Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії в день пам'яті Собору новомучеників, у Бутові постраждалих

Слово Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії в день пам'яті Собору новомучеників, у Бутові постраждалих
Версія для друку
21 травня 2011 р. 17:09

21 травня 2011 року, в день Собору новомучеників, у Бутові постраждалих, який святкується щорічно в 4-у суботу після Пасхи, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил за традицією очолив служіння Божественної літургії під відкритим небом на Бутовському полігоні поблизу храму Новомучеників і сповідників Російських, а також відправив заупокійну літію за приснопам'ятними рабами Божими, «що за віру і правду в роки лихоліття мученицької кончини зазнали», і підніс молитви до святих новомучеників і сповідників Російських. Після закінчення богослужінь Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Дорогі отці, брати й сестри, отче настоятелю Кириле!

У цей день, коли ми за традицією збираємося на Бутовському полігоні, на місці мученицької кончини великої кількості наших співвітчизників, я хотів би сердечно привітати зі святом Святої Пасхи духовенство Московської міської та Московської обласної єпархії, матушок ігумень і всіх тих, хто сьогодні знаходиться тут, стоячи перед Богом у молитві за безвинно убієнних, замучених у цьому місці, а також звертається до них із молитвою про заступництво за землю нашу і за Церкву нашу. Христос Воскрес!

У суботу четвертої седмиці після Пасхи читається Євангеліє від Іоанна (Ін. 8:31-42), в якому містяться дивовижні слова про істину. Після того як Господь виправдав блудницю, взяту в перелюбстві, — ту саму жінку, яку хотіли побити камінням за законом іудейським, після того як Він захистив її і виправдав любов'ю і милістю Своєю, Він звернувся до присутніх із пронизливими словами — настільки викривальними, що було певною мірою дивно почути їх від Спасителя в перші роки Його служіння. Відомо, що чим ближче до хресних страждань, тим сильнішими ставали викривальні слова Господа, які досягли свого апогею на Страсній седмиці — в ті три дні, що Господь проповідував у Єрусалимі до Таємної Вечері у Великий четвер. До цього мали минути ще роки, але Він звертається до присутніх із пронизливим і гнівним викриттям, і в центрі цього викриття — свідчення про істину. «Пізнайте істину, — говорить Господь, — і істина зробить Вас вільними». На що присутні сказали: «Ми діти Авраама і ніколи й ніде не були в рабстві. Що ж Ти говориш нам, що Ти нас звільниш і зробиш вільними?» І тоді Господь однією фразою, кількома словами відкриває найглибший зміст того, що є свобода: «Кожен хто чинить гріх є раб гріха».

Напевно, важко було зрозуміти тим, хто слухав Спасителя, зміст того, що Він сказав. Але ми, що живемо в XXI столітті, навіть якщо зовсім незнайомі з історією, добре знаємо одне: прагнення до свободи — в тому вигляді, як це найчастіше пропонують нам ті, хто не пов'язує своє слово зі словом Божим; заклики боротися і життя своє віддавати за свободу найчастіше закінчуються рабством.

Це не означає, що християнська традиція і Церква заперечують право людини бути вільною в історичних обставинах. Але це означає, що з точки зору Церкви справжня свобода є свобода від гріха. Лише тоді, коли людина пов'язує з боротьбою за свободу від зовнішніх обмежувальних обставин прагнення до звільнення від гріха, — лише тоді й ніколи інакше ця боротьба проти зовнішніх обмежень призводить до того, про що людина і мріє — до справжнього звільнення людської особистості. Бо саме у звільненні від гріха пізнається істина людського буття, розставляються пріоритети людської діяльності, і кожен саме у світлі свободи від гріха здатний бачити, що є справжньою свободою.

Ну, а якщо людей ведуть на шлях боротьби виключно для того, щоб звільнитися від зовнішніх обмежувальних обставин, але не звертаються при цьому до душі людини, то такий пошук свободи, тим більше така боротьба за свободу ведеться поза істиною, і людина стає легким добутком помилок. Хіба не під знаком боротьби за свободу Вітчизну нашу було вкинуто у вир кровопролитної громадянської війни? Скільки невинних людей було вбито тільки тому, що хтось вважав, що вбиваючи своїх братів і сестер, він забезпечить свободу собі і, можливо, своїм дітям! Але хіба така боротьба могла обернутися справжньою свободою? І завершилося все страшним терором, коли й тих, хто боровся за вигадану свободу, вбивали й катували.

З усього цього величезного числа людей, що були вбиті в роки терору, ми особливим чином прославляємо тих, хто загинув за віру, тому що їхнє життя відповідало тому, до чого закликає нас Господь: «пізнайте істину, і істина зробить вас вільними». Вони боролися за те, щоб зберегти істину Божу, і загинули.

