Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила на прийомі від імені губернатора Сахалінської області

Слово Святішого Патріарха Кирила на прийомі від імені губернатора Сахалінської області
Версія для друку
22 вересня 2010 р. 16:27

21 вересня 2010 року, в свято Різдва Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, відбувся прийом на честь Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила від імені губернатора Сахалінської області О. В. Хорошавіна, на якому були присутні члени офіційної делегації Руської Православної Церкви, представники влади, громадських організацій та ділових кіл області. Святіший Патріарх звернувся до присутніх з вітальним словом.

Я виношу найсвітліше враження від відвідування Сахаліну, від зустрічей з людьми, з чудовою природою, від тих розмов, які я тут мав. Зовсім по-новому я побачив острів Сахалін і зрозумів його можливості, його потенційну силу й те, що сьогодні тут відбувається. Хотів би ще раз сказати, що сердечно дякую владиці Даниїлу за його жертовне апостольське служіння. Йому дістався непростий спадок, але він зі смиренністю, розумом, добрим серцем і твердою волею зумів багато чого зробити. Але зроблене Вами, владико, — це тільки перший крок, тому що завдання перед Церквою на Сахаліні стоять величезні.

Ці завдання перекликаються із завданнями державними. Нас іноді звинувачують, що Церква і держава у спайці, що Церква не повинна себе так вести. В історії всяке бувало, але навіть тоді, коли держава розпинала Церкву, Церква не була їй ворогом. У той час нас ніхто не міг зрозуміти, особливо на Заході. Нам говорили: «Вас же до стінки ставлять, до таборів засилають, декласують... Виступіть, підніміть свій праведний гнів!» Але ми ніколи цього не робили, бо розуміли: держава — це форма організації народного життя. Форма може бути неправильною, навіть злочинною, але ж всередині — народне життя і, вдаряючи по державі, обов'язково вдаряєш по народові.

Це не означає, що Церква все виправдовує, на все закриває очі і не бачить нічого поганого. Церква має свою можливість, на відміну від опозиції, тихим голосом говорити Божу правду, і, слава Богу, сьогодні цю правду чують. Але Церква завжди зі своїм народом, і саме від цього й походить нинішня взаємодія Церкви й держави.

А ці цілі й завдання величезні. Росія вперше за багато десятиліть стала вільною державою, що енергійно розвивається. У кожної людини з'явилася реальна можливість робити те, що вона хоче робити, вкладати у свої справи — чи то підприємництво, інтелектуальна або адміністративна праця — всю свою енергію. У багатьох з'явилася можливість подорожувати по всьому світу, спостерігати, як живуть інші люди, порівнювати, критично оцінювати свої недоліки і одночасно бачити свої сильні сторони. Ми стаємо зрілим суспільством, ми дорослі й вільні люди…

Ми живемо у надзвичайно багатій країні. Пригадую свою розмову на початку 90-х років з одним дуже відомим німецьким підприємцем, який протягом довгих років торгував з Радянським Союзом. Це була вже немолода, мудра людина, і вона допомагала мені багато чого зрозуміти, розмірковуючи з точки зору економічної. Одного разу я сказав йому: «Ви знаєте, ми переживаємо глибоку кризу, у нас економічна катастрофа». Він посміхнувся і відповів: «В Росії не може бути економічної кризи, як не може бути економічної кризи у людини, якщо вона сидить на скрині з золотом. Якщо в такій ситуації виникає криза — значить, ця криза в голові». Це дійсно так. Звичайно, сказане не означає, що ми хворі, неповноцінні або погано освічені люди. У нас один з найвищих у світі рівнів освіти, і, як би критично ми про нього не висловлювалися, саме наша освіта забезпечила свого часу величезні економічні та технологічні перемоги. Не в освіті справа (хоча її теж потрібно покращувати), але у втраті вірних ціннісних орієнтирів.

Що ж сталося? А сталося те, що мало статися. Здатність на рівні серця, інтуїції, розуму відрізняти добро від зла дає тільки Бог. Сьогодні тут прозвучали приголомшливі слова про те, що Православ'я є невіддільним від нашої держави, про те, що так було завжди і так буде. За цими простими і ясними словами — та ж істина. А чому, власне кажучи? Та тому, що віра вводить чіткі критерії, віра перетворює людину з розумної істоти, якою легко маніпулювати, на вільну особу, віра дає внутрішню свободу. Неможливо маніпулювати свідомістю віруючої людини, тому що вона будує своє життя на колосальній духовній та інтелектуальній традиції, що несе в собі цей критерій розрізнення добра і зла.

