Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в храмі Ризоположення на Донській вулиці в Москві

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в храмі Ризоположення на Донській вулиці в Москві
Версія для друку
24 березня 2012 р. 16:24

24 березня 2012 року, у суботу 4-ї седмиці Великого посту, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в храмі на честь Положення чесної Ризи Господньої в Москві. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із проповіддю.

Ваше Високопреосвященство, дорогий владико Іове! Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Високоповажний отче настоятелю протоієрею Олександре! Дорогі отці, браття й сестри!

Дякую Вам, владико, за Ваші добрі слова і тішуся з того, що Ви сьогодні несете свій послух у граді Москві, що Ваші життя й служіння пов'язані з цим чудовим і благодатним історичним місцем. Сподіваюся, що Ви й надалі поділятимете зі своєю паствою ті глибокі думки, які виникли у вас протягом Вашого довгого архіпастирського життя. Мудрість не може бути просто результатом того, що ми черпали з книг. Мудрість — це завжди знання, відбите в особистому досвіді людини, а тому я сподіваюся, що Ви, черпаючи зі свого досвіду необхідні думки й слова, поділятимете їх з народом Божим, із паствою, яку Господь довірив Вам тут, у Москві.

Хотів би сердечно подякувати отцю Олександру та братії за прекрасний подарунок, який буде нагадувати мені про моє перше Патріарше служіння в храмі Ризоположення на Донській, тим більше що це богослужіння було пов'язане з рукоположенням єпископа. Коли звершується рукоположення єпископа, уся Церква торжествує, вбачаючи в цьому певний знак присутності П'ятидесятниці в нашому житті. Бо благодать Божа особливим чином сходить на архієрея, передаючи йому не тільки владу зв'язувати й вирішувати (див. Мф. 18:18), але й наділяючи його силою і розумінням нести своє служіння в непростих обставинах історичного буття Церкви. А ці обставини ніколи не були простими.

От і сьогодні богослужіння в храмі Ризоположення мимоволі призводить до зіткнення нібито двох реальностей, двох випадків з нашої історії. Перський шах, людина, далека від Церкви, мусульманин Аббас приймає рішення передати Ризу Господню до Росії. Вона дісталася йому внаслідок набігів на християнські країни, у тому числі на Грузію. Але не знищив цю святиню мусульманин Аббас, не викинув, але, усвідомлюючи, що це святиня, дбайливо зберіг, а потім передав у руки законно обраного царя Михайла Феодоровича Романова і його благочестивого батька, Великого Панотця і Патріарха Філарета.

Зустріч святині відбулася тут, на тому самому місці, де ми з вами сьогодні перебуваємо, а далі її повезли до центру столиці. Але один тільки факт, що на цьому місці москвичі урочисто зустріли посольство, яке доставило велику святиню, — один тільки факт дотику до святині! — привів наших благочестивих предків до рішення побудувати тут храм. Спочатку це була дерев'яна церква, потім, вже у XVIII столітті, почали споруджувати церкву кам'яну. У XIX столітті до неї було зроблено примурок, і ось сьогодні ми звершуємо богослужіння в цьому чудовому храмі, що несе на собі відбиток і століття XVII, і XVIII, і XIX. І щороку, коли святкується положення Ризи Господньої, люди стікаються сюди як на велике свято.

Яка ж була подальша доля цієї святині? Її було передано в руки царя, який дбайливо зберігав частку Ризи Господньої в Кремлівських соборах як велике благословення від Голгофи, від Самого Господа й Спасителя на всю землю Руську. З перебуванням цієї великої святині в Москві багато людей пов'язували перемоги росіян, особливо в оборонних війнах. І це невипадково, тому що перед нею здійснювалися палкі молитви, з якими пов'язували успіхи в державному будівництві, у піднесенні Русі, у розширенні до неосяжних просторів Вітчизни нашої.

Після революційних подій святиня була експропрійована і стала частиною музейних колекцій, причому не дуже доступною для віруючих людей. Москвичі, звичайно, знали, що Риза Господня перебуває в музеях Московського Кремля, але де її можна було знайти, як прикластися й помолитися? Однак завжди зберігалася віра в те, що святиню буде повернуто Церкві. І ось деякий час тому за ініціативою тодішнього Президента, а нині обраного Президента В.В. Путіна, незважаючи на опір тих, хто не бажав цього, найбільшу святиню землі Руської, частку Ризи Господньої, було повернено Церкві для поклоніння. У зв'язку з абсолютно особливим значенням цієї святині для всієї країни Руської, для історичної Русі, для града Москви, було прийнято рішення помістити святиню цю в головному храмі Руської Православної Церкви, у відродженому з праху й попелу символі Росії, що відроджується, — Храмі Христа Спасителя.

Думаю, всі ви знаєте про те, що сталося нещодавно в Храмі Христа Спасителя. От давайте співвіднесемо свою думку з тим фактом, що на місці, де ми стоїмо, благочестиві предки наші, що покладали основу процвітання Росії як великої держави, заклали цей храм тільки заради зустрічі зі святинею. А їхні далекі нащадки в столітті XXI осквернили цю святиню, що перебуває в Храмі Христа Спасителя...

Ну що, здавалося б, має бути? Минули часи, коли люди силою вирішували такі питання — і слава Богу, що минули. Ну що мало б бути в землі нашій, яка самим фактом свого існування багато в чому зобов'язана Церкві Православній і вірі православній, що надихала народ наш на великі подвиги — у тому числі на захист Вітчизни у 1812 році? Адже в ім'я цієї перемоги і було споруджено Храм Христа Спасителя. Ні, з'являються люди, які виправдовують це блюзнірство, мінімізують його, намагаються подати як такий собі кумедний жарт. І сумно, і від болю серце моє розривається, що серед цих людей є й ті, хто називає себе православними.

Давайте проведемо цю лінію між храмом Ризоположення тут, на Донській, подіями століття XVII, і тим, що сталося в XXI столітті перед великою святинею Церкви нашої і всього православного світу — перед часткою Ризи Господньої. Думаю, жодна віруюча людина не може сказати: «Це мене не стосується, це не моя справа». Кожну віруючу людину це не може не вражати. А тому я закликаю всіх вас посилити молитви про країну нашу і про народ наш. Бо немає у нас майбутнього, якщо ми починаємо знущатися з великих святинь і якщо це знущання комусь лягає на душу як якась відвага, як якесь вираження політичного протесту, як якась доречна дія або як невинний жарт.

Ми всі сьогодні проходимо через Великий піст. Диявол посміявся над усіма нами, увівши стільки скорбот у ті дні, коли ми повинні йти від тривог світу цього, занурюватися в молитву, обмежувати себе постом, каятися у своїх власних гріхах. Але, можливо, Господь проводить нас через ці випробування у святі дні Великого посту для того, щоб ми всі усвідомили відповідальність за землю нашу, за Русь Святу, за віру православну. У православної людини це почуття відповідальності виражається, насамперед, у палкій молитві до Бога. Ті люди не вірять у силу молитви. Вони вірять у силу пропаганди, у силу брехні й наклепу, у силу Інтернету, у силу ЗМІ, у силу грошей і зброї. Ми віримо в силу молитви. І я закликаю всю Церкву Руську до палких і ревних молитов про країну нашу, про віру нашу, про народ наш, щоб Господь простив нам гріхи наші, знову прихилив до нас Свою милість, дав силу благодаті Духа Свого Святого, щоб, пройшовши через спокуси й зваби, ми вийшли з них очищеними, сильними, здатними влаштовувати майбутнє своє згідно з Божим законом і з людською совістю.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь після Літургії в Свято-Троїцькому соборі Соловецького монастиря

Патріарша проповідь після Літургії в Спасо-Преображенському соборі Санкт-Петербурга

Слово Святішого Патріарха Кирила після всеношної в Казанському кафедральному соборі Санкт-Петербурга

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті преподобного Серафима Саровського після Літургії в Серафимо-Дівеєвському монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Успенському соборі Саровської пустині

Слово Святішого Патріарха Кирила після молебню біля пам'ятника святому рівноапостольному князю Володимиру в Москві

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святої рівноапостольної княгині Ольги після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь після Літургії в Новоторзькому Борисоглібському монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті преподобного Сергія Радонезького в Троїце-Сергієвій лаврі

Патріарша проповідь в день пам'яті апостолів Петра і Павла після Літургії в храмі праведного Олексія Мечєва у Вешняках м. Москви