Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після великого повечір'я в Новоспаському ставропігійному монастирі у вівторок першої седмиці Великого посту

Слово Святішого Патріарха Кирила після великого повечір'я в Новоспаському ставропігійному монастирі у вівторок першої седмиці Великого посту
Версія для друку
28 лютого 2012 р. 21:00

28 лютого 2012 року, у вівторок першої седмиці Великого посту, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив велике повечір'я з читанням Великого канону прп. Андрія Критського в храмі Покрова Божої Матері в Новоспаському ставропігійному чоловічому монастирі м. Москви.

Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Гріх, який було вчинено в ангельському світі, а потім і в роді людському, має своїм змістом, своєю природою протистояння Богові. В ангельському світі це протистояння виразилося в протиборстві, бо ангел, що став дияволом, намагався зайняти місце Бога, скинути Бога, зруйнувати Божий задум про творіння, чому й іменується дияволом — противником. І гріх, зло відобразилися в роді людському — якщо не протиборством Богові, то, принаймні, відмовою людини від того, щоб Бог визначав її життя.

Ця відмова виявилася в неприйнятті Божого закону, Божої заповіді. І протистояння Богові, відмова від Бога мали своїм наслідком те, що люди, які не захотіли жити за Божим законом, стали влаштовувати життя на свій власний розсуд, згідно зі своїми власними поняттями й законами. Святі отці справедливо стверджують, що сутністю гріха є гордість, гординя, тому що саме гордість — це та рушійна сила, яка протиставляє людину Богові. Тому гордість, згідно зі святоотцівським вченням, є не однією з таких численних вад, які захоплюють людський розум і сковують людську волю, а є справжнім і повним вираженням самої природи гріха.

Але є ще дещо добре нам відоме, що святоотцівська думка також відносить до вираження самої природи гріха, — це брехня. Що означала відмова диявола, а потім і людини, від Богом визначеного порядку життя? Вона означала брехню, тому що Бог-Творець визначив і людині, і космосу, і всьому світу той шлях, який привів би творіння до єдності з Богом — так, щоб, за словом апостола, був Бог у всьому все (1 Кор. 15:28). А якщо було знайдено інший шлях життя, що не відповідав Божій правді, значить, то був помилковий шлях; а тому абсолютно очевидно, що відмова від Бога, тим більше протиборство Богові, є брехнею. Недарма Господь, говорячи про диявола, стверджує, що він є неправдомовець і батько неправді (Ін. 8:44), — бо діяння диявольське, що виразилося в протиборстві Богові, і є абсолютним вираженням брехні, яке було засвоєне і родом людським.

Отже, гордість і брехня є не окремими вадами, нарівні з багатьма іншими, а виразом того, чим є гріх, чим є зло. Саме тому наслідки людини, що засновує своє життя на гордині й брехні, — найнебезпечніші і найбільш руйнівні.

Ми знаємо, що брехня має два дуже небезпечні наслідки. Якщо брехня стає для людини звичайною справою, якщо вона стає її природою, то в такій людині розвивається двоєдушність. Адже не може людина постійно говорити неправду і діяти згідно з брехнею — її буде рано чи пізно викрито, бо люди за моральною природою своєю, яка є від Бога, не визнають брехню за доброчесність — принаймні, поки не визнають. Якщо ж брехня зрівняється з правдою, це означатиме кінець світу і кінець людської історії. Поки що люди так чи інакше чинять опір брехні, і для того щоб брехуна не було розпізнано, щоб брехня його не стала очевидною, він змушений ховатися, він змушений жити нібито двома життями. Одне життя — це, власне, його життя, наповнене брехнею, а інше — це те, яке він пред'являє людям, що його оточують. Цей стан душі, цю поведінку ми називаємо лицемірством. Двоєдушність, лицемірство є безпосереднім наслідком брехні в людському житті.

Що ж отримує брехун? Що отримує лицемір? Адже неможливо все життя брехати й не бути викритим — рано чи пізно таємне стає явним, і люди, які усвідомлюють, що їм кажуть неправду або з ними поступають по неправді, починають дистанціюватися від такої людини, підозрювати її у брехні. Так розвивається почуття недовіри. Недовіра є наслідком брехні — якщо нам брешуть, то ми починаємо не довіряти.

Дуже багато чого в житті людському будується на довірі. Неможливо кожну угоду між людьми побудувати на основі обов'язкових до виконання юридичних документів. Абсолютна більшість всього того, що пов'язує нас з іншими, грунтується на довірі. На довірі грунтується шлюб, на довірі грунтуються відносини між дітьми та батьками, на довірі грунтуються численні суспільні відносини. Чим вище довіра в суспільстві, тим суспільство здоровіше; чим більше довіри, тим легше жити.

Сьогодні, коли обман став справою звичайною, нерідко згадують стародавні дні, коли російські купці укладали багатотисячні контракти, не ставлячи свого підпису під договором, а просто сказавши один одному чесне слово. Можна собі уявити, яким було б сьогодні життя, наскільки б воно було простим і приємним, якщо б довіра була присутня в суспільних і міжособистісних стосунках. А якщо ми говоримо й творимо брехню, то ми руйнуємо тканину суспільних та особистих відносин, нас карають не тільки в майбутньому житті, а й кошмаром нашого людського життя, чи то життя сімейне чи суспільне.

Брехня породжує не тільки недовіру, а й дещо більше. Адже людина, яка не довіряє, може по-різному поводитися стосовно того, хто, як їй здається, говорить або робить неправду. Нерідко люди, які не довіряють брехунові, наносять випереджувальний удар, побоюючись, що брехлива людина може заподіяти їм зло, — тому саме брехня провокує конфлікти й агресію. І коли сьогодні ми чуємо слова здивування й жалю з приводу жорстокості в людських стосунках, то потрібно пам'ятати, що причиною всьому є гріх, який проявляє себе у брехні.

Як же повинен поводитися християнин? Він повинен розуміти, що брехня — це диявольська справа. Якщо ми говоримо й творимо неправду, то ми стаємо в одному ряду з дияволом і ангелами його, бо він є неправдомовець і батько неправди. У християнина не може бути іншої життєвої позиції, окрім як затверджувати правду й бути на боці правди.

Дуже важко вберегтися від брехні у різноманітних, дуже складних людських обставинах. Дехто вважає, що брехня є способом уберегти себе — від гніву начальства, від неприязного ставлення оточення, і багато хто використовує брехню як захист. Але буває й так, що ми з легкістю використовуємо брехню не тільки як захист, а просто вимовляємо порожні й брехливі слова, розважаючи небилицями самих себе і тих, з ким ми спілкуємося. Тому потрібно пам'ятати, що всяке брехливе слово є гріх перед Богом.

Колись, ще дитиною, розмовляючи зі своїм покійним благочестивим батьком, я запитав його: «Тату, як же можна прожити життя й не говорити неправди?» Батько відповів мені дещо, що я донині зберігаю у своєму серці як його заповідь — думаю, і заповідь Божу. Він сказав мені прості слова: «Синку, ніколи не говори неправди, але хто тебе тягне за язик говорити всю правду?» Думаю, що це найбільш правильна і богоугодна позиція в ситуації, коли слово правди може завдати шкоди нам самим або людям, що нас оточують. Тоді потрібно утримати свого язика від зла і створити благо (див. Пс. 33:13-14. Саме так — золотим мовчанням — і святі отці, і подвижники благочестя відповідали на всіляку людську неправду, особливо ту, що підштовхувала їх відповідати неправдою на неправду.

Дні святого Великого Посту дані нам для того, щоб ми могли молитовно розмірковувати про гріх, про зло, про їх наслідки для людського життя, розмірковувати про святість, розмірковувати про доброчесність, і думати також про те, що в нашій душі відбувається, де ми в цій боротьбі між добром і злом, між Богом і дияволом. Протягом цих тривалих великопісних богослужінь ми маємо можливість сполучати роздуми про самих себе, про своє життя з молитвою, просячи Господа зміцнити нас у протиборстві гріху, який руйнує наше життя тут, на землі, і закриває перед нами врата вічного життя. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами