Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в неділю після Різдва Христового після великої вечірні у Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила в неділю після Різдва Христового після великої вечірні у Храмі Христа Спасителя
Версія для друку
8 січня 2012 р. 22:52

Увечері 8 січня 2012 року, в неділю 30-у після П'ятидесятниці, після Різдва Христового, і у свято Собору Пресвятої Богородиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив велику вечірню у кафедральному соборномуХрамі Христа Спасителя. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваше Високопреосвященство, владико митрополите Ювеналію! Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Всечесні отці, матушки ігумені! Дорогі брати й сестри!

Я сердечно дякую Вам, владико, за слова привітання. А до всіх вас, мої дорогі, я хотів би звернути слово привітання з великим і спасенним святом Різдва Христового.

Різдво, як жодна інша подія Священної історії, допомагає нам зрозуміти, що з приходом Господа й Спасителя відбулося дещо, що принципово відрізняє життя людини до і після цієї події. Якщо запитати історика, чим відрізняється життя до і після, то він не знайде ніяких особливих підтверджень того, що життя людей стало принципово іншим, тому що слідів цієї зміни в зовнішньому світі майже немає. Звичайно, віра в Христа Спасителя сприяла розвитку іншого мислення людей, що відбилося, зокрема, і в державному устрої, у створенні християнських імперій, у розвитку мистецтв, у храмобудівництві — ці видимі ознаки присутності нової ери добре відомі людям. Але якщо говорити про те, що реально, принципово відрізняє одну епоху від іншої, то ми не знайдемо жодних зовнішніх свідчень цієї відмінності. Є тільки одне — Божественне — свідчення, яке проголосили ангели Божі в ніч Різдва, яке проголошували ще пророки Старого Заповіту і про яке ми щойно чули в Євангелії: Народився Господь Еммануїл, що означає «З нами Бог» (див. Мф. 1:23).

А що це — «з нами Бог»? А це означає, що Господь через народження Сина Свого увійшов у плоть і кров людської історії, у тканину цієї історії, у життя кожної людини. І це не якісь образи, хай піднесені, але віддалені від реального життя, — ці слова покривають реальність буття. Бог з нами, Він зовсім поруч. Досить руку простягнути назустріч Богові, як відчуєш Його дотик. І відбувається це не в уявній фантазії екзальтованих людей, а в реальному житті людини, яка звертається до Бога, і Той чує її молитву.

Неможливо уявити, як розвивалася б історія роду людського, якби Бог у Христі не увійшов у людське життя. Ми просто не можемо уявити собі того язичницького або безбожного світу, в якому жило людство. І, напевно, історія давно б закінчилася, але саме тому, що Бог поруч, саме тому, що Він чує наші звернення до Нього, ми й живемо, ми діємо, ми існуємо, спираючись на Його допомогу, на Його десницю.

Хтось може сказати: напевно, мова йде про віруючих, хрещених людей — тих, хто визнає буття Боже, хто до храмів ходить. Але в Євангелії ми сьогодні не почули, що Господь Еммануїл прийшов тільки до обраних. Євангеліє жорстко констатує: «Народився Еммануїл — з нами Бог». З ким «з нами»? З усім родом людським. Тоді ще не було жодного хрещеного, але Бог уже був із родом людським.

І сьогодні, як би не була людина далека від Бога, навіть якщо вона Його не визнає, але Бог поруч із нею, і потрібно зробити зовсім небагато для того, щоб відчути у своєму житті Божественне дихання. Є тільки один гріх, який зводить стіну між Богом і людиною, — це хула на Духа Святого, це диявольська боротьба і протиборство Богу, це блюзнірство, яке отруює життя людини і як отрута отруює свідомість інших. Хула на Духа Святого не прощається (див. Мт. 12:31), і ми знаємо з історії, на прикладі тих, хто зводив хулу на Бога, якою є сила Божественного покарання.

Церква проходила протягом 2000 років через різні зовнішні умови життя. Ніколи ці умови не були легкими — кожна епоха мала свої проблеми, у кожну епоху до Церкви зверталися особливі виклики, і вона милістю Божою відповідала на запитування світу і несла свою місію. Ось і наш тривожний час сповнений багатьох світлих і радісних моментів — насамперед, це те, що ми як Церква, як народ маємо свободу, якої ніколи не мали. Це дає можливість Церкві влаштовувати своє життя без будь-якого контролю з боку зовнішніх сил, без будь-яких обмежень, внутрішньо себе розвивати згідно з божественними задумами, грунтуючись на соборному розумі. Є ще багато інших світлих і позитивних сторін нашого життя, і ні в якому разі не можна про них забувати, тому що мудра людина бачить не тільки негативне, а й позитивне, і об'єктивний погляд завжди вихоплює з навколишньої дійсності і світле, і темне, вміє порівняти, протиставити й зробити правильні висновки.

Водночас ми сьогодні стикаємося з таким собі протиборством служінню Церкви, зі спробами знову хулити ім'я Боже, причому використовуючи телебачення, інші засоби інформації — так, щоб залучати до цієї хули якомога більше людей; і ми знаємо, як це ранить людські серця.

Але ось що дивно — адже і це було завжди в історії Церкви, не тільки в нинішні часи: якщо люди відчувають неправду, якщо їх совість обпалюється блюзнірством і хулою, вони раптом знаходять особливе дихання у вірі і стають сильнішими й відповідальнішими. З усіх єпархій Руської Церкви мені доповідають, що ніколи не було такої великої кількості людей на різдвяних службах, як цього року. І як би не намагалися вороги Церкви навести помилкові, смішні цифри, але це дійсно народ наш прийшов до Новонародженого Спасителя, і не виключаю, що і внаслідок тієї рани, яка нерідко наноситься людям, — бо збуджується релігійна самосвідомість людини, зміцнюється віра. Так було завжди.

Але, з іншого боку, було і ще щось, що допомогло багатьом нашим співвітчизникам у минулому році усвідомити близькість Божої присутності — це принесення до країни нашої Чесного Пояса Пресвятої Богородиці, яке сколихнуло народ наш. І люди йшли. Мільйони людей пройшли, прикладаючись до цієї великої святині. Адже в тих чергах стояли різні люди. Іноді тут, у Москві, у хвіст черги вставали скептики, які просто хотіли на собі експеримент поставити: «Ну, пройду в цій черзі. Витримаю чи не витримаю? Адже ось ці люди, які навколо мене, витримують, і я спробую». І в кінці цієї черги, перед великою святинею, на зміну скепсису приходила велика й гаряча віра. Який же сильний доказ того, що 2000 років тому у віфлеємській печері народився Немовля Еммануїл — з нами Бог, Господь наш Ісус Христос!

І він поруч. Він був поруч і з цими людьми, які стояли в нескінченних чергах до святині, — з віруючими і не дуже віруючими; з тими, хто свідомо й відповідально сприймає слово Боже, і ледь знайомими з тим, що Бог говорить людям. Все це, в тому числі і явлення безлічі чудес, стало можливим тому, що з нами Бог.

І Церква покликана нести своє служіння людям, підносячи молитву Богу і приносячи Йому безкровну Жертву, а разом із нею — нашу віру, наше релігійне почуття, нашу любов до Бога. І одночасно ми служимо людям, підтримуючи в них віру і допомагаючи через внутрішній духовний досвід зрозуміти, що означають слова Євангелія «з нами Бог». Поки це почуття Божественної присутності у світі, поки це безсумнівне переконання в тому, що Бог торкається нашої душі і відповідає на наші молитви, живе, житиме віра в Господа, і Господь Еммануїл торкатиметься Своєю державною десницею кожної людини, навіть часом тих, хто повною мірою не усвідомлює того, чим було для роду людського Його Різдво.

Свято Різдва Христового насамперед зміцнює нашу віру, допомагає відчути близькість Господа, допомагає зануритися у благодатну атмосферу Різдвяної радості, допомагає з іншої точки зору поглянути на навколишній світ, даючи простір силі віри. І нехай Господь за молитвами всіх нас, за молитвами Церкви, за молитвами всього народу Божого благословить всю історичну Русь, всі народи Святої Русі.

Особлива молитва у нас сьогодні про Росію, яка вступила в непростий рік свого історичного буття. І ми просимо Господа бути з нами, бути з народом нашим, не прибрати з глав наших Своєї невидимою десниці, щоб ми відчували дотик до нас Божої благодаті, уникали гріха, пороку й помилок, допомагаючи самим собі й тим, хто навколо нас, духовно і морально зростати в міру повного віку Христового. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патриаршее поздравление митрополиту Нижегородскому Георгию с 20-летием архиерейской хиротонии

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла по случаю 80-летия разгрома советскими войсками немецко-фашистских войск в Сталинградской битве

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в четырнадцатую годовщину интронизации после Литургии в Храме Христа Спасителя

Вітання Святішого Патріарха Кирила спеціальному представнику Президента Росії С.Б. Іванову з 70-річчям від дня народження

Патріарше вітання митрополитові Воронезькому Сергію з 40-річчям архієрейської хіротонії

Патріарше вітання члену Опікунської ради гімназії святителя Василія Великого З.М. Чавчавадзе з 80-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила Блаженнішому Митрополитові всієї Америки і Канади Тихону з 10-річчям інтронізації

Вітання Святішого Патріарха Кирила Предстоятелеві Сербської Православної Церкви з днем пам'яті святителя Сави

Вітання Святішого Патріарха Кирила Предстоятелеві Грузинської Православної Церкви з нагоди Дня пам'яті рівноапостольної Ніни

Вітання Святішого Патріарха Кирила генеральному директору інформаційного агентства «Інтерфакс» М.В. Коміссару з 70-річчям від дня народження