Я говорю про це тут, тому що ми на Сахаліні, у далекому російському прикордонні, а поруч Японія, інші країни — потужні, країни що швидко розвиваються. Ви усі подорожуєте по цих країнах, ви вільні люди. А сюди приїжджають різні проповідники, і чого вони тільки не говорять нашому народу! Нерідко логіка приблизно така: «Японська або корейська машина краще російської, японський комп'ютер краще російського, а значить, і взагалі все, що з Кореї, з Японії, краще, ніж з Росії — включаючи й віру. Тому йдіть не до православного храму, а до нас, ми вас навчимо, як стати щасливими».

Це далеке російське прикордоння, з одного боку, має колосальний потенціал для розвитку, з іншого боку, тут важливо ніколи не втрачати пильності, як не можна втрачати пильності на кордоні. Не в тому сенсі, що треба бачити в інших людях ворогів — ні в якому разі! Але потрібно таким чином творити свою внутрішню людину, щоб бути здатним отримувати від наших друзів і партнерів усе необхідне для нашого розвитку, для нашого життя, і водночас зберігати усередині себе те, що ніколи і ні за яких умов не може бути деформоване. Тому, що ця деформація внутрішньої людини, її системи цінностей і означає знищення країни. Ось чому Руська церква і Росія — це невіддільні поняття. Не буде Церкви —  не буде й країни, як вже було сказано. Зберігайте віру православну.

Я знаю, що багато з вас вийшли з невіри, комусь все це ще важко сприймати. Важко не стільки навіть на світоглядному рівні, а на рівні культурному, тому що Церква має свою субкультуру. Коли людина виховувалася в іншій субкультурі, їй здається, що між нею і Церквою існує якась прірва: важко прийти, важко перехреститися, важко зрозуміти... Але оволодіння культурною стороною справи не таке вже велике й складне, а насамперед, не найголовніше завдання. Основне завдання — це стан розуму і серця. Можна сучасно одягатися, їздити на сучасних авто, слухати сучасну музику — і бути глибоко православною людиною за переконаннями. Саме така людина і стає обличчям Росії, що модернізується. Країни, що розвиває технології, інфраструктуру, систему управління, що піднімає життя людей на більш високий рівень, і одночасно залишається Святою Руссю, яка зберігає віру православну, а разом з Православ'ям зберігає і саму себе.

Хотів би подякувати вам за добрі слова, які я почув протягом цих днів, подякувати вам за труди, які ви тут несете, закликати вас і далі, живучи у цьому далекому прикордонні Русі, зберігати віру православну в своєму серці, і весь час рухатися, хоча б і маленькими кроками, назустріч Богу. На кожен маленький крок, який ми робимо, Бог відповідає нам. Він дає нам внутрішню силу, душевне і тілесне здоров'я, благословляє наше життя, а якщо б не було такого взаємозв'язку з Богом, то й ніякої релігійної віри не існувало б.

Дай Бог, щоб такий духовний, інтелектуальний, моральний, економічний, соціальний розвиток став надбанням Сахаліну, Далекого Сходу і всієї Росії. Я вірю, що тоді ми вирішимо всі проблеми — і демографічні, і економічні, і освітні, і соціальні, тому що станемо великим, сильним і солідарним суспільством. Колись Мартін Лютер Кінг, відомий борець за рівноправ'я чорного населення в Америці, сказав: «У мене є мрія». Я особисто добре знав Мартіна Лютера Кінга, який багато сил віддавав справедливій боротьбі за рівноправність свого народу. І я хотів би процитувати зараз ці слова, хоча у мене інша мрія. Мрія про сильну і процвітаючу Святу Русь, що поєднує віру і знання, земне людське життя з його радощами, болями, надіями, з сильною вірою в Бога. Тільки дай нам Боже більше не піддатися на жодні чергові «ізми», не підпасти під вплив примітивної, але переконливої пропаганди, залишитися самими собою.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

 

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Вітання Святішого Патріарха Кирила В.О. Зеленському з обранням на пост Президента України

Патриаршее поздравление митрополиту Антонию (Черемисову) с 30-летием архиерейской хиротонии

Патриаршее поздравление митрополиту Симферопольскому Лазарю с 80-летием со дня рождения

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Стефану (Привалову), єпископу Клинському

Пасхальне привітання Святішого Патріарха Кирила главам інославних церков

Патріарше привітання митрополиту Костромському Ферапонту з 50-річчям від дня народження

Слово Святішого Патріарха Кирила на засіданні Вищої Церковної Ради 17 квітня 2019 року

Патріарше привітання митрополиту Таллінському Євгенію з 25-річчям архієрейської хіротонії

Вітання Святішого Патріарха Кирила голові Ради Федерації В.І. Матвієнко з днем народження

Патріарше привітання архієпископу Орловському Тихону з 60-річчям від дня народження