Хтось може сказати: «А де ж та свобода, в ім'я якої вони боролися? Де істина, і чому ця істина їх не врятувала?» Ми знаємо, що вони знайшли справжню свободу не тільки в Царстві Божім, але навіть і тоді, коли не згиналися перед диктатом гонителів, коли не боялися смерті, коли не обмовляли своїх ближніх, коли приймали зі смиренням хрест, який Христос на них покладав, — засвідчуючи подвигом свого життя і своєї смерті про істину, яка звільняє людину в Богові.

І сьогодні ми прославляємо їх як переможців у тій страшній сутичці. В очах мучителів вони були переможеними. Їх пам'ять хотіли стерти з лиця землі. Їх добрі імена намагалися заплямувати неправдивими протоколами допитів, вигадками слідчих, які звинувачували їх у політичних злочинах. Але ми знаємо, що це були люди, які життя своє віддали не за політичні переконання, а за Христа, за істину і за справжню свободу.

Подвиг новомучеників і сповідників — це велика сила, яка здатна оживотворяти й зміцнювати не тільки наше церковне життя, життя Руської Церкви XXI століття, але й життя усього нашого народу. Цей подвиг ще і ще раз допомагає зрозуміти кожному, хто готовий розуміти й чути, що справжня свобода знаходиться в істині, а відкидаючи істину, неможливо знайти свободу.

Для сучасних людей існує не менше спокус і зваб, ніж для тих, хто постраждав за справжню свободу. Звичайно, сьогодні ніхто нікого не примушує насильно відмовитися від своїх переконань, але як багато спокус і зваб від тих, хто насаджує іншу, богопротивну філософію життя, в якій немає істини! І найчастіше це насадження богопротивних поглядів як і раніше супроводжується закликом до свободи людини: «В ім'я свободи скиньте кайдани, відкиньте упередження, станьте розкутими, вільними». І як багато людей, особливо молодих, піддаються на ці страшні хитрощі й думають, що свобода там, де немає ніяких стримуючих душу обставин, ніякої внутрішньої дисципліни, ніякої відповідальності! Але ця «свобода» і є те рабство гріху, про яке попереджав Христос, і нічого доброго ні для людини, ні для суспільства, ні для всієї людської сім'ї така «свобода» принести не може.

Тому, святкуючи пам'ять святих новомучеників, у Бутові постраждалих, невинно за Христа тут вбитих, ми тим самим святкуємо пам'ять тих, хто зберіг вірність істині і через це залишився вільним від найстрашніших і тяжких зовнішніх обставин життя. Прославлення Церквою нашою святих новомучеників, щорічне урочисте святкування їх пам'яті тут, на Бутовському полігоні, є свідченням їх перемоги над мучителями, вірності їх життєвої позиції, їх поглядів на істину і свободу.

Нехай допоможе всім нам Господь бути вірними тому, чому були вірні новомученики й сповідники Бутовські, чому були вірні мученики й сповідники Церкви нашої. Нехай допоможе нам Господь зберігати вірність Його істині і через цю істину знаходити свободу — і свободу від обмежень зовнішніми обставинами, і справжню свободу духу для Царства Небесного. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Матеріали за темою

У день пам'яті Собору новомучеників та сповідників землі Білоруської Патріарший екзарх усієї Білорусі відслужив Літургію у Воскресенському кафедральному соборі м. Борисова.

У День пам'яті жертв політичних репресій митрополит Крутицький Павел звершив Літургію та літію у кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя в Москві

Митрополит Волоколамський Іларіон: Церква закликає зберігати пам'ять про всіх безвинно постраждалих у роки репресій [Iнтерв'ю]

Єпископ Зеленоградський Сава: Згадуючи безвинно репресованих, ми відновлюємо їхнє добре ім'я [Iнтерв'ю]

У Стрітенській духовній академії відбувся актовий день

Ім'я священика Михаїла Красноцвєтова включено до Собору новомучеників і сповідників Церкви Руської

Архімандрит Геннадій (Парфентьєв) — небесний заступник Вятської землі [Стаття]

Блаженніший митрополит Київський Онуфрій очолив урочистості з нагоди канонізації священномученика Михаїла Под'єльського у Борисполі

Інші статті

Патріарша проповідь у Хрещенський святвечір після Літургії в Олександро-Невському скиті

Патриаршая проповедь в день памяти преподобного Серафима Саровского после Литургии в Александро-Невском скиту

Патриаршая проповедь в Неделю по Рождестве Христовом после Литургии в Александро-Невском скиту

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после великой вечерни в праздник Рождества Христова

Патриаршая проповедь в Рождественский сочельник после Литургии в Храме Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила перед молебнем на новоліття

Патріарша проповідь у Неділю 27-у по П'ятидесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день пам'яті благовірного князя Олександра Невського після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в праздник Введения во храм Пресвятой Богородицы после Литургии в Храме Христа Спасителя в Москве

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 23-ю по П'ятдесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя