Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії в домовому храмі Санкт-Петербурзької духовної академії в ім'я св. Іоанна Богослова

Слово Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії в домовому храмі Санкт-Петербурзької духовної академії в ім'я св. Іоанна Богослова
Версія для друку
29 травня 2011 р. 16:30

29 травня 2011 року, в неділю 6-у після Великодня, про сліпого, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил відправив молебень на оновлення храму Святого Іоанна Богослова — домової церкви Санкт-Петербурзької духовної академії, після чого очолив служіння Божественної літургії у відтвореному храмі. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваше Високопреосвященство, владико митрополите Володимире! Ваше Преосвященство, владико ректоре! Шановна Валентино Іванівно! Шановний Олександре Дмитровичу! Високі гості, представники державної влади! Дорогі професори, викладачі, студенти! Брати й сестри!

Я з особливим почуттям здійснив сьогодні освячення цього відродженого храму. Дійсно, його нинішній інтер'єр дуже нагадує той, що був протягом більшої частини 65-ти років — з того часу, коли тут відродилася духовна школа.

Пам'ятаю перші відвідини цього храму в далекому 1955 році. Я був тут на постригу Михаїла (Чуба), майбутнього владики Тамбовського. Храмів у післявоєнному Ленінграді було мало, всього 14, і всі вони були переповнені, тому що війна підняла величезну хвилю релігійного почуття. Пам'ятаю, що увійти в храм було практично неможливо, але вже тоді він вразив мене своєю красою. Мудрі люди взяли на себе відповідальність за відновлення цього храму в повоєнний час, і тому інтер'єр був прикрашений згідно зі стилем споруди, згідно з петербурзькими традиціями, — так він і проіснував донедавна.

Я радий, що зусиллями владики ректора, завдяки чудовому внеску наших благодійників, які сьогодні тут присутні, храм набув свого первісного вигляду. Я б сказав навіть, що його відновлено в стилістиці первісного задуму, але, звичайно, на якісно іншому рівні. Внутрішній розпис, що відповідає стилю будівлі і стилю Санкт-Петербурга, є дійсно чудовим твором наших сучасних художників.

Дуже важливо, щоб зовнішня краса, зовнішня гармонія була присутня в житті людей, особливо людей молодих, дітей, юнацтва, тому що гармонія формує людську особистість. Ніколи не можна нехтувати естетичними засадами в житті людини. Ми знаємо, що потворність, яка повсюдно проявляла себе протягом багатьох десятиліть у зовнішньому вигляді наших сіл і міст, у порушеній самобутній красі Росії, відбилася й на формуванні психології та світогляду людей. Зараз настав час міняти цю психологію і цей світогляд. Над цим працює Церква, для цього напружують сили мислячі люди нашого суспільства, намагаючись зробити щось, що допомогло б нашому народу відродитися. І в цьому процесі відродження дуже важливу роль відіграє естетика, бо краса, як я вже сказав, формує внутрішній стан людини, а потворність розкріпачує інстинкти, перетворюючи людину з творця на руйнівника. Ось чому я завжди надаю великого значення також зовнішній красі храмів, монастирів, місць проживання студентів богослов'я, духовенства, чернецтва. З радістю в серці я відзначаю позитивні зміни в житті наших міст і сіл та зі скорботою свідчу про те, що ще зберігаються численні рани минулого, зокрема у видимій відсутності гармонії та краси людського життя.

Тому те, що Ви зробили, владико, має не тільки зовнішнє значення. Не можна зовнішнє відривати від внутрішнього — це одне поле, яке людина зорює все своє життя. Зовнішнє має допомагати внутрішньому, а внутрішнє має формувати зовнішнє.

Я щоразу особливо радію, коли буваю тут, у цих стінах, серед викладачів — добре мені знайомих і близьких людей, з якими минуло багато років життя у спільній праці в ті непрості часи, про які вже не знає нинішнє молоде покоління. Радію ще й тому, що наша академія в Санкт-Петербурзі «набирає обертів», стає дедалі потужнішою духовною школою. Перед нами стоять величезні завдання, про які можна говорити в різних категоріях. Так, щойно я вдався до категорії естетичної, сказавши про творення гармонійного, духовно й матеріально збалансованого життя. Але можна говорити і в тих категоріях, в яких сьогодні апостол Павел звертається до нас через дієписьменника (Діян.16, 16-34).

Те, що сталося в перші дні перебування апостола Павла на європейському континенті, коли він перейшов з Малої Азії до Македонії, яскраво описане в сьогоднішньому читанні. Апостола зустріла жінка, яка мала певну силу духу. Вона не була ані віруючою іудейкою, ані тим більше християнкою — вона була язичницею; але якоюсь незрозумілою силою вона пророкувала. Вона вміла провіщати майбутнє. Отже, підійшовши до апостола Павла і його супутників, вона стала говорити про них як про посланців Божих, причому такими словами, якими цю думку язичницька жінка не змогла б висловити. Вона робила це постійно, кожного дня, і апостол відчув певне духовне неблагополуччя в тому, що відбувалося, — адже в жінці говорив дух, але не Дух Божий. Тоді силою Господа Ісуса Воскреслого він забороняє духу говорити через цю жінку, і вона втрачає свою здатність.

І що ж відбувається? Її господарі, — а вона була служницею в одному багатому домі, — які використовували її здатність, страшно обурилися, втративши джерела свого доходу. Після того як вони пішли й доповіли представникам місцевої влади, ті схопили апостола і його супутників, жорстоко побили і, закувавши в колодки, кинули до в'язниці. Але апостол дивом Божим звільняється від кайданів, що привело до перетворення тюремного стражника. А потім, дізнавшись, що апостол Павел — римський громадянин, тобто перебуває під захистом законів Римської імперії, представники влади перелякалися, прийшли й вибачилися за те, що трапилося. Ось така історія.

Господь заборонив злому духові говорити навіть правду. У певному сенсі все те, що робить Церква, — це боротьба зі злим духом, який частіше за все говорить неправду, який формує хибні, небезпечні переконання, стереотипи поведінки, так звані цінності світу цього. Але слова, які при цьому вимовляються, завжди є такими переконливими! Вони мають певну логічну основу, певну мотивацію, нерідко привабливу для людей. Де вже там розібратися, що дух же не Божий, а дух диявольський! І як багато людей йдуть на поводі цього духу, внаслідок чого створюються так звані твори мистецтва, наповнюється медійний простір і навіть формується цивілізація не за Божим законом. І коли Церква говорить про те, що це небезпечно, що потрібно міняти віхи свого життєвого шляху; коли Церква закликає у жодному разі не відриватися від того, чого Бог вчить людину, ні за яких умов не заглушати голос совісті, — тоді ті, хто отримує гроші від дії цього духу, найчастіше на Церкву й повстають.

Кожен священик покликаний нести людям Божу правду. Ті, хто навчаються тут, мають зрозуміти, що це не супроводжуватиметься комфортним та легким життям. Завжди знайдуться ті, кому це не сподобається, завжди знайдуться ті, хто при згадуванні про те, що гріх є гріх, звинувачуватимуть вас і Церкву. У цьому сенсі кожен, хто вступає на шлях служіння, прирікає себе на певне сповідництво. Сьогодні не потрібно подвигів, подібних тим, які наші батьки й діди здійснювали в ті важкі часи, коли за віру в Бога можна було і життя втратити. Але сьогодні потрібно не менше твердості, мудрості, пастирської обачності, любові, щоб тихим, смиренним, але ясним голосом допомагати людям зрозуміти, де Божа правда. Зрозуміти, що без цієї правди не може бути повноти людського життя і що ніякі гроші, ніяка розкіш, ніякий комфорт, ніяка влада нездатні принести Божий світ. Але ж саме Божий світ відображається в серці людини любов'ю, радістю, душевним спокоєм — тим, що ми називаємо простим людським словом «щастя».

