовне життя вимагає також безпосереднього спілкування, обміну досвідом, розуміння умов, в яких живе твоя паства. Стати ближче до неї — одна з цілей Патріаршої поїздки. Це, до речі, цілком традиційна для християнського служіння ціль — вже апостоли вирушали у численні подорожі, щоб «вустами до вуст» говорити з народом Божим. І, звичайно ж, Патріарх їде вклонитися святиням української землі, святиням, що створювали цінності нашої єдиної духовної Батьківщини — Святої Русі.

— Чим зумовлений вибір саме Дніпропетровська та Одеси в географії візиту?

— Святіший Патріарх неодноразово говорив про те, що хоче відвідувати Україну регулярно. Ми знаємо, яке враження справила на нього торішня подорож, яка дозволила ще раз побачити, як наша спільна спадщина, наша православна традиція об'єднують сучасних людей, незалежно від кольору паспорта. Цього року від Синоду Української Православної Церкви надійшло запрошення відвідати, крім Києва, також Дніпропетровськ і Одесу. Святіший в якості Патріарха ще не був у цих містах. Київ же, як одна з трьох синодальних столиць Руської Православної Церкви разом із Санкт-Петербургом та Москвою, стає обов'язковим пунктом Патріарших поїздок. Цього року, як і минулого, в Києві відбудеться засідання Священного Синоду Руської Православної Церкви.

— Які зараз відносини між Московською Патріархією і Київською митрополією? Як у Москві ставляться до того, що Київська митрополія видає православну літературу та фільми українською мовою?

— З великою радістю. А як ще можна ставитися до просвітницької та місіонерської діяльності?

Життя Церкви, де немає «ні елліна, ні іудея», на відміну від сучасного світського глобалізму, будується не на запереченні національної культури, не на спробі загнати усе у прокрустове ложе єдиного стандарту мови, культури й манери поведінки. Навпаки, Церква — це єдність різноманіття, коли кожна культура привносить свій специфічний досвід, систему символів, мистецтво…

Щодо першого питання, то його сформульовано як проблемне, але нічого проблемного в ньому немає. Відносини мають абсолютно стабільний характер, визначений ще у 1990 році томосом про широку автономію Української Православної Церкви.

— У деяких українських ЗМІ з'являється інформація, що Патріарх Кирил насправді хоче замінити митрополита Володимира іншим архієреєм. Чи є в Москві такі плани?

— Сама постановка питання нагадує уявлення про Церкву як про якусь транснаціональну корпорацію, в якій керівництво здійснює кадрову політику, звільняючи одних начальників і замінюючи їх іншими. Це логіка абсолютно нецерковної свідомості. На жаль, подібні порівняння нерідко з'являються в медійному просторі, але, повірте, вони абсолютно не відображають життя Церкви, ігнорують церковні реалії.

Навіть якщо залишити осторонь етичну складову Вашого питання (що насправді неприпустимо), з канонічної точки зору подібне «бажання» неможливо реалізувати. На підставі вже згадуваного мною томосу питання про Предстоятеля Української Церкви знаходиться виключно в її компетенції, а Патріарх тільки благословляє це рішення. Наскільки мені відомо, в Києві це питання ніколи не порушувалося, в Москві ж його неможливо порушити в принципі.

— Скільки грошей отримує Московська Патріархія від українських парафій? Які єпархії дають найбільші відрахування?

— Це питання випливає з проблеми, яку вже було порушено раніше. Мені зрозуміло, кому потрібні страшилки про те, як Москва займається поборами в Україні, але факти — уперта річ. У фінансовому відношенні Українська Православна Церква є повністю незалежною, вона має бюджет, яким управляє самостійно і жодних відрахувань до Москви з цього бюджету не надходить. Їх просто нема.

Крім того, давайте подивимося на систему прийняття рішень у всій Церкві у цілому. Вищими органами церковного управління є Собори, або Архієрейський (що складається з усіх єпископів), або в особливо важливих випадках Помісний (із залученням простих священиків і мирян). Кількість російських єпископів у Руській Православній Церкві — менше половини. Таким чином назвати Руську Церкву російською неможливо. У розробці важливих для неї соборних рішень, висловлюючись світською мовою, враховуються інтереси віруючих усіх країн і діаспор, і, звичайно, на подібний інтернаціонал не можуть впливати жодні національні політики, що міцно захищає Церкву від спроб «зовнішніх втручань» з боку політиків тієї чи іншої держави.

— Минулого року Одеська єпархія пригрозила світським журналістам, що написали погану статтю про Церкви, «скорботами та хворобами». Чому православні так болісно реагують на критику? Де ж християнська любов до ворогів?

— Мені важко оцінити цю конкретну історію, за якою я спостерігав здалеку, проте, знаючи, що в Одеській єпархії працюють істинно віруючі, православні освічені люди, можу припустити, що їхні слова зрозуміли не зовсім вірно. На жаль, у масовій свідомості у нас нерідко погано розрізнюються релігія і магія, християнське Таїнство і магічний ритуал. Звідси, до речі, походять і дикі забобони про те, що священик може «наслати порчу», зробивши «заочне відспівування» людини. Церкві взагалі не властиво погрожувати. Вона має іншу функцію — молитися. У тому числі, або навіть в першу чергу, за грішників. Адже гріх — це не злочин, за який певний світовий закон (або Церква як його виконавець) карає з усією суворістю. Гріх — це порушення, скажімо так, правил особистої «духовної гігієни», здатне спричинити духовну ж хворобу. Людина, що згрішила, страждає від власного прорахунку: один з можливих перекладів грецького слова «гріх» — «промах, похибка, невлучання». Грішник — це той, хто хибить, не влучає у ціль. Ціль життя. І Церква покликана говорити про це, допомагаючи людям досягати тих справжніх цілей, які визначені Богом для людини.

