Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила на засіданні Вищої Церковної Ради 3 квітня 2012 року

Слово Святішого Патріарха Кирила на засіданні Вищої Церковної Ради 3 квітня 2012 року
Версія для друку
3 квітня 2012 р. 16:58

3 квітня 2012 року в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя відбулося чергове засідання Вищої Церковної Ради Руської Православної Церкви, яке очолив Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил. Предстоятель звернувся до присутніх зі вступним словом.

Вітаю всіх учасників Вищої Церковної Ради.

Я хотів би сьогодні запропонувати вам для обговорення питання інформаційної діяльності Руської Православної Церкви, те, що можна назвати стратегією і логікою нашої взаємодії із засобами масової інформації.

Присутність Церкви в медійному просторі — це велика проблема, яка стосується не тільки життя Церкви, а й життя країни, життя сучасної людини. Ця тема стає дедалі актуальнішою, і я думаю, що кожен з тут присутніх розуміє, що це так. Особливої важливості вона набуває саме в наші дні, коли інформація має дуже велике значення для формування громадської думки. Інформація впливає на свідомість людей частіше, ніж той чи інший факт. Саме те, як факти подаються, як вони інтерпретуються, якими емоціями вони супроводжуються, і справляє вплив на свідомість людей, на їхню психіку, на їхнє розуміння проблем.

Думаю, нам важливо зрозуміти, що складає серцевину того послання, з яким Церква звертається до людей, до суспільства, до світу. Серцевина цього послання не може не співвідноситися з головним посланням Церкви — з вістю про спасіння. Все інше є вторинним, третинним. Найголовніше, що Церква має передавати людям, — це вість про спасіння, про таке улаштування людської особистості і людських відносин, яке і формує повноту буття — те, що ми називаємо спасінням.

Оцінюючи інформаційний потік, що йде від Церкви, я, відверто кажучи, не завжди помічаю цю серцевину. Зрештою, зрозуміло: кожен, хто подає ту чи іншу інформацію про Церкву, втягується у певні перипетії, на нього впливають різного роду фактори — політичні, емоційні, культурні, і іноді вторинне стає первинним, а первинне зникає. Сьогодні Церква найчастіше реагує на конфліктні ситуації. Глибоко переконаний у тому, що слово Церкви навіть в умовах конфлікту має нести силу, що примиряє, воно ніяк не повинно асоціюватися у свідомості людей із агресивністю, з жорсткістю, ніяк не може поривати з головною місією Церкви — нести свідчення про світ Христовий.

Суспільство сьогодні дуже потребує позитивної інформації, у хороших новинах, які відбуваються, у тому числі, у церковній сфері. На жаль, сама логіка подавання інформаційного матеріалу будується від супротивного, і ви, звичайно, з цим добре знайомі. Навіть на найбільш шановних центральних каналах вже в заголовках новин йде спочатку найстрашніше, найбільш негативне — незалежно від того, чи має цей негатив відношення до життя всього народу. Це може бути окремий випадок, це може бути ще не перевірена остаточно інформація, стосовно якої існують різні думки, але саме вона подається найчастіше як найгарячіша новина і несе в собі величезної сили негативний емоційний заряд. А люди, сприйнявши цей заряд, вже й наступні новини дивляться у напівзбудженому стані, з негативним апріорі ставленням до всього, що вони побачать на екрані.

Це приклад того, як Церкви не треба діяти. Ми з вами не можемо вплинути на засоби масової інформації — вони мають свою логіку, і за цією логікою стоять комерційні інтереси: найчастіше платять саме за те, що збуджує негативні почуття, страх. Однак подібний підхід, що практикується сучасними засобами масової інформації, ні в якому разі не повинен переноситися в Церкву. Ми повинні ясно усвідомити, що слово Церкви — це слово примирення.

Я вже сказав, що дуже важливо наповнювати інформаційний простір позитивними матеріалами про те, що відбувається в житті нашої Церкви, у житті нашого народу на перетині церковно-державних, церковно-суспільних відносин. Адже таких матеріалів дуже багато. Коли ми на минулому засіданні слухали плани роботи наших синодальних установ, у мене виникла проста думка: якщо ці плани будуть здійснюватися, — а я сподіваюся, що вони будуть здійснюватися, — то це ж величезний масив позитивного матеріалу, здатного формувати світлий, спокійний погляд людей на навколишній світ.

Звичайно, дуже важливо дотримуватися почуття міри, почуття такту, культури подання матеріалу, адже і позитивні матеріали можна перетворити на найбільш нудну й непереконливу жуйку. А якщо ще додати моралізаторство у класичному розумінні цього слова, то вважайте, що матеріал загублено — він не вплине на людей, він не створить настрою, який дійсно допоміг би людям долати труднощі сучасного життя, а в духовному плані відкривав би їх серце Богу.

Ми всі сьогодні є свідками потужної антицерковної риторики, яка, на жаль, співпала за часом з Великим постом. Ми чуємо багато нападок на Церкву, починаючи з відомого випадку в Храмі Христа Спасителя. Потім пішли жахливі осквернення трьох храмів — усе це було сконцентровано за часом, протягом тижня або десяти днів. Після цього, як ви знаєте, і моя скромна персона піддалася інформаційним атакам. Тому йдеться про те, що ми маємо справу з певною інформаційною стратегією, спрямованою проти Церкви.

Вважаю, що наше протистояння всім цим нападкам має бути християнським. Ми не повинні уподібнюватися тим, хто бреше, обмовляє, сходить злобою; ми не повинні відповідати аналогічно, інакше втрачається унікальність нашого послання, зверненого до світу, у тому числі, і через засоби масової інформації.

З іншого боку, ми ні в якому разі не повинні втрачати духовного зору, духовного бачення, або не розуміти того, що відбувається, приймаючи за чисту монету той потік брехні й наклепу, який сьогодні обрушується на Церкву. Ми повинні продумувати розумні відповіді — такі відповіді, за які нам ніколи не було б соромно. Відповіді, які не уподібнювали б нас наклепникам, брехунам, хулителям імені Божого, а ясно свідчили про нашу спокійну, тверду, вдумливу християнську позицію і непохитну принциповість.

Ніхто не повинен плутати здатність християнина використовувати відповідну мову, вступаючи в полеміку з тими чи іншими противниками, з оцінкою сили або слабкості людини, що захищає Церкву. Саме тому ми повинні бути духовно сильними, інтелектуально підготовленими, особливо до відкритих дебатів, і пам'ятати, що дуже часто за тим, що й як ми говоримо, не просто судять про Церкву, але й використовують слабкі моменти наших виступів для того, щоб ще і ще раз вдарити по справі, якій ми служимо.

Хотів би ще раз сказати, що нічого нового не відбувається, особливо для людей старшого покоління. Можливо, молодь сприймає це як якесь нововведення, але ж люди старшого віку все це пам'ятають. Ми через все це проходили. Ми пам'ятаємо атеїстичні статті, в яких правда змішувалася з брехнею, в яких зневажалося ім'я Боже, а духовенство ображали так, що багато хто часом дивувався, чому ж після всього сказаного священнослужителів до цих пір не ув'язнюють? Усе це було зовсім недавно; і те, що сьогодні ця тенденція триває, свідчить про те, що для Церкви немає спокійних часів і ті, хто проповідує Христа, завжди піддаватимуться нападкам.

Звичайно, наявність широкого інформаційного каналу в Інтернеті сьогодні погіршує ситуацію. Але, з іншого боку, у цьому є і певний для нас виклик, який має надати нових сил і нових імпульсів нашому місіонерському служінню, у тому числі в медійному просторі.

Ми проходимо через час Святого Великого посту, і я хотів би ще і ще раз закликати всіх вкладати свої роздуми — навіть про найсумніше, найнеприємніше, про те, що ранить, — саме в цей контекст великопісного життя. Тоді силою благодаті Божої ми зміцнюємо самих себе, відточуємо свій розум, досягаємо більшої ясності у вираженні своїх думок і, вірю, знаходимо здатність уникати помилок, які можуть завдати шкоди Божій справі.

На завершення я хотів би сердечно подякувати всім тим, хто сьогодні став на захист Церкви, її святинь, на захист доброго імені священнослужителів. Таких людей дуже багато. Можливо, не завжди вони превалюють в інтернет-просторі, але саме на таких людях, які не залишилися байдужими, ми й повинні сьогодні будувати нашу взаємодію із засобами масової інформації. Мене до глибини душі зворушує чесність, мужність позиції тих, хто гідно відстоює інтереси Руської Православної Церкви в ці нелегкі часи. Ось чому я хотів би, щоб сьогодні головною темою у нас була тема нашої інформаційної стратегії.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Виступ Святішого Патріарха Кирила на позачерговому соборному з'їзді Всесвітнього руського народного собору

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня військ національної гвардії Росії

Патріарше вітання настоятельці Покровського Хотькового монастиря ігумені Олімпіаді (Барановій) з 40-річчям чернечого постригу

Патріарше вітання наміснику Ніколо-Угреського ставропігійного монастиря ігумену Мефодію (Зінковському) з 25-річчям чернечого постригу

Патріарше вітання єпископу Сергієво-Посадському Кирилу з 25-річчям чернечого постригу

Співчуття Предстоятеля Єрусалимської Православної Церкви у зв'язку з терористичним актом у «Крокус Сіті Холі»

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня працівника культури Росії

Співчуття Блаженнішого Архієпископа Охридського і Македонського Стефана у зв'язку з терористичним актом у «Крокус Сіті Холі»

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Алексію (Турікову), єпископу Раменському

Звернення Святішого Патріарха Кирила з нагоди 25-ї річниці початку агресії НАТО проти Югославії