От я і хотів би побажати Вам, Ваше Преосвященство, владико ректоре, професорам, викладачам, студентам розуміти чудові слова апостола Павла, що «наша боротьба не проти плоті й крові, а проти тих духів злоби піднебесних» (Еф. 6, 12), які можуть і ангельськими голосами говорити, тільки щоб виводити людей зі шляху, призначеного їм Богом. Дай Боже усім вам мудрості, духовної сили, міцної віри, глибоких переконань, щоб ніщо не похитнуло вашої волі і вашого прагнення служити Церкві Божій. Нехай благословення перебуває над нашою рідною школою, над усіма викладачами та учнями. І на згадку про сьогоднішній чудовий історичний день я хотів би піднести цю ікону, де зображується Зішестя в пекло і Воскресіння Спасителя. Це дуже рідкісна іконографія, виконана нашими чудовими палехськими майстрами, і нехай цей образ із пам'ятним написом завжди зберігається в рідній для мене школі.

Сьогодні у мене є ще одна чудова потреба — вручити цей хрест на знак моєї любові схиархімандритові Ілію. Коли я вступив на перший курс духовної семінарії, отець Ілій закінчував академію. Ми всі його тоді дуже любили — як і зараз, батюшко, народ вас любить. Тоді Ви були мирянином, добрим, смиренним, — ось заусміхалися ті, хто Вас пам'ятає з тих часів. Я був на Вашому постригу — він відбувався тут, на цьому самому місці; і минуло 45 років від дня Вашої хіротонії. Я радий вручити Вам свій скромний дар на тому самому місці, де Ви прийняли чернечий постриг і де почалося Ваше вельми старанне, плідне, духовно насичене життя, що допомагає дуже багатьом людям знайти віру і мир у серці. Бережи Вас Господь, дорогий отче Іліє.

<…>

Ще раз хотів би подякувати всім жертводавцям, благодійникам, благоприкрашателям цього святого храму. Благословення Боже, Покров Пречистої Цариці Небесної молитвами святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова нехай зберігає всіх нас на життєвих шляхах на славу Божу. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Матеріали за темою

Відбулося засідання Міжвідомчої координаційної групи з викладання теології у вишах

Патріарший екзарх усієї Білорусі очолив урочистості з нагоди актового дня Мінської духовної академії.

Митрополит Волоколамський Іларіон виступив на Всеросійському форумі молодих теологів

Відбулося засідання колегії Координаційного центру розвитку богословської науки в Руській Православній Церкві

Комментарий митрополита Волоколамского Илариона относительно возможности встречи Святейшего Патриарха Кирилла с Папой Римским Франциском [Стаття]

У Ріо-де-Жанейро проходить виставка, присвячена п'ятиріччю візиту Святішого Патріарха Кирила до Бразилії

У Казані відкрилася фотовиставка, присвячена візитам Святішого Патріарха Кирила до Татарстану

У Ріо-де-Жанейро пройде виставка, присвячена 5-річчю візиту Святішого Патріарха Кирила до Бразилії

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла О. Шольцу с избранием на пост Федерального канцлера Германии

Послание Святейшего Патриарха Кирилла экс-канцлеру ФРГ Ангеле Меркель

Патриаршее поздравление архиепископу Брюссельскому Симону с 70-летием со дня рождения

Патриаршее поздравление митрополиту Хустскому Марку с 70-летием со дня рождения

Патриаршее поздравление игумении Екатерине (Чайниковой) с 55-летием со дня рождения

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла митрополиту Филиппопольскому Нифону с 80-летием со дня рождения

Патриаршее поздравление митрополиту Тернопольскому Сергию с 70-летием со дня рождения

Патріарше привітання учасникам V Всеросійської наукової конференції з теології

Патріарше вітання протопресвітеру Володимиру Дивакову з 30-річчям початку трудової діяльності у Московській Патріархії

Вітання Святішого Патріарха Кирила учасникам Великого кола Всеросійського козачого товариства