Саме від цього, як мені здається, хотіли застерегти журналістів священики Одеської єпархії, закликаючи згадати про професійну етику. І в цьому немає жодної агресії, навпаки, щира занепокоєність долею людей, нехай навіть тих, що вчинили не дуже гарно.

Я зовсім не хочу сказати, що цим можна пояснити будь-який вчинок, що походить від представників Церкви. На жаль, і в церковному середовищі трапляються прояви агресії, і нехристиянські спроби спекулювати на чужих марновірствах, та й просто необдумані вчинки. Але, як говорив багато століть тому великий християнський святий — блаженний Августин, подібні вчинки впливають на авторитет Церкви, але не на її Істину. Тому що Церква ґрунтується не на людських добрих справах і не ними держиться, але на Хресній Жертві Самого Спасителя.

— Іноді інформаційне поле про Церкву більше нагадує інформаційну війну — ви приїжджаєте з Патріархом молитися, а журналісти пишуть про політичне підґрунтя візиту, Патріарх промовляє фразу українською мовою, журналісти пишуть, що він неправильно процитував український вірш. Чому йде ця війна, ви її програєте або виграєте?

— Цитував-то якраз Святіший правильно, на цю тему потім були навіть виступи відомих українських філологів, істориків... Мені здається, що імперативом цієї війни є упевненість деяких сил у тому, що Церква — це лише суб'єкт (або об'єкт — кому як більше подобається) поточної політики, у крайньому разі — ідеологічна структура і не більше того. Предстоятель Церкви їде до своєї пастви, щоб поспілкуватися і помолитися разом з нею, протягом всього візиту в принципі не говорить про політику, не відвідує політичних діячів (за винятком протокольної зустрічі з главою держави), а журналісти все шукають і шукають «прихований підтекст». Такі, пробачайте на слові, аналітики намагаються спростувати аксіоматичний вираз Конфуція про те, що дуже важко шукати чорну кішку в темній кімнаті, особливо, якщо її там немає. Деяким братам по перу це вдається, мушу визнати. Тим же, хто спостерігає за ситуацією зсередини, стає або смішно, або, частіше, сумно читати подібні аналітичні екзерсиси.

Програємо або виграємо ми інформаційну війну? Ми не беремо в ній участі. Церква має тільки одного ворога, з яким вона завжди боротиметься — гріх. І діяльність існуючих всередині Церкви структур, у тому числі й нашого Інформаційного відділу, спрямована на те, щоб голос Церкви було чути і адекватно донесено до людей через сучасні канали масової комунікації.

Патріархія.ru

Версія: російська

Матеріали за темою

Повноважний представник Президента РФ у Центральному федеральному окрузі вручив В.Р. Легойді орден Олександра Невського

Святіший Патріарх Кирил виступив на I Міжнародному комунікативному форумі «МедіаПост» в Російському державному соціальному університеті

В.Р. Легойда: Надо бояться не сильного ислама, а слабого христианства [Iнтерв'ю]

В.Р. Легойда: Насильницьке утвердження пріоритету гендерної ідеології перед сімейними цінностями загрожує свободі

Святіший Патріарх Кирил відвідав музей військового духовенства в Богоявленському кафедральному соборі Костроми

Патріарший візит до Костромської митрополії. Відвідання музею військового духовенства в Костромі

Святіший Патріарх Кирил відвідав музей військового духовенства у Богоявленському кафедральному соборі Костроми

Відбулася зустріч Святішого Патріарха Кирила з губернатором Костромської області С.К. Ситніковим та митрополитом Костромським Ферапонтом

265 людей із зони конфлікту доставили на лікування до Лікарні Святителя Алексія з березня 2022 року. Інформаційне зведення про допомогу біженцям (від 28 вересня 2023 року) [Стаття]

Прихильники «ПЦУ» силоміць захопили храм Української Православної Церкви в Адамівці

Кримська митрополія передала понад дві тонни допомоги до Василівки на Донбасі. Інформаційне зведення про допомогу біженцям (від 27 вересня 2023 року) [Стаття]

125 приватних будинків відремонтували православні волонтери в Маріуполі. Інформаційне зведення про допомогу біженцям (від 26 вересня 2023 року) [Стаття]

Інші iнтерв'ю

Микола Зінов'єв: «Хочеться писати про Бога і знаходити нові слова та образи»

Архієпископ Сурозький Єлисей: Навіть самі напружені відносини між країнами не заважають церковному народу нести своє свідоцтво віри

Хрещення Русі — подія вища за будь-які кон'юнктурні обставини

Диякон Олександр Волков: Патріарх відвідає Брест, а візит до Латвії відкладено

Спілкування зі Святішим Патріархом нікого не може залишити байдужим

В.Р. Легойда: Патріарший візит до Православної Церкви Молдови носить пастирський характер

Митрополит Волоколамський Іларіон: Сподіваюся, що візит Святішого Патріарха Кирила принесе велику користь православним віруючим Естонії

Митрополит Волоколамський Іларіон: Віра з нагоди і за промислом

Митрополит Волоколамський Іларіон: Росія і Польща повинні згладити взаємні образи і перезавантажити відносини

Митрополит Волоколамський Іларіон: Росіяни і поляки повинні рухатися назустріч один одному як християни і родичі