Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в третю річницю інтронізації в храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила в третю річницю інтронізації в храмі Христа Спасителя
Версія для друку
1 лютого 2012 р. 18:30

1 лютого 2012 року, у третю річницю інтронізації, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя. Після закінчення Літургії Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваше Високопреосвященство, дорогий владико Володимире! Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Дорогі отці, брати, матушки ігумені та сестри! Брати й сестри, народе наш православний!

Я хотів би сердечно подякувати Вам, владико, за оголошення привітання від імені Священного Синоду та всієї Повноти Руської Православної Церкви, в якому в коротких словах описано те, чим є або має бути Патріарше служіння. Дійсно, я згадую слова, сказані мною після інтронізації, про те, що в центрі Патріаршого служіння — хрест. Тоді я міг сказати ці слова, вбираючи певний історичний досвід, дивлячись на подвиг своїх попередників, а сьогодні абсолютно свідомо можу сказати те ж саме, спираючись на досвід трьох минулих років, і, можливо, додати до цього образу хреста щось ще.

Через те високе духовне положення, яке Патріарх історично, благодатно й канонічно має на всьому просторі Руського світу, історичної Русі, Руської Православної Церкви, він є певним осередком, що сприймає всі скільки-небудь значущі сигнали, що виходять від народу, від Церкви, від людей відомих і невідомих, від можновладців і безвладних. А оскільки час, який ми сьогодні переживаємо, є час тривожний, то всі ці сигнали сповнені болю, тривоги, скорботи і всі вони концентруються в серці Патріарха. Мабуть, жоден лікар не зможе зрозуміти, як серце може витримувати таке, не порушуючи свого фізичного ритму. І відповідь проста, для всіх нас ясна, але незрозуміла більшості людей, далеких від віри: все це відбувається силою благодаті Божої.

Є дві здібності реагувати на всі ці зітхання, скорботи, на ці сигнали, іноді дуже тривожні, сповнені драматизму, а іноді радісні, але також сповнені величезної енергії. Є два способи захистити себе від цих сигналів, від цього руху людської енергії — і доброї, і злої. Можна захистити себе байдужістю, стінами своєї резиденції, впорядкованим способом життя, тривалими відпустками, лікуванням і всім тим, що, мабуть, навіть зрозуміли б люди. Захистити себе і внутрішньою байдужістю до всього цього. Але тоді не буде Патріаршого служіння, і Патріарха не буде — буде лише зовнішній образ, порожнечу якого люди дуже скоро відчують. А інша модель поведінки — це відкривати себе, відкривати своє серце всім цим радісним і скорботним, тривожним енергетичним потокам, що розтрощують душу, з усіх неосяжних просторів Святої Русі. Тоді ніякого серця, звичайно, не вистачить — не вистачить, якщо поруч не стоятиме Господь.

І тому, можливо, найголовніша справа Патріарха — це молитися. Можливо, я не зміг так ясно сформулювати цю думку три роки тому, але, пройшовши хресним шляхом трирічного служіння, я сьогодні з усією відповідальністю говорю: головна справа Патріарха — молитися і в своїй молитві, акумулюючи всі ці скорботи й зітхання, всю цю негативну й позитивну енергію, яка обрушується на Патріарха, передавати її Богу, повіряти і себе, і Церкву, й народ свій Його водійству, Його мудрості, Його силі. І тоді трапляється диво — Господь раптом дає заспокоєння, ясність думки, тверезість оцінки, напоумляючи до того, що, коли і як сказати. Тому служіння Патріарха є, насамперед, служінням Предстоятеля — Предстоятеля Церкви й народу перед Богом.

І я просив би всіх вас, мої дорогі побратими, архіпастирі, пастирі, ченці, усвідомлюючи цей найголовніший вимір Патріаршого служіння, поділяти разом зі мною молитву про всю Святу Русь, про велику спадщину князя Володимира, наших великих предків. Я закликаю сьогодні всіх вас розділити мої молитви про Росію, що проходить через дуже відповідальний і непростий етап свого розвитку. Давайте об'єднаємо всі сили. Православні люди не вміють виходити на демонстрації — вони стоять до пояса Пресвятої Богородиці, і якби Пояс перебував тут не місяць, а півроку, то не три мільйони, а сорок чи п'ятдесят мільйонів стояли б у цій черзі. Ми це точно знаємо, бо ми живемо в православній у більшості своїй країні. Ці люди не виходять на демонстрації, їхніх голосів не чути, вони моляться в тиші монастирів, у келіях, у будинках, але вони переживають всім серцем те, що відбувається сьогодні з народом нашим, проводячи у своїй свідомості ясні історичні паралелі з безпутством і безпам'ятством передреволюційних років, з розбродом, хитанням, руйнуванням країни в 90-х роках.

Наша сила в молитві, і якщо ми всі разом будемо сьогодні молитися про всю Святу Русь, про нашу Росію, про Церкву, то Господь прихилить милість. Не силою, а Божественною правдою і благодаттю Господь в один день припинив усі гоніння на Церкву й змінив перебіг історії нашого народу. Віримо, що точно так само в мить Бог може напоумити і зміцнити наш народ іти тим шляхом, який сприятиме духовно-моральному зростанню особистості й суспільства, розвитку національної самосвідомості, базисних цінностей у житті нашого багатонаціонального народу.

Крім молитви, ми також повинні бути пильними. І сьогодні я закликаю всіх вас до цієї пильності. Вмійте розрізняти духів, пам'ятайте, що найгучніший крик, найбільш проникливе слово не завжди є правильним, вірним і чесним. Так спокусився наш народ двічі, а, можливо, й більше протягом останніх ста кількох років. Наша сила в молитві, у духовному подвигу, бо в глибині цього подвигу нам відкриваються Божа правда і Божий задум, у тому числі про Вітчизну нашу, про Святу Русь. Ми прозріваємо цей задум і, поєднуючи своїми трудами й молитвами Божественну силу з людськими зусиллями, стаємо здатними впливати на перебіг історії.

Нехай благословення Боже перебуває сьогодні з усім народом нашим, народом історичної Русі, з народом сучасної Росії, з Церквою нашою. Нехай сила нашої молитви прихилить благодать Божу, і нехай ця Божа благодать спопелить всяку брехню й неправду, всяку спокусу й усяку скверну. Господь завжди так робить, і ми знаємо, що всі звабники, спокусники, провокатори завжди каралися Богом. Де вони в історії? Ми не просимо покарання — ми просимо напоумлення тих, хто своїм життям, молитвою, трудами здатний протистояти людському злу, людській брехні й неправді.

Я дякую всім вам, мої дорогі, за сьогоднішню молитву. Я дякую архієреям нашої багатонаціональної Церкви — тим, хто трудиться в Росії, в Україні, в Білорусі, Молдові, Казахстані, країнах Середньої Азії, країнах Балтії, усім, хто приїхав з далекого зарубіжжя, усім, хто представляє собою велику духовну спільність людей, об'єднаних купіллю Хрещення у Дніпрі. І нехай допоможе нам Господь зростати як Церкві від сили до сили.

Ви мали рацію, владико, коли щойно сказали, що немає зараз адміністративних утисків. Ми всі насолоджуємося свободою — такою, якої не було за всю історію Руської Церкви. Ми самі визначаємо те, що потрібно Церкві, і ніхто не втручається в процес прийняття рішень церковними Соборами, Синодами чи ієрархами. Цю свободу дано нам як певний перепочинок — ми повинні бути готові до того, що в майбутньому щось може змінитися. А тому закликаю всіх вас, мої дорогі, — насамперед владики, отці, матушки ігумені, брати, сестри; закликаю всю Церкву: не втрачайте часу, будуйте храми, виховуйте дітей, виховуйте нове покоління духовенства, входьте в усі пори суспільного життя, несіть своє християнське послання світу. Ми зараз маємо цю можливість і сподіваємося, що це зупинить грізну руку Божу, яка дасть всій нашій історичній Вітчизні час для духовного й матеріального зростання, час для підіймання від сили до сили. Будемо пам'ятати, що марнувати нинішній час ми не маємо права. Саме тому сьогодні створюються нові єпархії, відкриваються нові парафії, відкриваються нові можливості для формування корпусу духовенства XXI століття, нового чернецтва, яке, вбираючи великі святоотцівські традиції, буде здатне нести вість про Христа, про людське спасіння, про перетворення людської особистості — у тому числі через подвиг самообмеження в таких непростих умовах нинішнього розбещеного часу.

Будемо просити Господа, Його Пречисту Матір, усіх святих, що в землі нашій просяяли, щоб прихилив Господь милість над історичною Руссю, над сучасною Росією, над Церквою нашою і над кожним, хто з вірою і надією звертає своє слово й думку до Бога, просячи Його співучасті у своєму власному житті. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Проповедь Святейшего Патриарха Кирилла в день памяти равноапостольных Мефодия и Кирилла

Привітання Святішого Патріарха Кирила міністру оборони Росії С.К. Шойгу з 65-річчям від дня народження

Патріарше привітання єпископу Балашихинському Миколаю з 70-річчям від дня народження

Патріарше привітання єпископу Можайському Леоніду з 45-річчям від дня народження

Слово Святішого Патріарха Кирила після літії в день 75-річчя Перемоги

Патріарше привітання єпископу Алатирському Феодору з 60-річчям від дня народження

Привітання Святішого Патріарха Кирила меру Москви С.С. Собяніну з 75-річчям Перемоги у Великій Вітчизняній війні

Привітання Святішого Патріарха Кирила голові Уряду Росії М.В. Мішустіну з 75-річчям Перемоги у Великій Вітчизняній війні

Привітання Святішого Патріарха Кирила Президенту Росії В.В. Путіну з 75-річчям Перемоги у Великій Вітчизняній війні

Патріарше привітання ігумені Іуліанії (Каледі) з 25-річчям призначення на посаду настоятельки Зачатівського ставропігійного монастиря