Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії у кафедральному соборі Петропавловська-Камчатського

Слово Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії у кафедральному соборі Петропавловська-Камчатського
Версія для друку
19 вересня 2010 р. 14:00

19 вересня 2010 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив чин великого освячення Троїцького кафедрального собору міста Петропавловська-Камчатського, а потім очолив Божественну літургію у новоосвяченому храмі. Після закінчення богослужіння Святіший Владика звернувся до його учасників з Першосвятительським словом.

Ваше Високопреосвященство, владико архієпископе Ігнатію! Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Шановні світські керівники, дорогі отці, брати і сестри!

Сьогодні особливий день для Камчатки і для всієї Росії. Тут освячено храм, звернений ликом своїм до Тихого океану, — як певне свідчення нашої національної автентичності, нашої духовної сили. Камчатка пов'язана з подвигами великих рівноапостольних просвітителів землі нашої — у першу чергу святителя Інокентія. Коли читаєш про його місіонерські труди, то дивуєшся, як він без жодних доріг, без жодних гелікоптерів і літаків пересувався зовсім безлюдними місцями, як він голодував, як він страждав від холоду, як його буквально рятували коряки, тоді ще не православні.

І ось що дивно. Коли святитель Інокентій дістався до Палани, де вчора ми освятили закладний камінь у фундамент храму, то йому дуже допоміг один Коряк. Настільки допоміг, що святитель звернувся до світської влади тодішньої Росії з проханням дати цій людині нагороду, і того удостоїли золотої медалі. Цій простій людині, ще не християнину, вручили золоту медаль, але він її не надягав. Коли ж його запитали про причини, він сказав: «Я нічого особливого не зробив — я просто зробив те, що потрібно було зробити».

Ця чудова історія свідчить багато про що. По-перше, вона свідчить про те, що малі народи Півночі, які увійшли до великої сім'ї народів Росії, мали і, сподіваюся, мають і сьогодні ті моральні якості, які так пов'язані з християнством, а тому й проповідь серед народів Півночі була успішною. На жаль, десятиліття безбожного життя зруйнували ці паростки Православ'я на Російській Півночі і на Далекому Сході. І от сьогодні настає час знову збирати каміння, знову споруджувати ту будівлю, яку почали споруджувати сотні років наші благочестиві предки.

Коли я вперше прибув на Камчатку, то мене все вразило в цьому краї — і велична природа, і народ, і ці дивовижні простори, і багатства. Камчатка не може залишити людину байдужою, якщо вона приїхала сюди бодай раз. Тут відчуваєш силу і міць океану, силу незайманої природи, вулканічну силу землі. Тут буквально дихає земля, і кожен може доторкнутися до цього потужного і грізного дихання.

Кожного разу, коли я думав про Камчатку, то неодмінно згадував паростки православної віри, що зійшли тут, на цій землі, і з подякою Богу свідчив про подвиг тих священнослужителів, які тут трудилися. А коли жереб випав на владику Ігнатія, щоб він очолив Камчатську єпархію раділо моє серце, бо ми знайшли пастиря, здатного без ремства, з радістю, з глибоким внутрішнім задоволенням нести своє служіння у цьому далекому від столиці краю.

Я хотів би сердечно подякувати Вам, владико, за Ваші апостольські труди. Коли я приїжджав вперше, тут був один отець Ярослав, а сьогодні, стоячи на кафедрі, я порахував священнослужителів і зрозумів, що переді мною лице єпархії Руської Церкви — і не найбільш нечисленної. А цей величний собор начебто підводить підсумок цього першого етапу місіонерських трудів на Камчатці — і Ваших, Ваше Високопреосвященство, і Вашого духовенства, і відданих мирян.

Але це, дійсно, лише перший етап. Місто, що носить ім'я святих апостолів Петра і Павла, повинно було мати свій кафедральний собор. Місто повинно було мати своє духовне лице, і зараз це лице з'явилося. Однак з будівництвом храму завжди закінчується лише перший період — період важливий, але другий і наступні періоди є складнішими.

Сьогодні мене буквально вразили слова апостола Павла, якi було прочитано під час Літургії. Це невеликий уривок з 6-го розділу Другого послання до Коринфян. Так уже збіглося, що саме сьогодні прозвучало це апостольське читання, але які приголомшливі слова — слова, що приголомшують і розум, і серце! Апостол запитує, яка згода поміж Божим храмом та ідолами? (2 Кор. 6:16). Це пронизливе питання звертається до нас, людей ХХI століття, з глибини століть, з вуст апостола Павла. І воно звернене до камчатців у день освячення їх кафедрального собору — яка згода поміж Божим храмом та ідолами?

Не було Божого храму — і люди могли жити, як язичники, і поклонятися рукотворним богам або штучно створеним вченням, ідеологіям, або багатству, або владі — та чи мало чому поклоняється людина! Кожен має своїх ідолів — в одного одяг, в іншого автомобіль, у третього мода, у четвертого ще щось… І поклоняємося їм так, як не поклоняємося Богу, — віддаємо цьому виміру життя усі свої сили, часто порушуємо і божеські, і людські закони, щоб мати більше. Ні перед чим не зупиняється — і образити слабкого можемо, і навіть життя іншої людини зруйнувати, тільки щоб була можливість поклонятися ідолу, якого самі вигадали, намалювали, створили…

Не було храму — і начебто не було гріха, і жили в ідолопоклонстві. А сьогодні кожен з вас повинен вийти з храму з цими словами: яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Немає такої згоди. З освяченням храму має початися інше життя на Камчатці: ідолів треба виганяти, Богу поклонятися, жити за Божим законом, робити добро людям, говорити правду, бути чесним перед Богом і ближніми своїми.

Дехто скаже: «це так важко, це майже неможливо…» А відповідь дуже проста — вона знову-таки міститься у сьогоднішньому читанні з апостола Павла. Апостол говорить: «Ви — храм Бога Живого» (див. 2 Кор. 6:16). Кожна людина є Божим храмом, бо всередині неї є Божественний образ — безсмертна душа. І Бог дав нам наше тіло як храм, як вмістилище цієї вічної і безсмертної душі, для того щоб усередині цього храму відбувалося богослужіння, щоб ми жили у спілкуванні з Богом, щоб ми зверталися до Нього з молитвою, щоб ми пам'ятали Його закон.

А що ж відбувається з людьми, які не хочуть усього цього? Хтось намагається жити по совісті. Дай Боже сил. Але дуже важко без Бога жити по совісті — так багато спокус, так багато небезпек, так багато помилок, що й про совість забути можна. А коли ми живемо за Божим законом, коли в серці є страх Божий, є розуміння того, що Бог бачить і Бог може покарати, — тоді людина будує життя згідно з Божим замислом і лише тоді вона знаходить щастя.

Хтось може здивуватися і сказати: «Та ні, щастя — це зарплата, це великий гарний будинок, це машина, поїздки за кордон, гарний одяг…» Це не так, і ті люди, які досягають усього цього, часто глибоко нещасні. Хоча б тому, що людина не має межі бажанням, і тільки-но досягаєш того, що ще вчора здавалося межею, з'являються нові ідоли. У той же час добре відомо, що багато людей живуть мирним, радісним життям, хоча їх матеріальне становище не можна порівняти з умовами життя тих, хто страждає під тягарем своїх гріхів і свого багатства.

Зі сказаного не слід робити висновок про те, що людині не треба дбати про своє життя, не треба піклуватися про зростання матеріальних цінностей. Бог нас закликав до того, щоб ми працювали, і результатом праці є, в тому числі, і матеріальний достаток, який Богом благословляється. Але як важливо, щоб цей достаток не ставав ідолом! А щоб було так, не забувайте про Божий храм. І коли в голові закрутиться, коли орієнтири раптом буде втрачено, коли безвихідність підступить, — біжіть сюди, до Божого храму, бо тут ідоли відступають, тут їх немає. Тут Бог, для Котрого кожен з нас — Його чадо, Його дитина, яку Він любить…

Я вірю, що з освяченням цього храму помалу почне змінюватися на краще життя на Камчатці. Хоча й протягом останніх 20 років було зроблено дуже багато, але це чудове місце потребує радикальної зміни життя. І дай Боже, щоб так і сталося, щоб множилося матеріальне багатство людей, щоб ставали красивішими міста, ставали кращими дороги, щоб люди мали можливість вільно літати і по Камчатці, і до Москви, не збираючи на квитки протягом довгих років життя. Дай Боже, щоб багато чого змінювалося на краще, але все це відбуватиметься лише тоді, коли ми змінимо свої серця.

І тому моє перше слово до вас, мої дорогі жителі Камчатки: зберігайте віру в серці, долайте ідолопоклонство, виганяйте його зі свого життя. З Богом завжди радісно і завжди мирно, тому що Бог любить нас і спасає нас.

Я хотів би сердечно подякувати усім, хто працює у Камчатській єпархії, — священнослужителям і мирянам. Я знайомий з вашими трудами, і мене тішить все те, що тут відбувається. Дай Боже, щоб після освячення кафедрального храму ще більш активним і красивим стало духовне життя камчатців.

Я хотів би, Ваше Високопреосвященство, на подяку за труди, які Ви понесли тут з духовного просвітництва народу, з творення цього святого храму, вручити Вам орден Руської Православної Церкви святого благовірного князя Даниїла Московського II ступеня. Аксіос! Я хотів би також вручити Вам адрес у зв'язку з тим, що у цьому році Ви відзначаєте 20-річчя служіння у священному сані. Ви увінчали це 20-річчя чудовим результатом — але це проміжний результат. І дай Боже, щоб у житті Вашому було ще багато таких духовних перемог, які б наближали Вас до Бога і які б, збираючи навколо Вас людей, дарували їм силу віри і надії. В пам'ять про сьогоднішню подію хотів би піднести Вам цю святу панагію, щоб Цариця Небесна оберігала Вас, покривала Вас Своїм покровом і підтримувала на непростих шляхах апостольського служіння тут, на Камчатці.

Я хотів би також сердечно подякувати мирянам, які потрудилися для будівництва цього святого храму.

<…>

Також хотів би, Ваше Високопреосвященство, піднести для освяченого храму дві святині. По-перше, ікону святої праведної Матрони Московської з часткою мощей. Свята угодниця чує наші молитви. У місті Москві щодня тисячі людей прагнуть помолитися перед її мощами. Я подумав, що для духовного зв'язку зі столицею було б добре мати у Троїцькому соборі у Петропавловську святиню, яка б видимим способом підтримувала і зміцнювала цей духовний зв'язок. Молитвами святої праведної Матрони Московської нехай Господь зцілює хворих, зміцнює немічних, допомагає людям, у тому числі й тим, кого наділено владою, здійснювати гідно своє служіння, тому що вона осібно молиться і за таких.

Також я хотів би передати на пам'ять зображення Божої Матері — плащаницю, майстерно вишиту з використанням різноманітних цінних матеріалів. Нехай це зображення перебуває у цьому святому храмі.

А для всіх вас, мої дорогі, я хотів би передати маленькі іконки святителя Інокентія — того самого, який на оленях, на собаках мандрував Північчю, Камчаткою, проповідуючи слово Боже, а потім став митрополитом Московським — моїм попередником по Московській кафедрі. Я передаю вам ці іконочки в пам'ять про його апостольські труди і зі своїм Патріаршим благословенням. І попрошу, щоб відразу після богослужіння усім присутнім ці іконочки були роздані.

Нехай береже вас всіх Господь. Цариця Небесна нехай покриває Камчатку, місто Петропавловськ і всіх вас, захищаючи від усілякого зла і зміцнюючи в добрих ділах. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

 

 

Версія: російська

Матеріали за темою

У Лівані представник Руської Церкви взяв участь у хресній ході напередодні свята Благовіщення за новоюліанським календарем

Святіший Патріарх Кирил провів чергову нараду щодо Програми будівництва православних храмів у Москві

Нарада щодо Програми будівництва православних храмів у Москві

У Фінансово-господарському управлінні триває робота зі збору проєктів повторного застосування

Ответы Святейшего Патриарха Кирилла на вопросы на встрече с участниками Всемирного фестиваля молодежи [Патріарх : Привітання та звернення]

Выступление Святейшего Патриарха Кирилла на Всемирном фестивале молодежи [Патріарх : Привітання та звернення]

Патріарше служіння у Троїцькому храмі підмосковного Реутова. Хіротонія архімандрита Єрмогена (Корчукова) на єпископа Туранського

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Єрмогену (Корчукову), єпископу Туранському, вікарію Кизилської єпархії [Патріарх : Привітання та звернення]

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у Неділю Торжества Православ'я після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у п'ятницю першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у четвер першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Стрітенському ставропігійному монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Донському монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у вівторок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Богоявленському кафедральному соборі в Єлохові

Патріарша проповідь у понеділок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь перед чином прощення у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського після Літургії в Даниловому ставропігійному монастирі м. Москви

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в Неделю о Страшном Суде после Литургии в Храме Христа Спасителя