Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила у Велику середу в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила у Велику середу в Храмі Христа Спасителя
Версія для друку
11 квітня 2012 р. 14:50

11 квітня 2012 року, у Велику середу, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив у кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя останню в цьому році Літургію Передосвячених Дарів. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із словами проповіді.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Сьогодні, у Велику середу, ми згадуємо подію, що має велике значення для розуміння християнином того, що є найголовнішим, найсуттєвішим у християнському способі життя, у способі життя віруючої людини, який відрізняє його від іншого способу життя — способу життя людей, що не знають Бога, не визнають Його і не мають з Ним ніякого зв'язку.

Те, що сталося в будинку Симона прокаженого, коли жінка, блудниця, вилила дорогоцінне миро на Спасителя і цей вчинок викликав почуття злоби, ненависті в душі Іуди, багато чого нас навчає. Справді — жінка віддала, напевно, всі свої гроші і все, що мала, щоб купити цю дорогоцінну рідину, якою в давнину помазували царів. Це була дійсно величезна матеріальна цінність, і, виливаючи на голову й тіло Спасителя це миро, вона немов всю себе і все, що вона мала, присвячувала Господу.

Тут не можуть бути спонукаючими ніякі особисті почуття — тут певна глибока ідея, певний світогляд, який, звичайно, та жінка ніколи не змогла б сформулювати й залишити нам. Але ми, вдумуючись у цей вчинок, можемо ясно визначити, що це за світогляд і що це за спосіб життя, який з грішниці зробив праведницю. У центрі цього способу життя — готовність і здатність людини пожертвувати собою, тим, що вона має, тим, що для неї дорого, в ім'я Боже.

Яким божевільним здається цей спосіб життя для людей, які не знають Бога і не визнають Його! Іуда, який був поруч зі Спасителем, був одним із учнів Його, мав би перейнятися цими думками і цим способом життя, адже він бачив Спасителя, знав про майбутні страждання, бо Господь неодноразово говорив про те, що Йому доведеться померти, бути розіп'ятим. Іуда не міг не пам'ятати цих слів — він бачив перед собою Того, Хто життя Своє віддає в ім'я Божої правди. І що ж? Не зворушили цей приклад і ці слова Іуду. А грішна жінка, до якої напевно багато хто ставився з презирством і яка не чула тих слів, що чув Іуда, яка не була настільки близькою до Спасителя, наскільки був близьким Іуда, серцем своїм відчула необхідність, потребу вилити на Страждальця, що йде на смерть у спокутування гріхів роду людського, все, що мала.

Іуда обурюється, і це обурення зафіксовано в Євангелії від Іоанна. Саме він, а не просто хтось із апостолів, каже: «Навіщо ж таке марнотратство? Чи не краще було продати це дорогоцінне миро», — а потім, начебто схаменувшись, додає: «І роздати бідним?» Не про бідних думав Іуда, як свідчить євангеліст, але він говорив так, тому що був злодієм. Саме він носив скриню, де були гроші всіх апостолів — кожен з них не мав своїх особистих коштів, але вносив у спільну скарбницю все, що в нього було, і звідти отримував необхідне. Отже, саме Іуда був хранителем цієї скрині і запускав у неї свою грішну руку, інакше б не назвав його євангеліст злодієм.

З точки зору Іуди, вчинок жінки — це безумство, адже потрібно не віддавати комусь, а брати, і, якщо потрібно, то не тільки по справедливості брати за свою працю, як це Бог благословив, бо кожен, хто працює, гідний прожитку, а й неправедним шляхом, крадучи, ображаючи й приносячи страждання іншим людям. А яка різниця? Страждає інший чи не страждає — аби мені було добре. Той спосіб життя й спосіб мислення, які поділяв Іуда, був безбожний спосіб життя і безбожний спосіб мислення, в якому немає Бога, немає страху Божого, немає ніякої високої ідеї — у його центрі сама людина, для якої можливі будь-які способи задовольнити власні гріховні бажання.

І ми знаємо, як цей безбожний спосіб життя донині часто виряджається у світлі шати. Іноді, звинувачуючи Церкву, кажуть: навіщо мати храми з золотими куполами? Навіщо мати ризи духовенству, яке стоїть перед престолом Божим? Можливо, краще все це продати і роздати бідним? Не про бідних піклуються ці люди — вони піклуються про себе, тому що людина невіруюча не може зрозуміти того, хто вірить у Бога, хто присвячує себе Богові через служіння ближньому. Адже на ближнього вилила дорогоцінне миро блудниця, і ближньому вона служила, співчуваючи Йому в Його стражданнях і скорботах, і таким чином послужила Богові. Коли ми служимо Богові, у нас завжди вистачає сил служити ближньому, у нас вистачає розуміння, щоб будувати своє життя так, щоб розділяти свої ресурси, свої можливості, матеріальні, інтелектуальні чи духовні, з іншими людьми. Саме цей спосіб життя і благословенний Богом, а тому кожну людину закликають до того, щоб віддавати, більше ніж брати: «Блаженніше давати, ніж приймати» (Діян. 20:35).

Сьогодні ми згадуємо про діяння жінки, що вилила миро на главу Спасителя, і про вчинок Іуди, який не просто обурився, споглядаючи цей подвиг, — саме в цю мить він прийняв рішення піти й зрадити Спасителя. Спогади про ці події дають нам чітке уявлення про те, що неприйняття Божого світу, відмова від релігійного способу життя тягнуть за собою противлення Богові й боротьбу з Ним. Саме в цю мить Іуда став зрадником, — коли його світогляд і світосприйняття зіткнулися з іншим поглядом на життя та іншим способом життя, запаливши ненависть страшну, яку вже нічим не можна було зупинити. І, як відомо, він пройшов ці шляхи ненависті й противлення Господу до кінця, зрадивши Його на муки й смерть.

Невипадково Господь говорить: де б не проповідували Євангеліє, в усьому світі буде відомо про те, що створила ця жінка як великий приклад служіння Богу, як великий і святий приклад жертовності й здатності від себе віддавати ближнім, що сприймається в очах Божих як велике богослужіння, як принесення в жертву Богові. І всіх нас сьогодні закликає це євангельське оповідання до такого служіння Богу через служіння ближньому своєму, яке тільки й здатне врятувати наші душі й перетворити світ, що нас оточує. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Вознесіння Господнього

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 5-ту після Пасхи, про самарянина

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 3-ю після Пасхи

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Велику П'ятницю

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Великий Четвер

Патріарша проповідь у свято Входу Господнього в Єрусалим після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Благовіщення Пресвятої Богородиці після Літургії в Храмі Христа Спасителя м. Москви

Патріарша проповідь в Неділю 4-у Великого посту після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю Торжества Православ'я після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні суботи першої седмиці Великого посту після богослужіння в Новоспаському ставропігійному монастирі